Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №645 від 27.02.2014p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"


  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"

  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Лютий 2024p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31
Березень 2024p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
    1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31

Новини Рівне
QRcode

#Новела

Людські долі

Людські долі

Ольга прокинулася та вставати не хотілося. Любила поніжитися в ліжку. Та день був буденний, тож швиденько встала і пішла оглядати господарство. Набрала з криниці води. Любила воду прохолодну. Почала готувати сніданок. Василь ще спав. Вона його не будить, не просить допомогти. Звикла робити все сама.

Хіба ж Ольга могла подумати, що так все зміниться в її житті. Красунею Ольга не була. Отож і обходили її хлопці стороною. Уже подруги заміж повиходили, дітей няньчили, а вона все одна і одна. Скільки разів мріяла про солодкі обійми, поцілунки коханого та де ж його знайти? А мати все буркотіла “Вже й посивієш у дівках. Тож мабуть і не дочекаюся я внуків”. Нічого не казала та йшла з материних очей. Почала зустрічатися з Василем. А він був парубок моторний. Частенько підночовував у чужих молодиць. Та й до неї приходив через раз. Оксана не казала йому нічого. Василь був останньою її надією на хоч якесь заміжжя. Отож терпіла все, що він робив. Ніколи не сказав їй, що кохає, а вона вже не уявляла свого життя без нього.

Восени Василь заслав старостів. Мати говорила “Не будеш ти з ним жити. Якщо вже за такого йти, то краще самій лишитися”. “Мамо, він зміниться, я знаю”, ­ переконувала матір, а сама впевнена не була.

Після весілля перейшла Ольга жити до Василя. Він збудував хату. Усе в хаті було, бо був він гарним господарем, тай майстром, якого знали і поважали за золоті руки. Та не тішило Ольгу те багатство. Жили вони наче чужі. Частенько Василь не ночував вдома. Та вона не питала де він ходить, а він не виправдовувався. Недаремно кажуть, що горбатого могила справить, отак і її чоловіка. А вона народжувала дітей одне за одним. Сама доглядала, чоловіку ніколи було. Ходив по людях хати робити, а коли жалілася, що їй важко самій, і на городі і в хаті, і з дітьми – говорив: “Чого тобі ще треба. Живеш і горя не знаєш. Заробляю, гроші додому приношу. Чи може хочеш щоб біля тебе сидів”. Іноді й сама думала “Чого вже я від нього хочу. Не випиває, по дому дбає. Та й нагуляється колись”.

Одного разу прийшов Василь додому з роботи, і заявив їй прямо з порогу: “Їду я жінко до брата в Одесу. Хоче він дачу за містом будувати. Когось наймати дорого вийде, тай зроблять, як схочуть”. “Не пущу я тебе нікуди. Літо надворі, вдома роботи вистачає. Уже картоплю скоро копати треба. Мені буде важко. Та ще й діти малі” ­ говорила Ольга. А Василь правив

своє: “Та я ж ненадовго їду. А щось вдома робити, людей наймай. Є чим за роботу платити”. Ольга почала кричати: “То вже поїдеш свіжих шукати, мало тобі в селі молодиць. Не минаєш жодної”. Він розсердився, грюкнув дверима і пішов з хати.

Ольга сама не могла зрозуміти, як вона наважилася сказати чоловіку про його походеньки. Розуміла, що не роботи боялася, а боялася, що він когось знайде. Та ще й злість брала. Чоловік зібрався вранці і поїхав. Не попрощався, не сказав нічого. Спочатку не писав листів, не дзвонив. Знала Ольга, простити не може її. А що ж вона такого зробила? Сказала йому правду, а його за живе зачепило. А вона працювала на городі, коло худоби. Діти допомагали та яка з них ще була поміч.

Пройшов місяць, другий, а від чоловіка ні слуху ні духу. Не знала, що вже й думати. І нарешті написав коротенького листа, а в ньому наче вирок: “Не чекай мене. Я закохався по­справжньому. Я навіть подумати не міг, що так можна кохати. Дітям я буду допомагати. Нічого не зробиш і не повернеш нічого назад та я і не хочу повертати”. А десь через півроку приїхав. Не хотіла вже й питати нічого, все одно не скаже. Сказав тільки, що приїхав забрати речі. Коли їх збирав просила: “Що ти робиш, отямся. У тебе ж діти. Заради коханки, ти дітей робиш сиротами. Побійся бога. Чим я перед тобою завинила. Чи ти голодний коли був”. Василь мовчав. “Та ти ще на колінах до мене приповзеш, а я тобі ніколи не прощу”, ­ кричала Ольга. “Я не вернуся, не надійся”.

Василь пішов, а вона так голосила, що сусіди збіглися. Заспокоювали, як могли. Не могла Ольга зрозуміти “Як так могло статися, що він навіть дітей не пожалів. Що ж то за жінка така, яка батька у дітей забрала. Ой гріх їй буде, тяжкий гріх”.

Правду кажуть ­ час лікує рани. Підростали діти, пішли в школу. Та за щоденними клопотам почала Ольга забувати Василя.

Одного разу він приїхав. І привітавшись сказав “Оце гроші вам привіз та й вас вирішив провідати. Ну, як ви тут живете?”. Не встигла Ольга і слова сказати, як старший син Микола кинувся до батька з кулаками “Забери свої гроші. Нам подачки не треба. Проживемо якось. Іди геть з хати. Ольга заспокоювала сина: “Це ж твого батька хата і ти не маєш права його виганяти, хай приїжджає коли хоче, а гроші нам потрібні, тай не чужий він вам, діти”. Після того ще приїжджав. Привозив гроші, гостинці та діти зустрічали його холодно. Та й Ольга не рада була їхній зустрічі. Бо ж верталася біль і образа.

Одного разу пізно ввечері скрипнули двері і в хату хтось зайшов. То був Василь. Він тримав на руках маленьку дитину. Ольга не знала, що казати, що робити. Василь просив: “Олю пробач мені за все. Знаю, що завинив перед тобою, знаю що не приймеш та мені немає куди дітися з дитиною. Я вам мішати не буду. “Ольга з сарказмом мовила: “А що вже втекла коханка ще й дитину тобі залишила, а ти бідненький згадав, що в тебе є дружина і діти. “Не втекла моя коханка, як ти кажеш. Вона при родах померла. Оксана дуже хотіла народити дитину. А їй не можна було народжувати. У неї був порок серця. Лікарі заборонили та вона не послухала. Ольга і далі наступала, щоб ще більше насолити Василю: “То чому ж ти не віддав дитину її родичам. Чому сюди привіз?”. “Не має в Оксани нікого. Вона з дитбудинку. Ми жили на чужій квартирі. Я оформив опікунство над дитиною, не хочу, щоб її віддали до дитячого будинку”. Дитина заплакала. Василь поклав її на ліжко і невміло почав її пеленати. Ольга дивилася , що нього нічого не виходить, але не допомогла.

Декілька разів вночі вставав Василь до дитини, а Ольга не спала. Не могла вирішити, що ж їй робити? Одного дня маленька не могла заспокоїтися, Василь носив дитину на руках і просив: “Заспокойся донеч­ко, я все роблю, що можу”. Чомусь стало жаль чоловіка і Ольга не витримала. Вона забрала дитину, пригорнула до грудей і та почала заспокоюватися. З цієї хвилини відчула, що вона замінить дівчинці маму.

Назвали дівчинку Даринка. Вона, як дві краплі води була схожа на Василя. Ольга й сама зрозуміти не могла, чому полюбила маленьку. Коли було рік по смерті Оксани, Василь зібрався їхати до неї. Хотів і дитину забрати та Ольга сказала: “Я поїду з тобою. Як же ти з малою дитиною поїдеш. У дорозі все може статись. Діти вже старші, самі впораються”. Боялася сама собі признатися, що хотіла побачити ту, яка зуміла дати її чоловіку стільки любові і тепла.

Їхали нічним поїздом. Під стук коліс Даринка спала, а тому і Ольга з Василем відпочили. А коли пішли на кладовище і поміж багатьох могил знайшли потрібну, Василь плакав і казав: “Оксанко, кохана. Приїхав до тебе з донечкою. Назвав її так, як ти хотіла. Пробач, що не вберіг тебе. Я все робив, щоб ти жила”. Ольга мовчки дивилася на фото. “Яка красива жінка. Мабуть було в ній все, чого немає в мене. Хіба ж я думала хоч раз, щоб гарно одягтися, щоб чимось здивувати чоловіка. З цією незнайомою жінкою, Василь був щасливий, а чи був він щасливий зі мною?”.

Вони ночували в готелі. То була чудова ніч, яка їх примирила. Ольга знала, що тепер не будуть вони мучити одне одного. Вони будуть жити разом, ростити дітей. Їм немає чого ділити. А життя всьому навчить. З того часу просила дітей: “Глядіть Даринку, вона ж найменша. Вона ваша сестричка, рідна кров. А батька простіть. Я простила, і ви простіть”.

27.02.2014Валентина ПАВЛУШКО


Переглядів: 966

Версія для друку

Коментарі (0):


Система Orphus

Додайте коментар:

защитный код

Анонсовані статті свіжого № 1161 від 15.03.2024p.
¤ 
Чим корисний часник?

Чим корисний часник?

Ми звикли вважати часник спецією, але, насправді, цей овоч може принести величезну користь для здоров’я. Тільки треба вміти його правильно їсти....

¤ 
Арсенал боєприпасів виявили у квартирі рівнянина

Арсенал боєприпасів виявили у квартирі рівнянина

Правоохоронці вилучили у рівнянина пістолет Макарова, шість гранат й вісім запалів до них, чотири детонатори, три димові шашки та понад 850 патронів до різної зброї....

¤ 
Стала жертвою шахраїв, намагаючись отримати соціальну допомогу

Стала жертвою шахраїв, намагаючись отримати соціальну допомогу

34-річна жителька Дубенського району побачила у соціальній мережі допис із інформацією про виплату, яку можна отримати від держави. Перейшовши за посиланням – вказала дані банківської картки, зокрема й CVV-код та пін-код....

¤ 
НМТ на Рівненщині: з 14 березня стартує реєстрація, а 14 травня – тестування

НМТ на Рівненщині: з 14 березня стартує реєстрація, а 14 травня – тестування

14 березня стартує реєстрація для проходження національного мультипредметного тесту в 2024 році. А основна сесія НМТ триватиме з 14 травня до 25 червня....





Найпопулярніші статті:

• Розшифровка аналізу крові: [841] (21002)
• Як позбутися шпори на п’яті [850] (17142)
• Масштабна спецоперація на Рівненщині: викрили мережу «реабілітаційних центрів» [965] (14406)
• Допомога під час карантину [967] (14317)
• Коли відкриються рівненські садочки? [965] (14160)
• Чому не варто кип’ятити воду двічі [964] (13971)
• Рівнян запрошують на дитячий кінофестиваль «Children Kinofest» онлайн [965] (13839)
• 4 способи, як перевірити масло на натуральність [964] (13817)
• У Здолбунові підпалили авто підприємця [965] (13789)
• Живи до ста! [965] (13787)
• Бюджет і ми… [965] (13726)
• Щоб овочі в холодильнику були тривалий час свіжими, помістіть туди звичайну губку [964] (13709)
• Що робити, якщо дитину покусали комарі [965] (13593)
• Аудитори Рівненщини з початку року попередили порушень за процедурою закупівель на понад 72 млн грн [965] (13508)
• У Сергія Притули вкрали взуття в поїзді: як викручувався ведучий [964] (13502)
• Про здобутки Рівненщини - у річницю президенства Володимира Зеленського [965] (13450)
• ЗНО під час карантину: як складати? [964] (13051)
• «Перевірка» на коронавірус коштувала пенсіонерам понад 10 тисяч гривень [964] (13034)

ТОП-15 свіжого номера:

• НМТ на Рівненщині: з 14 березня стартує реєстрація, а 14 травня – тестування (207)
• «Війна триває і важливо будувати витрати так, аби вони наближали перемогу», – Олександр Коваль (44)
• Арсенал боєприпасів виявили у квартирі рівнянина (44)
• Стала жертвою шахраїв, намагаючись отримати соціальну допомогу (42)
• Чим корисний часник? (41)
• Порошок, гель або капсули – все про засоби для прання (40)
• Шоколадно-ванільні сирники з вишнями (40)
• Чудовий спосіб, як очистити конфорки до стану нових всього за 10 хвилин (38)


 Партнери 
 
Перший інформаційний канал Інтерес .
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Розсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2022 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(098)0565477. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(098)0565477, (096)3950057

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Pika.rv.ua
АІ "Ракурс"