Я - псих!!!

»40 способів, як можна закосити від армії», »законні способи »откосу» від служби», »що треба робити, аби не йти до армії» - сайти для призовників рясніють привабливими гаслами і ексцентричними порадами. Політ фантазії у бажаючих уникнути строкової військової служби просто безмежний: деякі молоді люди призовного віку ладні стати двічі татами, нажити виразку, травмуватися(!), підсісти на наркотики... Цей перелік можна вести ще довго. Але, мабуть, найбільш дивакуватим способом відхиляння від служби в армії є вдавана психічна хвороба.

Чому подібні ідеї з’являються у хлопців? Можливо, саме такі думки і є ознакою якогось відхилення? Чи так вже й легко вдати з себе психічно хвору людину, і чи насправді до цього трюку вдаються призовники?

Кореспондент “РР” спробувала знайти відповідь на це та інші запитання. Першим кроком у дослідженні цієї проблеми стало відвідування Центру психічного здоров’я населення і розмова з головним лікарем Ігорем Миронюком:

- На сьогоднішній день хлопці все більше зацікавлені в тому, щоб іти до війська. Без служби в армії важко влаштуватися на роботу, навіть із вищою освітою, працювати в різноманітних інстанціях, носити зброю тощо. Служба в Українській Армії зараз проходить на більш високому рівні, ніж колись. Багато юнаків це розуміють і без проблем долають “військовий” етап у своєму житті. Вдатися до подібних ухилянь від армії можуть лише не адаптовані до навколишнього світу особи, які мають розлади психіки. Тобто насправді здорова людина не стане вигадувати щось подібне. Та й зробити це не так просто, адже з 14 років підліток стає на облік, заводиться спеціальна медична карта, куди вписуються всі дані про стан його фізичного і психічного здоров’я, починаючи з раннього дитинства. Впродовж 4 років лікарі спостерігають за хлопцем. Картину загального психічного стану призовника доповнюють дані про батьків, інформація про успішність, характеристика й інші відомості. Особлива увага приділяється особам із пірсінгом, татуажем, довгим волоссям, які не хочуть відмовлятися від свого стилю життя, а також тим, у кого під час проходження комісії спостерігаються розлади психіки. Вони отримують відстрочку від 2 тижнів до місяця, під час якої лікарі спостерігають за ними в умовах стаціонару і роблять медичний висновок. Спостереження ведеться частково непомітно, тому псевдо-хворі можуть дати “осічку”. В будь-якому випадку нормальний хлопець не зацікавлений мати подібний діагноз, з яким потім дуже важко реалізувати себе в житті.

- Окрему категорію психічного відхилення у призовників становить наркоманія, - продовжує Ігор Ярославович. - Останнім часом ця тенденція стрімко зростає. За минулий рік на призовній дільниці було виявлено 9 юнаків, які вживали наркотики на час призову. Зрідка бувають випадки, коли хлопців повертають вже з місця проходження служби з наркотичною залежністю. Оскільки наркотики можуть прийматися ними епізодично, не завжди вдається простежити таку схильність. В такій ситуації багато чого залежить від батьків хлопця, адже саме вони повинні звертати увагу на зміни в поведінці та характері сина, вчасно звертатися до спеціалістів.

Старший лікар медичної комісії Рівненського міського військкомату Тамара Стецюк і лікар-психіатр Алла Мирончук одностайні: “Ухилятися від армії, прикидаючись психічно хворим, дуже небезпечно для подальшого життя юнака, і справді розумна людина на такий крок ніколи не піде”. Хоча останнім часом спостерігається наростання психічної патології у громадян призовного віку. Якщо навесні 2005 року 10 чоловік були визнані непридатними до служби за психічним фактором, а ще восьмеро підлягали лікуванню, то вже в осінньому призові 2005 року виявлено 21 особу, що потребує допомоги лікарів.

Комісар, підполковник Збройних Сил України Дмитро Оксенюк висловив своє міркування з приводу ухиляння від служби:

- Причиною таких вигадок у більшості випадків є недосконала законодавча система, безлад у державі, проблема виховання підростаючого покоління, неправильне уявлення про службу, яка на сьогоднішній день достеменно відрізняється від служби часів Радянського Союзу. Асоційовану поведінку молоді визначає культ жорстокості і насилля, відкидання цінностей, ігнорування обов’язку. Служба в армії - це своєрідна школа життя, в якій чоловік вчиться завжди залишатися чоловіком. Це обов’язковий момент у житті хлопця, який дозволяє в подальшому знайти гідну роботу, піти на службу за контрактом, оскільки престиж армії зростає.

Неможливо передбачити, який шлях кожен раз обиратиме юнак, стоячи на порозі військкомату, - всіх одною міркою не поміряєш. Та перш ніж вигадати собі хворобу чи проблему, розставте пріоритети у своєму житті: півтора року служби - це тимчасово, а “діагноз” чи наркоманія - назавжди.