Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №506 від 23.06.2011p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"

А що Ви скажете? Блог


  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"


  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Березень 2019p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
    1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30
Квітень 2019p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30


#Таке життя

Вторгував дружину на базарі

В останню неділю, коли від’їжджав від діда Тараса й баби Варки, в яких квартирував два місяці, як був у відрядженні, старенькі запросили на срібне весілля, що мало відбутися через місяць. Здивовано подивився на них. Певно, переплутали, подумав, яка ж у них уже пам’ять. Яке ж може бути срібне весілля, коли вже обом за сімдесят?

- Золоте весілля, - поправив. Дід Тарас, який одразу ж зрозумів моє здивування, сказав:

- Ні, синку, не помилилися. Двадцять п’ять років минає, як ідемо з Варкою однією стежкою по життю.

- А в скільки ж ви, діду, років оженилися? - не міг заспокоїтися.

Дід почухав потилицю, щось подумав і сказав:

- Одружився-то я у двадцять п’ять років.

- То як же так? - знову запитав.

- А так, бо це вже в мене третя дружина, - відповів дід Тарас.

- О, то ви були добрим гулякою, - пожартував я. Дід вмостився біля мене на лаві й почав свою життєву історію.

- Ні, синку, не був я гулякою, а однолюбом. Ніколи не насміхався з дівчат, не зраджував їх, як часто робили хлопці. Кохав тільки одну зі свого села - Марусю. Вона чекала мене три роки з армії. Коли відслужив, через рік побралися. Жили біля моєї матері. Невістка зі свекрухою ладили, то й мені спокійно на душі. Згодом народився синок. То була наша найбільша спільна радість. Все так складалося добре. Але життя ж непередбачуване. Мама потрапила в аварію. І найбільшим лихом стало те, що втратила одне око. А згодом і на друге почала погано бачити, через деякий час майже зовсім втратила зір. Це біда для сільської жінки, яка ніколи не могла сидіти без роботи. Скільки сліз пролила, що залишилася безпомічною в молоді роки. Тож уся робота в господарстві лягла на плечі невістки, моєї Марусі. Спочатку було все ніби й добре, та потім помітив, що дружина стала зовсім іншою: дратівливою, до матері ставилась негарно. Звичайно, мені це не сподобалось, тож завів з нею розмову. Вона вислухала й сердито сказала:

- Знаєш що, Тарасе, я біля твоєї матері все життя бути нянькою не збираюся. Вона вже ніхто. Якщо хочеш, щоб ми були разом, давай переїдемо до моїх батьків. Мене ніби вогнем обпекло: “Як ти посміла таке сказати, Марусю? Невже залишу свою неньку в такому стані й житиму у твоєї здорової матері?”.

Мама, певне, чула нашу розмову, адже коли Маруся вийшла з хати, сказала:

- Іди, синку, за дружиною і сином, то твоя сім’я. На мене не зважай, коли приїдеш, щось допоможеш, та й сусіди ж у нас добрі, не пропаду.

Але так вчинити з матір’ю не міг. Бо ж ніхто не знав її життя, як я. У молоді роки залишилась удовою - батько трагічно загинув. Я в дитинстві часто хворів. Скільки вона мене виносила по лікарях, щоб поставити на ноги. То ж залишила нас Маруся, я й не зупиняв. Тільки сказав: “Бог тобі суддя”. Через рік взяла розлучення. Так і жили з матір’ю вдвох десять років. Боявся якусь жінку привести в хату, щоб не повторилось те саме. Але все ж таки наважився. Згодилася вийти за мене заміж місцева дівчина. Вона знала про наше життя, запевнила, що не вчинить так, як Маруся. Згодом привів Настю до себе. Розписалися. Рік прожили у добрі й злагоді. Та потім помітив, що вона стала до матері байдужа. Неня на неї не скаржилася, але відправив Настю додому й вирішив твердо: більше одружуватись не буду, поки мама жива, бо розумів, що нікому вона не потрібна, крім мене. Отак і лишилися вдвох. Тримав господарство: й корівчину, поросятко, курей, гусей. Роботи в селі не було, тому часто їздив у місто на ринок продавати молоко, сметану, масло, городину, щоб мати якусь копійку. Зазвичай такими сільгосппродуктами торгують жінки, всіх обсудять, пересудять, чого хочеш наслухаєшся. А якось одна, що стояла поруч, узялася й за мене:

- Оце чоловік так чоловік. Торгує, дружину жаліє. А мій, поки приїду, вже під плотом лежатиме.

А я, ніби жартома, сказав:

- А в мене немає, я холостяк.

- О, - схаменулася інша, - то в нас тут є для вас дівка, - і вказала на вродливу молодицю, що стояла ліворуч. - Вона теж незаміжня, давайте посватаємо.

Тут усі загомоніли. Ми ж переглянулися з нею. Молодиця почервоніла, мов буряк, не сказала нічого. Промовчав і я. Хай жартують, подумав. Але той погляд чомусь не давав спокою. Тож отак жарти-жартами, але якось, коли опинилися разом, несміливо запропонував Варці, так було звати її, пройтися містом. Вона й погодилася. Сіли у скверику на лаву. Розговорилися. Розповів їй усе про своє життя, вона теж про нещасливу долю: вийшла заміж за п’яницю, який від горілки й помер. Ми так щиро ділилися сокровенним, ніби вже давно знайомі. Не впізнавав себе. Нікому не відкривав так душу. Давав же собі клятву більше не одружуватись, а тут незчувся, як запропонував Варці вийти за мене заміж. Бог любить трійцю, подумав. Можливо, цього разу поталанить. Коли повідомив про намір мамі, то тільки сказала:

- Що ж ти, синку, надумав? Тут жінки зі свого села не захотіли з нами жити, а ти чужу ведеш.

Але не відступився. Привів-таки Варку в хату. І не помилився. Вона виявилась чуйною, з життєвим досвідом людиною. Мама хоч і не могла її бачити, але душею відчувала це. Бо ж ставилась Варка до неї не так, як мої перші дружини. Бачив, що ненька задоволена. Але розумів, що більше раділа від того, що нарешті її син знайшов душевний спокій. Десять років прожила ще мати при Варці. Ніколи не відчував, що між ними були якісь непорозуміння. Мати помирала при пам’яті, казала: “То, синку, Бог послав таку гарну дружину за твої страждання, що не відмовився від мене, не залишив саму, як ото буває в дітей. Розуміла, що була для вас тягарем, але ж хіба винна в тому? Бережіть, дітки, одне одного. Відходжу з цього світу спокійною за вас”. З тими словами й закрилися її очі навіки. - Похоронили маму, і ось доживаємо свого віку вдвох, - підсумував розповідь дід Тарас. Баба Варка слухала старенького й ні разу не перебила. Певне, згідна була з ним.

- Бабусю, а ви коли-небудь сварилися з дідусем? - жартома спитав я.

- Ой, без сварки не буває, бо ж завжди в житті виникають якісь непорозуміння між жінкою та чоловіком, але так, щоб серйозно, то ніколи. Тарас мене шанував, і я віддячувала йому тим же. Дякувати Богу, що виторгувала такого файного чоловіка на базарі, - пожартувала баба Варка.

- А може, то я тебе виторгував, - засміявся дід.

- Ви згадали за базар, - схаменувся я, - а як відреагували ті жінки, коли дізналися, що ви побралися?

Тут старенькі наввипередки почали розповідати, як носили могорич на ринок молодицям, як їм кричали “гірко”, а вони не соромились цілуватися. Ніби помолоділи, згадуючи ті щасливі миті в їхньому житті. Слухав і радів за діда Тараса й бабу Варку, що хоч і пізно, але знайшли одне одного і так ось гарно живуть.

Дід мовив:

- То неправда, певно, коли кажуть, щоб дізнатися про людину, потрібно з нею пуд солі з’їсти. Я першу дружину Марусю знав з дитинства і не розпізнав, що в неї в душі коїться. Вона вдруге вийшла заміж і там не вжилася. А з Варкою ж були зовсім не знайомі, а так все гарно вийшло. То, мабуть, потрібно знайти ту зірку, яка тобі судилася. Але не кожному це вдається.

На срібне весілля діда Тараса й баби Варки приїхати не зміг, тільки привітав їх поштовою листівкою, в якій побажав ще довгих років щасливого життя в парі при здоров’ї та злагоді.

23.06.2011Володимир ПІНЧУК


Переглядів: 102

Версія для друку

Коментарі (0):


Система Orphus
<<- Попередня статтяНаступна стаття - >>

Додайте коментар:

защитный код

Анонсовані статті свіжого № 909 від 18.04.2019p.
¤ 
Прикрашаємо великодні яйця: просто і витончено

Прикрашаємо великодні яйця: просто і витончено

Без чого не можна уявити собі великодній стіл? Звичайно ж, без крашанок та писанок — символів зародження нового життя і традиційних подарунків на Пасху. Саме з них починається святкова трапеза, їх дарують близьким та рідним, йдучи у гості, роздають бідним і залишають у церкві. Та прикрасити великоднє застілля крашанками, пофарбованими в один колір, якось банально. Тому, пропонуємо вам найкращі ідеї, як із звичайного яйця зробити яскравий і смачний шедевр до Пасхи....

¤ 
Браво, федерація!

Браво, федерація!

РОФФ зробила все, щоб зірвати суперкубок, і звинуватити у всьому “ОДЕК”...

¤ 
ДТП на Рівненщині: травмувалося двоє осіб

ДТП на Рівненщині: травмувалося двоє осіб

Автопригоди за участі велосипедиста та мотоцикліста сталися у Рівному та Рокитнівському районі....

¤ Історія успіху
«Фірма Фармікс» тримає марку

«Фірма Фармікс» тримає марку

Ольга БАХАНОВА: «Пропонуємо понад 100 тисяч найменувань обладнання та витратних матеріалів від світових виробників»

Сучасну медицину неможливо уявити без лабораторної діагностики. Проведення оптимального комплексу лабораторних досліджень дозволяє виявити хворобу на початковій стадії, запобігти подальшому її розвитку, значно скоротити витрати і пацієнта, і держави на лікування важких ускладнень та хронічних форм хвороб. «Якщо хворі видужують, то їх зціленню радіють не тільки вони самі, їх близькі та лікарі, а й наш колектив», – зауважила директор і засновник ПП «Фірма Фармікс» Ольга БАХАНОВА (на фото)....

¤ 

На Рівненщині з’явився клас на колесах

У Привільненській ОТГ, що на Дубенщині, старий недієвий автобус переобладнали в яскравий навчальний клас. Це вдалось зробити в рамках реалізації проекту «Територія свободи» в рамках обласного конкурсу ідей молодіжних ініціатив....

¤ 
Олексій Муляренко: «Розвиток сільської медицини - пріоритетний напрямок нашої роботи»

Олексій Муляренко: «Розвиток сільської медицини - пріоритетний напрямок нашої роботи»

Нинішній рік на Рівненщині можна з повним правом назвати роком сільської медицини. За останні кілька десятиріч не проводились такі масштабні будівельні та ремонтні роботи у ФАПАх, амбулаторіях та інших закладах сільської медицини, як у 2019 році. Потрібно відмітити вміння влади області налагоджувати співпрацю з поважними міжнародними фінансовими організаціями. Цього в історії області не було ніколи. В якості прикладу такої плідної співпраці варто нагадати проект Світового банку «Поліпшення охорони здоров?я на службі у людей», в рамках якого проводяться роботи з оновлення та реконструкції 89 амбулаторій в різних районах області....





Найпопулярніші 15 статей:

1. Розшифровка аналізу крові: [841] (8211)
2. Моє місто - найкраще [427] (4722)
3. Як правильно приймати вітаміни? [749] (3926)
4. Секс із мусульманином [271] (3637)
5. Рiвне-Ракурс Популярна громадсько-політична обласна газета. Тираж 16 000 екз. на тиждень Передплатний індекс 23429 [0] (3606)
6. Авокадо - це фрукт чи овоч? [318] (3415)
7. Секрети ігрових автоматів: як грати і вигравати? [755] (3411)
8. Догляньте мене до смерті [278] (3232)
9. ЧИ ВАРТО РОБИТИ ПОКУПКИ ДО НАРОДЖЕННЯ ДИТИНИ? [519] (3209)
10. Первентин - легальний наркотик нового покоління [345] (2923)
11. Якщо у сні приснився вуж [219] (2271)
12. Біснуватих везуть у Рогачів [256] (2214)
13. Коли розпочинати садити городину [599] (2060)
14. Розклад руху автобусів [253] (2053)
15. Завітна земельна ділянка [199] (2049)

ТОП-15 свіжого номера:

1. «Фірма Фармікс» тримає марку (202)
2. Прикрашаємо великодні яйця: просто і витончено (194)
3. На Рівненщині з’явився клас на колесах (193)
4. ДТП на Рівненщині: травмувалося двоє осіб (191)
5. Браво, федерація! (191)
6. Розбірки в медичній галузі: (190)
7. *Дмитро Чекалкін: «Петро Порошенко зробив для України за п?ять років більше, ніж всі інші президенти за двадцять три роки» (186)
8. Потап схуд на 17 кілограмів (181)
9. Як вибирати сонцезахисні окуляри. На що звернути увагу (181)
10. Бойова, але безгольова нічия у Калуші (180)
11. Проблеми наші газові (180)
12. Нічна погоня поблизу Рівного (179)
13. *Зе – це зовсім не смішно (178)
14. Кілька варіантів глазурі для пасок (177)
15. Таємниця (172)





 Партнери 
 
Рекламная газета "Об`ява" Перший інформаційний канал Украина онлайн
Google+
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | Експорт | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Разсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2018 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(0362) 62-31-31, (098)0565477. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(0362) 62-31-31, (098)0565477

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Об'ява
Pika.rv.ua
IРА Ракурс