Впродовж 2007 року на Рівненщині ввели в експлуатацію 254,2 тисячі квадратних метрів загальної площі житла. А це, хоча і не набагато, проте більше показника минулого року. При цьому більше половини житла, а саме - 68,2 відсотка ввели в експлуатацію у міських поселеннях.
Найвищу церковну нагороду, орден Української Православної Церкви Рівноапостольного Князя Володимира І ступеня, вручив керуючий Рівненською Єпархією Української Православної Церкви архієпископ Рівненський і Острозький Варфоломій голові Рівненської облдержадміністрації Віктору Матчуку.
Серед регіонів України Рівненщина посіла 13 місце за розміром заробітної плати. Лише 218 гривень відділяли нас від середнього рівня зарплати по країні.
Нас лякають плигаючими вгору тарифами, цькують усілякими відключеннями, погрожують підняттям плати в маршрутках та інше. А, приміром, квитків на вході-виході у приватно-громадському транспорті як не було, так і нема. Питається, хто кому макітрить голову? Безліч рівнян регулярно їздить до Польщі, де і квитки продають, і правил вуличного руху дотримуються навіть у чистому полі. Або ж в Угорщині. Нещодавно в Будапешті інспектори оштрафували рівнянку, яка проїхала в міському автобусі одну зупинку, не закомпостувавши квитка. За це їй виписали штраф у сумі 22 євро. Як маленьке резюме: якщо власті хочуть порядку, вони його забезпечують, а не тільки скаржаться на громадян: “Такі наші люди, такі наші люди...”
Серед усієї кількості різноманітних послуг, які останнім часом пропонує Рівненська дирекція УППЗ “Укрпошта”, додалася ще одна. Відтепер рівняни зможуть сплачувати весь пакет комунальних послуг, не виходячи з будинку.
Рівненський центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості відвідала радник посольства Канади в Україні, керівник відділу технічної співпраці Доріс Вон.
Через цілу низку порушень норм промислової безпеки та охорони праці в Здолбунівському районі на певний час закрили шість підприємств, які займаються розпилюванням деревини.
Ніщо не може засвідчити про повагу та любов краще, ніж власні похорони. Майже все місто прийшло провести в останню путь міського голову Рівного Віктора Чайку. Ніхто нікого не змушував силоміць йти та стояти на морозі. Всіх покликала велич душі покійного, якої вистачало на всіх нас. Ні жінки, ні чоловіки, ні дорослі, ні діти не соромились сліз, не зважали на негоду, а повільно, стиснувши в руках гвоздики, троянди, підходили до труни, аби низько вклонитися й подякувати Віктору Чайці за все, що він зробив для нашого міста.
15 лютого 2008 року став чорним для усіх без винятку рівнян. Задовго до 10 години до обласного муздрамтеатру вилаштувалася довжелезна черга. На морозному вітрі на фасаді театру майоріли державні стяги з чорними стрічками. Місто враз стало сірим, похмурим, непривітним, наче не рідним. Таке враження, що й воно сумувало за своїм керманичем. Температура повітря знижувалася, а людей до черги підходило все більше. За чотири години, - а саме стільки часу відвели на прощання, кількість людей біля театру не зменшилася, а навпаки - зросла. О першій годині дня військові на плечах винесли труну й пронесли Віктора Чайку востаннє до приміщення Рівненського міськвиконкому. Обабіч вулиці Соборна стояли рівняни, схиливши низько голови й витираючи хустинками вологі очі. Біля пам’ятника “Загиблим за Україну” з Віктором Анатолійовичем навіки попрощався весь колектив Рівненського міськвиконкому, хвилиною мовчання вшанувавши пам’ять про свого улюбленого керівника. Далі траурна процесія вирушила на кладовище “Нове”. Щоправда, довелося автомобілю з тілом Чайки проїхати повз вантажівки фірми “Камаз-Транс-Сервіс”, яку свого часу й створив Віктор Чайка. Понад 50 автівок водночас заревіли клаксонами, заполонивши ще більше серце тугою та болем від втрати. На кладовищі рідні та близькі востаннє поглянули на зморене обличчя коханої людини й попрощалися з ним назавжди. Військові кількома залпами під звуки Гімну України підвели риску під офіційною частиною поховань. Втім, люди ще довго стояли поблизу могили Віктора Чайки.
Вперше жителі Рівного вибрали Віктора Анатолійовича Чайку міським головою в далекому 1998-му. Через десятиліття, вже на новому для себе щаблі історії, він втретє зайняв крісло мера. Своїх суперників Віктор Анатолійович перемагав без будь-якої передвиборчої кампанії. Вона було йому не потрібна. Інші кандидати говорили, що програти Чайці для них - почесно. Своїм прикладом він постійно доводив тезу про роль особистості в сучасній історії України. Здавалося, що так буде відбуватися ще 10 років…
Головний редактор - Конєв В.Л., тел.(098)0565477, (096)3950057
Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється
Партнери 