Край села, на пагорбку, збудували будинок культури. Гарний величний, з пишними колонами, поглядав зверху на вулиці, що вишикувалися в ряд, прикрашені садами, городами та квітниками.
Років три тому світ став для мене двобарвним. Точніше, мені було дозволено бачити його тільки у двох кольорах: сірому і голубому. Сірий – то колір асфальту, а голубий – неба. На них дивитися можна. А на все, що між ними, – зась!
Слово «сирітка» Ірина вперше почула, коли закінчувала перший клас. Як нині пам’ятає той день, коли директорка школи зайшла у їхній клас, шепнула щось на вухо вчительці, яка проводила у них урок, і вони обидвоє якось незвично глянули на синьооке дівча із двома бантами на голові.
Як відомо, сміх лікує людей і заперечувати це - справа вкрай ненадійна. Однак треба знати, де сміятися, коли і над ким. Отак погумориш у курилці про своє начальство, а там, дивись, і накрилась мідним тазом твоя квартальна премія. В іншому випадку можеш поповнити ряди товариства неповнозубих, ще в гіршому - вкоротити собі віку.
З подвір’я Кравчуків на усе село чулися весільні музики, кликали до танцю. Наталя милувалася донькою Мар’яною, яка разом зі своїм нареченим кружляла у вальсі для молодих. Струм пронизував кожну її клітинку, коли почула за спиною: «Як гарно танцюють молодята. Ніби й не торкаються ногами землі!»
Оксана тримала у руках фотоальбом. Перегорнувши титульну сторінку, одразу прочитала: «На пам’ять майбутнім рокам від сучасного життя». Всміхнувшись, згадала той день, коли виводила каліграфічним почерком цю фразу. Здається вчора, а скільки часу промайнуло відтоді…
Діана, Люба і Марта дружили зі школи. Їх називали трьома мушкетерками, бо дівчата завжди трималися разом. Хоча всі знали: Люба і Марта – хитрунки, а Діана – добрячка.
У тролейбусі хтось торкає мене за плече. Повертаюся і зустрічаю теплий погляд жіночих очей. Віра… Коли ж вона повернулася з далекої Греції, куди їздила на заробітки?
Він був одинаком у сім’ї, вона – одиначкою. Він жив з батьками в одному кінці села, вона – у протилежному. А з’єднувала їх школа, що стояла в центрі села, де вони навчалися. Михайло уже закінчував восьмий, а Світлана шостий клас.
Головний редактор - Конєв В.Л., тел.(098)0565477, (096)3950057
Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється
Партнери 