Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №755 від 21.04.2016p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"


  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"


  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Березень 2021p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30
Квітень 2021p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30

Новини Рівне

#Невигадана історія

Подвійна зрада

Подвійна зрада

Пам’ятаєте пісню, яку співає Таісія Повалій, “Полюбила, полюбила. Я его приворожила “. Героїня цієї пісні “позичила” чоловіка, а назад повернути… забула. Ось так трапилось! Але наша правдива історія – не пісня, а життя, з усіма його несподіваними поворотами долі.

Буває так, що в одних і тих же батьків діти виростають зовсім різними. Різниця у віці між старшою Оксаною і меншою Тетяною – п’ять років. Ще з дитинства батьки помічали, що дівчата зовсім різні не тільки зовнішнє, але по характеру, здібностях. Сім’я жила небагато – які статки в колгоспників з далекого поліського села! Діти, звісно ж, розкоші не знали, але батьки, хоча самі, як то кажуть, університетів не кінчали, прагнули дати дівчатам освіту. Оксана вчилась в школі добре. Характер змалечку був “не мед”. Подруг не мала, напевно, вважала себе найкращою серед усіх. Допомагати батькам по господарству бажання не мала. Зате полюбляла читати любовні романи про життя багатих і вродливих жінок, і сама мріяла про таке життя. Знала, що красива, що хлопці на неї задивляються… Але вона жодної уваги на них не звертала. Її приваблювали “дорослі” чоловіки: скажімо, лікар з їхнього медпункту або вчитель фізики, який був її класним керівником.

Тетяна і зовнішністю, і здібностями – повна протилежність сестрі. Хоча й намагалась вчитись добре, але наука давалась тяжко. Зате вдома – перша помічниця.

Після закінчення школи Оксана поїхала вчитись до обласного центру. Витримала великий конкурс і стала студенткою економічного факультету – ні ті часи – 80-і роки – це вже було дуже престижно. Тетяна після дев’ятого класу поїхала до міста і поступила вчитись в ПТУ, що готувало кухарів-кондитерів. Промайнули роки навчання.

Оксана закінчила вуз і залишилась в місті. Працювала економістом на великому підприємстві. А на початку 90-х, коли в державі все змінилось і почали створюватись перші приватні фірми і підприємства, їй вдалося відкрити єдину тоді в місті аудиторську фірму, до послуг якої з роками зверталось все більше клієнтів. Оксану вже всі називали Оксаною Петрівною. Вона купила собі іномарку, а згодом стала власницею будинку в “царському селі”. Здавалось – живи і радій. Вона мала впливових друзів, з якими відвідувала ресторани і бари. Відпочивала за кордоном. Кращі перукарні і масажисти слідкували за її зовнішністю і фігурою. Все було, крім головного – сім’ї. Вже й сорок “стукнуло”, але – ні дітей, ні чоловіка. Двічі Оксана виходила заміж проте, обидва рази розлучалась. Напевно, чоловіки траплялись не ті – а їй треба чоловіка “на побігушках”, чоловіка-“прислужника”. Були і просто залицяльники, але справжнього жіночого щастя не мала. Вечорами, блукаючи кімнатами будинку з келихом дорогого вина, думала: “А що чекає далі? Старість, самотність”.

В Тетяни, яка жила у тому ж місті, бувала нечасто: стосунки між ними були далеко не родинними. Таня вийшла заміж в двадцять років. Чоловік працював токарем на заводі. Високий, чорнявий, міцної статури, він був справжнім красенем. Таня влаштувалась кухарем до одного з перших на той час приватних ресторанів. Народила двох дівчаток. Жили у маленькій двокімнатній квартирі в “хрущовці”. Сім’я була дружна, всі почувались щасливими. Навіть коли чоловік Тані Павло залишився без роботи – завод “наказав довго жити” – у відчай не впадали. Таня підробляла – вдома випікала весільні короваї: замовлень вистачало. Буваючи в них, Оксана думала: “Це треба ж так – сестра, “сіра мишка”, а житті поталанило. Хоча й бідно живе, але щаслива – має такого гарного, хорошого чоловіка”. Оксані і на думку не спадало хоча б чимось матеріально допомогти сестрі. Та, взагалі Таня, напевно, й не узяла б нічого в неї – гордовита.

Одного разу, приїхавши ввечері до Тані, Оксана сказала:

- Ти не проти, аби твій Павло подивився мою ванну. Крани несправні, а викликати чужих людей до хати небезпечно.

- Чому ж, нехай прийде подивиться, коли буде час, бо зараз він влаштувався на “шабашку”.

В обумовлений заздалегідь час Павло прийшов до Оксани. Майстер, як то кажуть, на всі руки, він швидко зробив все необхідне. Оксана запросила його до столу, який був заставлений напоями і наїдками.

- Та мені вже час додому, - ніяковіючи сказав Павло.

- Встигнеш ще до своєї красуні, - з іронією відповіла. – Сідай. Нечасто маєш нагоду випити і закусити по-людськи. Підливала йому в чарку дорогий коньяк і про себе не забувала. Павло, не звиклий до міцних напоїв, швидко захмілів.

- Мені вже час додому. Танюша буде хвилюватись. Павло встав з-за столу.

- Нехай хоч раз похвилюється.

Оксана підійшла до нього і міцно притиснула до себе.

- Ти що? – запитав злякано. – Хіба таке можна?

- Можна, все можна, - засміялась Оксана.

Сталося те, що мало статись. Після цього Оксана все частіше під різними привидами запрошувала Павла до себе. “Ремонти” затягувались майже до опівночі. Таня стала помічати, що чоловік приходить від Оксани додому якийсь збуджений і завжди напідпитку. Спершу не звертала на це уваги: то ж її сестра, і вона потребує чоловічої допомоги. Та й робота забирала в неї весь час і сили.

Минали місяці. Старша дочка закінчила медучилище і працювала в дитячій лікарні, молодша закінчувала одинадцятий клас. Згодом Таня почала помічати, що Павло зовсім по-іншому ставиться до неї. Це був вже не той чоловік. Жіноча інтуїція підказувала: щось між Оксаною і Павлом. А розум не хотів цього збагнути. Вирішила перевірити. Було літо, неділя. Під якимось привидом Павло подався до Оксани. Тетяна вирішила навідатись до сестри: скаже, що хоче з нею порадитись стосовно подальшого навчання молодшої доньки.

Пройшовши через подвір’я, де розкішно цвіли жоржини (мабуть, має садівника, подумала Таня), вона пройшла до вітальні. Всюди було тихо, ніде нікого. Двері спальні були щільно зачинені. Те, що побачила вона, вдарило ніби електричним струмом. На великому розкішному ліжку лежала гола Оксана, а поруч – Павло… Не пам’ятаючи себе, Тетяна досталась домівки. Ні, вона не плакала, не посилала прокльони зраднику-чоловіку – одна думка до болю стискала серце: як сестра могла таке зробити? Що їй мало інших чоловіків?

Коли Павло пізно ввечері повернувся додому, побачив, що його речі у валізі стоять в коридорі. Він все зрозумів. Мовчки узявши валізу, він пішов геть.

Нелегко було Тетяні одній, але ніколи вона не жалкувала, що так повелась з чоловіком. Тільки в серці – рана, яка, напевно, нешвидко загоїться.

Пройшов рік, але Тетяна майже кожного дня подумки задавала собі одне й те ж запитання: “Як могли близькі люди стати зрадниками?”. Відповіді не було.

Одного разу, прийшовши з роботи, Олена схвильовано розповіла матері, що батько телефонував їй на роботу і сказав, що хоче з нею зустрітись. Призначив місце – кафе в центрі міста.

- Але, мамо, я не хочу його бачити.

- Доню, ти не права. Те, що відбулось між нами – це наша справа. А він – твій батько і має право спілкуватися з тобою.

Коли Олена увійшла до кафе, вона зразу побачила батька: він сидів за крайнім столиком. Важко було його впізнати – так він змінився. Одягнутий в модний костюм і імпортну сорочку – це ж та гадюка такий “прикид” йому влаштувала – подумала Оленка, він виглядав все ж таки кепсько: схуд, постарів, посивів. Їй на хвилинку навіть стало його шкода.

- Що ти хотів мені сказати? – неприязно запитала.

- Оленко, мені зараз дуже важко. Я розумію, що завинив перед мамою і вами, моїми дітьми. І ви маєте повне право мене засуджувати. Але зрозумій, в житті не все так просто.

- А я і не хочу розуміти, - із сльозами в голосі промовила Олена. – Ти сам вибрав цей шлях у житті.

- Я винен у ваших стражданнях. Але тепер я страждаю сам. Я караю себе за все. Я не можу більше жити без вас.

- І що ти хочеш від нас?

- Доню, благаю тебе, поговори з мамою. Якщо вона зможе – нехай вибачить мене, хоча я знаю, як важко буде це їй зробити. Але заради нашого кохання…

- Про яке кохання ти говориш: Ти зрадив нас, продався за ці шмотки і ласу їжу.

З очей Олени вже бігли сльози.

- Ти маєш право все це говорити. Але зрозумій одне: весь цей час я думав про вас і просив Бога, аби він допоміг мені повернутись до вас. Всім своїм життям я спокутую свій гріх. Якщо ви не приймете мене назад, я не хочу більше жити…

Вони довго мовчали.

- Добре, я поговорю з мамою, - нарешті сказала Олена. – Але буде вирішувати тільки вона.

Повернувшись додому, Олена переповіла усю розмову, нічого не пропустивши. Вона бачила, як зблідла мати, почувши про намір батька піти з життя. “Мабуть все ж таки вона його кохає”, - подумала Олена.

Через тиждень вранці хтось подзвонив у двері. Тетяна відчинила. На порозі стояв Павло у тому ж самому старенькому костюмі, у якому пішов від них, в руці тримав валізу…

21.04.2016Н. Білоус


Переглядів: 571

Версія для друку

Коментарі (0):


Система Orphus

Додайте коментар:

защитный код

Анонсовані статті свіжого № 1010 від 08.04.2021p.
¤ 
Рівнянин виборов золоту медаль на Чемпіонаті України

Рівнянин виборов золоту медаль на Чемпіонаті України

2-4 квітня у місті Київ відбувся Чемпіонат України серед кадетів з греко-римської боротьби....

¤ 
Міський голова Рівного: «Влада не може допустити, щоб команда не мала бази у рідному місті»

Міський голова Рівного: «Влада не може допустити, щоб команда не мала бази у рідному місті»

Представники народного клубу, вболівальницької спільноти та влади міста обговорили план взаємодії щодо виділення земельної ділянки у Рівному для будівництва спортивної бази. Участь у зустрічі взяли міський голова Рівного Олександр Третяк, його профільний заступник Олег Піщанський, депутат Рівнеради і архітектор Дмитро Котляров, гендиректор народного клубу Верес Антон Назарук, члени наглядової ради клубу Юрій Фалко і Валентин Ляхов....

¤ 
Верес здобуває вольову перемогу над Кременем!

Верес здобуває вольову перемогу над Кременем!

Пропустивши першим, Верес вдруге у сезоні здобув вольову перемогу над Кременем. Рівняни продовжили переможну серію у чемпіонаті до восьми матчів поспіль....

¤ 
Як картопля провокує підняття артеріального тиску

Як картопля провокує підняття артеріального тиску

Високий кров’яний тиск, відомий як гіпертонія, може призвести до серйозних серцевих проблем. Щоб запобігти підвищенню тиску, слід крім іншого уникати вживання картоплі, приготовленої трьома способами....

¤ 
Потрапив під потяг передаючи передачу

Потрапив під потяг передаючи передачу

Екіпаж групи реагування відділення поліції № 6 (м. Здолбунів) третього березня близько 18:40 саме повертався із виклику. Перечекавши перед шлагбаумом поки проїде потяг, переїхали залізничний переїзд. В цей час до них підбігла перелякана жінка й повідомила, що чоловік потрапив під потяг і травмувався....

¤ 
Як захиститися від колекторів? Рішення нового закону

Як захиститися від колекторів? Рішення нового закону

Дії колекторів нерідко межують із порушенням закону. Минулого року Національний банк України (НБУ) отримав понад дві тисячі скарг від боржників, які стосувалися поведінки представників колекторських компаній. Зокрема, скаржилися на погрози, цілодобові дзвінки, тиск на рідних і друзів, поширення особистої інформації. Досі ж українське законодавство жодним чином не регулювало діяльність колекторів. Приборкати проблему має новий закон, який встановлює чіткі вимоги до роботи таких компаній. Деталі дізнавались експерти Центру громадського моніторингу та контролю....





Найпопулярніші статті:

• Розшифровка аналізу крові: [841] (5669)
• Як позбутися шпори на п’яті [850] (5437)
• Масштабна спецоперація на Рівненщині: викрили мережу «реабілітаційних центрів» [965] (4144)
• Коли відкриються рівненські садочки? [965] (4116)
• Допомога під час карантину [967] (4106)
• Бюджет і ми… [965] (4061)
• Рівнян запрошують на дитячий кінофестиваль «Children Kinofest» онлайн [965] (4039)
• Що робити, якщо дитину покусали комарі [965] (4031)
• У Здолбунові підпалили авто підприємця [965] (3981)
• Про здобутки Рівненщини - у річницю президенства Володимира Зеленського [965] (3958)
• Аудитори Рівненщини з початку року попередили порушень за процедурою закупівель на понад 72 млн грн [965] (3955)
• Чому не варто кип’ятити воду двічі [964] (3914)
• Живи до ста! [965] (3853)
• 4 способи, як перевірити масло на натуральність [964] (3733)
• Щоб овочі в холодильнику були тривалий час свіжими, помістіть туди звичайну губку [964] (3728)
• У Сергія Притули вкрали взуття в поїзді: як викручувався ведучий [964] (3681)
• ЗНО під час карантину: як складати? [964] (3673)
• «Перевірка» на коронавірус коштувала пенсіонерам понад 10 тисяч гривень [964] (3462)

ТОП-15 свіжого номера:

• Круте піке… (249)
• Юрій Ліпський: «Ми до останнього дня не були впевненні, що фестиваль відбудеться…» (169)
• Дитсадок на Коновальця: «добудувати не можна зупинити» (164)
• Хрумке кокосове печиво (155)
• Рівнянин виборов золоту медаль на Чемпіонаті України (150)
• Тепловий опік язика: як позбутися болі та дискомфорту (145)
• Як захиститися від колекторів? Рішення нового закону (142)
• Як картопля провокує підняття артеріального тиску (140)
• 7 найбільш відомих видів солі та способи їх застосування в кулінарії (138)
• На думку шеф-кухарів: (137)
• Міський голова Рівного: «Влада не може допустити, щоб команда не мала бази у рідному місті» (136)
• Нелюба донька (134)
• Кілька оманливих продуктів, які замість схуднення допоможуть погладшати (132)
• Потрапив під потяг передаючи передачу (131)
• Верес здобуває вольову перемогу над Кременем! (131)


 Партнери 
 
Рекламная газета "Об`ява" Перший інформаційний канал Інтерес .
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | Експорт | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Розсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2020 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(0362) 62-31-31, (098)0565477. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(0362) 62-31-31, (098)0565477

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Об'ява
Pika.rv.ua
IРА Ракурс