Жива і мертва вода

Яку ж воду щодня п’ють рівняни, з якої готують борщ, і у якій воді варять картоплю у місті та в селі, кореспондент “РР” цікавилася у завідувачки відділення комунальної гігієни Рівненської обласної санепідемстанції Олени ГАШОВСЬКОЇ.

- У нашій області питома вага нестандартних проб питної води, які ми відбираємо з джерел та мереж централізованого водопостачання, за санітарно-хімічними та бактеріологічними показниками, на щастя, не перевищує середні показники по Україні. І я вас запевняю, що, загалом, питна вода у нас якісна і добра. Адже смак справжньої природної води живе в нашій генетичній пам’яті і, сподіваюся, що наші діти й онуки теж не забудуть того смаку. Хоча вода, в результаті техногенної діяльності людини, дедалі більше забруднюється. Прогрес не стоїть на місці, і у довкіллі з’являються все нові й нові забруднювачі. Але водозабезпечення на Рівненщині здійснюється виключно з підземних джерел (артезіанських свердловин), які є і надійнішими, і безпечнішими, порівняно з поверхневими водоймами, з яких у інших регіонах використовують воду для пиття. Саме тому вода з підземних джерел не завжди потребує обробки взагалі, якщо її якість відповідає гігієнічним нормативам.

- Дуже сумнівно, що очисні споруди централізованого водопостачання якісно очищують воду. До речі, як у Рівному нині знезаражується вода?

- Справді, серйозну тривогу викликає стан наших водогонів, адже багато з них не відповідають санітарним нормам через свою зношеність і застарілість. А близько 30 відсотків мереж узагалі перебувають в аварійному стані. Там часто виникають пориви, які нерідко призводять до вторинного забруднення води, коли, наприклад, у водогін потрапляє бруд із грунту. Ось тому вода буває каламутною та з іржею. Проте фахівці санепідслужби щомісяця перевіряють дотримання санітарних заходів на об’єктах водопостачання, відбирають зразки води для досліджень за санітарно-хімічними та бактеріологічними показниками. Питна вода також може мати “металевий” присмак і через підвищений вміст заліза. Дещо підвищений рівень заліза властивий для води Березнівського, Сарненського, Рокитнівського та Радивилівського районів. Там діють станції знезалізнення питної води.

А от чого точно немає у рівненській водичці, то це запаху хлору. Бо в Рівному вже більше року для знезараження води використовується не традиційний дезінфектант хлор, а менш шкідливий для людського здоров’я гіпохлорид натрію. Адже деякі дослідження показали, що знезараження води хлором підвищувало її токсичність аж у п’ять разів. Дякувати Богу, у нас немає поширених в інших регіонах погодинних відключень води, що може призводити до збільшення кількості збудників інфекційних хвороб та шкідливих хімічних сполук у водогінній мережі.

Кринична вода

з нітратами

- Здається, що тільки вода з сільської криниці під калиною є живою та безпечною?

- На жаль, неабияке занепокоєння у нас викликає ситуація з водою і в сільській місцевості. На Рівненщині понад 70 відсотків населення використовує для пиття воду із шахтних колодязів. Ми контролюємо 1178 сільських колодязів, з яких бере воду кожна десята людина. Щорічно фахівці санепідслужби досліджують понад тисячу проб води, і при цьому у 10-20 відсотках регулярно виявляється підвищений рівень бактеріального забруднення. Вода в колодязях області має перевищений вміст нітратів. За словами вчених, нітрати зумовлюють онкопатологію, цукровий діабет та й імунітет пригнічують.

- І що, в криниці теж треба засипати якийсь знезаражувач, наприклад, той же гіпохлорид?

- Ні, треба вносити лише деззасоби, робити криницям санацію, тобто - оздоровлення. Це комплекс заходів - ремонт, очищення та дезінфекція. Санація потрібна колодязю для профілактики раз на рік. Тим більше, якщо в колодязній воді виявили ознаки забруднення фекаліями, трупами тварин, якимись сторонніми предметами та ін. І наголошу, що під час проведення дезінфекції брати воду з колодязя і використовувати її для пиття та приготування страв категорично забороняється. А після дезінфекції рекомендується тричі зробити аналіз води на хімічні та бактеріологічні показники.

Та коли криницям ще можна дати раду, то сільське водопостачання нині переживає справжній спад. У занедбаному стані водогони у Дубровицькому, Рівненському, Зарічненському, Березнівському районах. А як згадаєш село Пугач Сарненського району, то просто впадаєш у розпач. Там люди майже впродовж кількох років тягають воду для їжі на горішні поверхи п’ятиповерхових будинків. Привозять же воду з Клесова, і про якість уже не йдеться, це мертва вода. А життєдайна волога сховалася у глибочезні шари грунту в результаті розробки у тих краях гранітних кар’єрів.

- Але ж у вас є можливості вплинути на стан справ, допомогти бідолашним людям. Усі бояться санстанції за накладення ого-го яких штрафів...

- Ми і штрафи накладаємо, і приписи даємо, і навіть, на певний період забороняємо експлуатацію водогонів. У поточному році санепідеслужба області стягнула 89 штрафів і на деякий час закрила 82 об’єкти. Усі проблемні питання щодо водозабезпечення населення ми подаємо на розгляд в органи місцевого самоврядування. А коли в районах немає фінансування на усунення недоліків, то заходимо в глухий кут.

В Україні централізованим водопостачанням охоплено понад 75 відсотків населення. За цим показником ми займаємо 36-те місце серед країн Європи. Із 48 мільйонів громадян централізовано водою користуються близько 30-35 мільйонів осіб, водою з криниць - 11 мільйонів, і понад 800 тисяч чоловік у тринадцяти областях змушені споживати виключно привізну воду, якість якої є дуже низькою, і тому ця вода небезпечна для здоров’я людини (за даними Міжнародної науково-практичної конференції “Питна вода: фактор здоров’я населення України”, яка нещодавно відбулася в Києві).

Понад мільярд жителів Землі не мають можливості пити безпечну воду. Системи прісної води у світі, що складають менше 3 відсотків усієї води на планеті, погіршуються з кожним роком і спроможні все менше й менше постачати придатною для пиття вологою людей, тварин і рослин.