Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"

«Ходімо до хати, люди слухають»

Вона з’явилася на подвір’ї. У Віри тривожно забилося серце…

=>>>=

Осінка

Хтозна, скільки літ цій легенді. Її розповідали старенькі люди. Згадували історію, коли посеред осені зацвітали скромні голубенькі і рожеві квіточки. Їхні осінні «родички» – пишні, а ці дрібненькі. На тоненьких стебельцях-ніжках. Казали, начебто ці квіти з’явилися на землі неспроста. Їх зродили кохання, туга, магія…

=>>>=

Наталка

Дмитро, Тарас та Наталка змалку жили в одному будинку. Як-то кажуть «ще у пісочниці» гралися разом.

=>>>=

Шкільний автобус

Світлана Василівна вже була готова дати команду водію відправлятися, та не було ще однієї вчительки їхньої гімназії. Бачачи, що водій час від часу додає газу, вона винувато промовила:

=>>>=

Поціловані сонцем

Відколи Богдан подав оголошення у газету в службу знайомств, ходив сам не свій. Чоловік боявся навіть на хвилинку залишити мобільний телефон: раптом подзвонить та, на яку чекав усе життя, але яку так і не зміг зустріти.

=>>>=

Діамантовий чоловік…

Оксана, давня знайома Сергія, якось кисло посміхнулася на його привітання, і в її великих, сірих очах чомусь з’явилися сльози. Йому стало жаль жінки і він спитав співчутливо:

=>>>=

Материн щоденник

– Баю-бай, спи, Степанку, засинай, – тихенько співала Віра біля колиски сина. Малий вертівся, сплакував…

=>>>=

Щастя, знайдене у снігах

Для маленької Зої зима пахла мандаринками, ялинками, шоколадом, материним і батьковим сміхом. А деревця і кущики, вбрані у білі снігові льолі, були схожі на наречених. Якось дівчатко, коли батьки переглядали свої весільні фотографії, серйозно мовило:

=>>>=

Маленька Леді

Довгі перельоти багатьох людей втомлюють. А я використовую їх для думок, які записую у книжечку-мандрівничку і для цікавих знайомств та розмов.

=>>>=

Доля розлучає і єднає

Вони зустрілися знову майже через двадцять літ, щоб уже стати щасливими

=>>>=