Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"

Ракурс житейський

Життєва історія Олександри

Цієї ночі Олександра бачила дивний сон. Вона гуляє лугом, плете ромашковий вінок і раптом бачить двох пташок: маленьку і велику. Маленька  гарна, з яскравим жовтим пір’ячком на животику  літає зовсім близько, а велика  якась ніби збідована  літає високо в небі. Через останню її огортає неабияке хвилювання, вона простягає руки і шепоче: «Не бійся, я допоможу тобі». Пташка підлітає до неї і перетворюється на прекрасного журавля. Олександра прокинулась. Серце огортала якась невимовна радість. Три пари проминули напрочуд швидко, четвертої не було: захворіла викладачка. Весь час дівчину не покидало дивне, незрозуміле відчуття.

=>>>=

Сумний ангел з білим зайчиком

Маленьке рудоволосе дівчатко-ангелик видавалося дуже сумним. І сумував білий зайчик, якого тримало ангеля. Олені подобалася дитяча фантазія на невеличкому шматочку дерева.

=>>>=

«Не плач, ведмедику…»

Дві долі… Одній - трохи більше за п’ятдесят. Іншій - щойно минув шостий рочок. Ім’я старшої - Надія. Маленька називається Оленкою. 

=>>>=

Головоломка для двох

- Ти переможеш його лише тоді, коли переможеш саму себе, - сказала найкраща подруга. Леся в душі погодилася. Справді, пора закінчувати зустрічатися-прощатися, мучитися, розкаюватися...

=>>>=

Маленька Леді

Довгі перельоти багатьох людей втомлюють. А я використовую їх для думок, які записую у книжечку-мандрівничку і для цікавих знайомств та розмов.

=>>>=

«І я мушу жити…»

У школі хлопцеві стало погано. Ох, ця мамина перлова каша… Мишко її терпіти не може. Тому й залишився голодним. А на уроці мало не втратив свідомості.

=>>>=

Чарівниця

Дарина принесла до оселі оберемок терпко-запашної осені. Поміж листя квітів і трав заплуталося бабине літо. Зробить з цього дивного трунку невеличні жмутики і розвісить на горищі. Там вже витає запах літа, приправленого жіночим смутком. А тепер Даринине горище пахнутиме ще й осінню.  

=>>>=

Дякую за дощ...

... А дощ не вщухав. Витанцьовував вулицями. Що йому до перехожих! Олег з Іриною від дощового полону врятувались у найближчій кав’ярні.

=>>>=

Це просилося до хати щастя...

Валентина зрідка отримувала від чоловіка скупі повідомлення: «Привіт! Здоровий. Працюю. Вітання усім. Цілую. Олександр». Інколи на великі свята чоловік приїжджав додому. Привозив гроші, подарунки. І знову квапився залишити рідні стіни. 

=>>>=

Татова доня

Уляна має лише два чорно-білих фото, де вона разом з мамою. На одному - малеча в простих колготах, натягнутих мало не до вух, в льолі на виріст, тримається за мамину сукенку. На іншому - тато тримає її на руках, а мама стоїть поруч.

=>>>=