Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"

Ракурс житейський

Сині фіалки,

або Щоб не довелось лікувати душу

В аптеку зайшов чоловік років п’ятдесяти. Сивина на скронях, бліде, все в зморшках обличчя, спантеличеність чи то збентеженість у погляді говорили, що він чимось пригнічений.

=>>>=

Мандаринова фея

Узимку старе містечко для Нелі пахне мандаринами. Цитрусовий аромат, присмачений морозяним повітрям, має особливий відтінок…

=>>>=

Різдвяна казка під подушкою

…Вітер штовхав у спину. Сніг замітав сліди. Вулиця була майже безлюдна. Холодна і байдужа…

=>>>=

Хто ти, сивий старче?

Софія приїхала на батьківське обійстя, від якого залишився тільки пляц, зарослий бур’янами. Дозволила родичам розібрати стару хату. Все одно валилася. Тільки дерев у садку просила не різати. Але хтось таки спиляв яблуні, вишні, сливи… Родичі клялися: не їхніх рук справа. І хто це зробив - не знають.

=>>>=

«Тато знайшов чарівну паличку.

Ту, що ви загубили…»

Зимовий вечір спивав сльози. Спогади визирали з кожної щілини пам’яті… Вона перебирала старі листівки. Він завжди вітав її віршами. «Я шукав тебе тисячу літ. У міжчассі, міжсвітті, між тривог і доріг. Я бродив поміж веснами. Об літо надії палив. Осінь гоїла рани дощами… Серед заметілей тебе я зустрів. Білий світ вальсував під небесний оркестр. І сніжинки ставали сонцями…».

=>>>=

Загадка однієї любові...

Хочу повідати історію почуттів одного свого знайомого. Дивні якісь були у нього почуття, ніби і щирий, і розумний, і сміливий, і знаючий, і великих вершин добився у своєму житті, а от справжньої любові так і не спізнав. Чомусь кохання не принесло йому справжнього щастя.

=>>>=

Снігурка для тата

Їду потягом із Харкова до столиці. В купе наче на підбір - народ весь балакучий, за словом в кишеню не полізе. Той анекдот розкаже, інший - цікаву життєву історію, хтось поскаржиться на нелегке життя-буття, і на душі стає легше.

=>>>=

Новорічна історія про любов

Якщо ти чекаєш дива, воно прийде. А якщо не чекаєш, то і не сподівайся, скільки не загадуй, — говорила Лілі бабуся в далекому дитинстві.

=>>>=

Усе по-чесному

Любочка. Так звали її односельці і коханий. Люба була вдовою, виховувала доньку від свого першого чоловіка-п’янички, з яким розлучилася.

=>>>=

Просто Марія,

або Хресна дорога української матері

У нашому місті на маленькій вуличці без назви жила проста жінка Марія із сім’єю. Про такі сім’ї народ склав пісню: «А в нашого Омелечка невеличка сімеєчка: тільки він та вона, та старий та стара, та дві дівки косаті, та п’ять хлопців вусатих». Тісно їм було. Влітку спали в стодолі, поки влада не наказала розібрати її, а хто не послухав — до Сибіру.

=>>>=