Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №467 від 23.09.2010p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"

А що Ви скажете? Блог


  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"


  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Березень 2019p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
    1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30
Квітень 2019p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30


#Невигадана історія

ОТРУТА

ОТРУТА

Це було давно, але старі люди ще й досі пам’ятають цю приголомшливу історію. Іван і Лукира прожили у парі майже десять років. Обоє працювали у колгоспі. Він - конюхом, вона - дояркою. Важкої праці не цуралися, тому повагу і шану серед людей мали. У біді і в радості завжди були поруч. Дітей у них не було. Жили вдвох. З роками сімейне життя втрачало свої барви. Спільну мову дедалі все важче було знайти. Обоє з кожним днем занепадали духом, бо ж надія мати власних дітей віддалялася від них щомиті. Тому, напевне, цей факт став визначальним у цій родині.

Одного разу, удосвіта до Лукири прибігла сусідка. У печі ще палахкотів вогонь, а у хліві ревла голодна худоба.

- Заспала, мабуть, сьогодні? - здалеку почала Ольга.

- Ой, ні, - ледве почувся голос з вуст Лукири. - Цілу ніч очей не зімкнула. - Промовивши це, опустила додолу голову.

- А Іван чого не допомагає? - не відставала сусідка.

Лукира не відповіла. По її змореному обличчі задріботіли сльози.

Побачивши, що жінка плаче, Ольга все рівно повела далі:

- Значить, знаєш усе.

- А що тут знати! - не втрималася Лукира. - Уже все село знає, що Іван мій у Гальки Федорової днює і ночує. А сьогоднішню ніч, де, гадаєш, він провів?

Ольга мовчала і тільки важко сопла. У такому стані вона ще ніколи не бачила свою сусідку. Тому тихенько вийшла з хати, залишивши жінку наодинці з бідою.

Іван повернувся додому лише на другий день.

- Здоров, була, жінко! - ще з порога загукав до Лукири.

Та нічого у відповідь не почув.

- Не хочеш говорити, то й не говори. Не треба буде слухати, - ніби жартував. А тоді кинувся до печі шукати їсти.

- Я для тебе не варила, - глухим голосом мовила жінка. - Хай тобі Галька варить.

Іван нічого не відповів. Походив по хаті, позаглядав по шухлядах, та й подався геть.

Аж під вечір прийшов до Галі, та й почав жалітися, що жінка про нього вже й забула, і говорити не хоче, і їсти не варить.

- Була б я хазяйкою у твоїй хаті, - мовила до нього Галя, - я тобі і пиріжків напекла б, і вареничків зліпила б, і кулешику з галушками наварила б, а так куди ж ти мене поведеш? До Лукири?! Будемо вдвох у твоїй хаті поратися! - аж засміялася.

- Нічого, - говорив Іван. - Я щось вигадаю.

- Доки ти будеш думати, то волосся на голові посивіє. На краще ось це, - і ткнула в руки чоловіку якийсь вузлик. - Дай напитися цього зілля своїй Лукирі, і вона більше не буде стояти у нас на дорозі.

Тремтячою рукою Іван узяв те зілля і далеко заховав його під сорочку.

Незабаром страшна звістка прокотилася селом - померла Лукира. Багато балачок тоді було. Одні говорили, що не витримала такого життя, бо ж чоловік зраджував, інші ж доводили, що сама себе звела зі світу, бо ж сусідка якось бачила, як перед смертю вона мучилася і щось марила про отруту. Та ніхто не відав правди.

Іван вів себе, як і всі чоловіки-вдівці: плакав, просив вибачення та молився за її душу. Своє “горе” він намагався втопити у пляшці. Захмелілого чолов’ягу можна було побачити скрізь.

Сусідка Ольга не раз наставляла його на іншу дорогу.

- Побійся Бога, Іване, що це ти з собою робиш? Жінка померла, і сам скоро згинеш. Забирай уже ту Галю та хазяйнуйте помалу. Лукири не повернеш, а от господарство твоє ще зберегти можна.

Незабаром, ніби послухавши пораду сусідки, Іван привів у свою хату Гальку. Про біду чоловік відразу забув. Ніби Лукири на цім світі взагалі не було. З кожним днем щоки у Івана наливались рум’янцем. Вилюднів чоловік, погарнішав, почав господарювати. Та не довго продовжувалося солодке життя Івана. Згодом запримітив, що Галька не так стала ставитися до нього, як раніше. “Не та розмова, не тії слова”, як співається у пісні, не приголубить так, як колись.

- Чи не захворіла ти, Галино? - питав у неї Іван. - Бо змарніла дуже. Помутніли очі твої, уста, ніби оніміли.

- Не хвилюйся, чоловіче. У мене все добре. То пора якась недобра прийшла. Скоро все минеться.

Галя, мов у воду дивилася, для Івана і справді скоро все минулося. Бо, прийшовши одного разу додому, побачив, як його Галька із кумом Павлом у сінях обіймається. Все тоді чоловіку стало зрозуміло. Та щось голова стала, наче з каменю, все хилиться та падає з плечей, руки й ноги, мов підкошені. У очах посіріло і стало все таким далеким. Тільки розум був ще той. Іван впав на ліжко і застогнав. Галя крутилася, як білка біля нього і примовляла: “Скоро все пройде. Ось випий ще трішки чаю.” Він спраглими вустами потягся до склянки. Івану запекло у горлі, почало різати в животі. В очах стояв густий туман. Зрозумів тоді чоловік, яким чаєм уже другий день поспіль поїть його Галька. Згадав, як сам колись поїв свою Лукиру, як вона мучилася та проклинала їх обох, і в яких муках покидала цей світ.

- Прости мене, Господи, - стогнав Іван, - за той гріх, за ту смерть, що каменем лягла на мою душу.

Галя з Павлом стояли і мовчали, а Іван продовжував далі.

- Не вини себе, Галю, що зтруїла мене. Це плата за всі мої гріхи.

По неголених щоках тяжкохворого чоловіка покотилися сльози. Перед ним промайнуло все його життя. З долею не пожартуєш. Що зробиш ти, такою самою монетою тобі і віддячать. Він поклавши праву руку на серце, глухо промовив: “Прости мене, Лукиро, я вже йду до тебе.” Іванові очі закрилися навіки. Вся правда про дві дивні смерті залишилися з Галькою та Павлом. Тепер вони мали нести увесь той тягар крізь своє життя.

А коли несли труну селом, то тільки й мови було, що забрала Лукира Івана до себе, бо ж гарною пара була. Та ніхто не відав правди. Ніхто не знав, що гірка отрута забрала їхні життя.

23.09.2010Василь ТИТЕЧКО


Переглядів: 74

Версія для друку

Коментарі (0):


Система Orphus
<<- Попередня статтяНаступна стаття - >>

Додайте коментар:

защитный код

Анонсовані статті свіжого № 909 від 18.04.2019p.
¤ 
Прикрашаємо великодні яйця: просто і витончено

Прикрашаємо великодні яйця: просто і витончено

Без чого не можна уявити собі великодній стіл? Звичайно ж, без крашанок та писанок — символів зародження нового життя і традиційних подарунків на Пасху. Саме з них починається святкова трапеза, їх дарують близьким та рідним, йдучи у гості, роздають бідним і залишають у церкві. Та прикрасити великоднє застілля крашанками, пофарбованими в один колір, якось банально. Тому, пропонуємо вам найкращі ідеї, як із звичайного яйця зробити яскравий і смачний шедевр до Пасхи....

¤ 
Браво, федерація!

Браво, федерація!

РОФФ зробила все, щоб зірвати суперкубок, і звинуватити у всьому “ОДЕК”...

¤ 
ДТП на Рівненщині: травмувалося двоє осіб

ДТП на Рівненщині: травмувалося двоє осіб

Автопригоди за участі велосипедиста та мотоцикліста сталися у Рівному та Рокитнівському районі....

¤ Історія успіху
«Фірма Фармікс» тримає марку

«Фірма Фармікс» тримає марку

Ольга БАХАНОВА: «Пропонуємо понад 100 тисяч найменувань обладнання та витратних матеріалів від світових виробників»

Сучасну медицину неможливо уявити без лабораторної діагностики. Проведення оптимального комплексу лабораторних досліджень дозволяє виявити хворобу на початковій стадії, запобігти подальшому її розвитку, значно скоротити витрати і пацієнта, і держави на лікування важких ускладнень та хронічних форм хвороб. «Якщо хворі видужують, то їх зціленню радіють не тільки вони самі, їх близькі та лікарі, а й наш колектив», – зауважила директор і засновник ПП «Фірма Фармікс» Ольга БАХАНОВА (на фото)....

¤ 

На Рівненщині з’явився клас на колесах

У Привільненській ОТГ, що на Дубенщині, старий недієвий автобус переобладнали в яскравий навчальний клас. Це вдалось зробити в рамках реалізації проекту «Територія свободи» в рамках обласного конкурсу ідей молодіжних ініціатив....

¤ 
Олексій Муляренко: «Розвиток сільської медицини - пріоритетний напрямок нашої роботи»

Олексій Муляренко: «Розвиток сільської медицини - пріоритетний напрямок нашої роботи»

Нинішній рік на Рівненщині можна з повним правом назвати роком сільської медицини. За останні кілька десятиріч не проводились такі масштабні будівельні та ремонтні роботи у ФАПАх, амбулаторіях та інших закладах сільської медицини, як у 2019 році. Потрібно відмітити вміння влади області налагоджувати співпрацю з поважними міжнародними фінансовими організаціями. Цього в історії області не було ніколи. В якості прикладу такої плідної співпраці варто нагадати проект Світового банку «Поліпшення охорони здоров?я на службі у людей», в рамках якого проводяться роботи з оновлення та реконструкції 89 амбулаторій в різних районах області....





Найпопулярніші 15 статей:

1. Розшифровка аналізу крові: [841] (8072)
2. Моє місто - найкраще [427] (4692)
3. Як правильно приймати вітаміни? [749] (3901)
4. Секс із мусульманином [271] (3613)
5. Рiвне-Ракурс Популярна громадсько-політична обласна газета. Тираж 16 000 екз. на тиждень Передплатний індекс 23429 [0] (3585)
6. Секрети ігрових автоматів: як грати і вигравати? [755] (3393)
7. Авокадо - це фрукт чи овоч? [318] (3385)
8. Догляньте мене до смерті [278] (3219)
9. ЧИ ВАРТО РОБИТИ ПОКУПКИ ДО НАРОДЖЕННЯ ДИТИНИ? [519] (3189)
10. Первентин - легальний наркотик нового покоління [345] (2913)
11. Якщо у сні приснився вуж [219] (2264)
12. Біснуватих везуть у Рогачів [256] (2209)
13. Коли розпочинати садити городину [599] (2046)
14. Розклад руху автобусів [253] (2042)
15. Завітна земельна ділянка [584] (2041)

ТОП-15 свіжого номера:

1. «Фірма Фармікс» тримає марку (180)
2. На Рівненщині з’явився клас на колесах (172)
3. Браво, федерація! (172)
4. Прикрашаємо великодні яйця: просто і витончено (172)
5. *Дмитро Чекалкін: «Петро Порошенко зробив для України за п?ять років більше, ніж всі інші президенти за двадцять три роки» (171)
6. Розбірки в медичній галузі: (171)
7. ДТП на Рівненщині: травмувалося двоє осіб (168)
8. Як вибирати сонцезахисні окуляри. На що звернути увагу (163)
9. Бойова, але безгольова нічия у Калуші (162)
10. Кілька варіантів глазурі для пасок (162)
11. Потап схуд на 17 кілограмів (161)
12. Нічна погоня поблизу Рівного (160)
13. *Зе – це зовсім не смішно (160)
14. Тетяна Литвинова йде з СТБ (158)
15. Проблеми наші газові (157)





 Партнери 
 
Рекламная газета "Об`ява" Перший інформаційний канал Украина онлайн
Google+
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | Експорт | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Разсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2018 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(0362) 62-31-31, (098)0565477. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(0362) 62-31-31, (098)0565477

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Об'ява
Pika.rv.ua
IРА Ракурс