Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №813 від 08.06.2017p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"


  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"


  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Квітень 2021p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31
Травень 2021p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
     1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31

Новини Рівне

#Ракурс житейський

Одну доньку Бог забрав, а іншу – послав

Одну доньку Бог забрав, а іншу – послав

Марта від злості не знаходила собі місця. На душі їй і так кепсько, а тут ще й сусідка Єва підливає смолу до вогню. Мовляв, нізащо не віддавай доньку за сироту, бо після смерті чоловіка заледве зводиш кінці з кінцями, а тут добавиться ще один рот. А ще – обручки, весільне вбрання,  кошти за реєстрацію шлюбу в РАГСі, церкві – усе стане її проблемою, адже діти іще власних заощаджень не мають.

А що вона може вдіяти, коли Юля заявила, що уже вагітна? Донька аж світиться щастям, коли говорить про Павла! Видно, від долі не втечеш… Та й Павло, начебто, хороший хлопець, до будь-якої роботи беручкий. І огорожу змайстрував, і старі надщерблені сходини загладив. Журавля, якого буревій зламав, знову приладнав до криниці. Словом, вказувати йому не треба – сам бачить, де чоловіча рука потрібна.

Минали дні, місяці, відколи Юля з Павлом побралися. Юля народила двох дівчаток-близнючок – Наталочку і Тетянку.

Марта наспівувала їм колискові, пеленала, вставала до них вночі, і, ніби, аж помолодшала. Перші слова, перші кроки і причастя – усе було в присутності бабусі. На сімейній раді Павло запропонував добудувати хату, щоб доньки свою кімнату мали, усім було комфортно і зручно. Тим паче, майстрам за роботу оплачувати не доведеться – сам і мурувати і столярувати  вміє, лишень би кошти на будматеріали зібрати.

Ідея Павла сподобалася Юлі. Вона загорілася бажанням поїхати за кордон. Доньок є на кого залишити, роботу подруга пообіцяла підшукати, отож, можна не вагатись.

З важкою душею відправляла Марта Юлю в Італію. «Чому сльози на очах, мамо? Мільйони жінок тепер на заробітках. Усі розбагатіли, погарнішали. Зароблю на хату і повернуся», – цілувала Юля посивілу мамину голову.

За короткий час замайорів, мов у казці, барвистими кольорами їх особняк. Але Юля додому не спішила. Хоч донечки щоразу нагадували їй у соцмережах, що люблять і дуже сумують.

«Ще зароблю на нові меблі і техніку, вже назавжди повернуся до вас, мої квіточки», – обіцяла Юля.

Одного разу вона поспішала до «буса», щоб передати пакунок додому. Звідкись взялося авто, що з шаленою швидкістю помчало на зелений колір світлофора. Сильний біль в усьому тілі, перелякані крики перехожих, які з жахом спостерігали, як тіло Юлі поволокла автівка, калюжа крові, і все… Вона загинула на місці.

Боже милостивий, якими нестерпно тяжкими були дні, коли чекали на домовину з її тілом. Враз посивів Павло, а Марта безутішно голосила  вдень і вночі. Брала з собою онучок і виходила на дорогу, виглядати своє горе. В останню путь проводжало Юлю усе село. Зраненим птахом припадав біля домовини Павло, втрачала свідомість зчорніла від горя Марта, від якої не відходила сільська фельдшерка. А Тетянка з опухлими від сліз очима, не могла збагнути, чому її сестричка мовчить, не каже ні слова. Невже їй не шкода мами? Прибиті горем, усі вони не розуміли, що Наталочка втратила мову…

Сум і журба зависли в кожному куточку їх оселі. «Чому Господь забирає найкращих? – не могла змиритися Марта. –  Тепер усі ми стали сиротами, Павлику. Тож мусимо разом нести тяжкий хрест».

Павло возив Наталю по лікарях. Вони запевняли, що з часом мова до неї повернеться. Усе спричинив сильний стрес, якого дитячий організм не зміг здолати. На плечі Павла лягла нелегка ноша: лікувати доньку і довершувати те, про що мріяла Юля – облаштовувати по-сучасному житло, встановити індивідуальне опалення…

За клопотами швидко минав час, загоювалися рани. Марта запримітила, що зять повеселів, часто допізна затримувався у справах. Серце Марти стискалося від болю: невже у Павла з’явилася інша? Невже забув її Юлю? Якось відвела душу перед Євою. «Його також можна зрозуміти, Марто. Життя триває, а Павло ще молодий. Може і закохатися, і одружитися. А чому б ні? Зрештою, дівчаткам потрібна мама», – сказала сусідка.

Марта вийшла від Єви у сльозах. Що таке каже подруга? Як може вона, Марта, прийняти у свій дім ту, котра замінить Юлю? Та вона ладна в могилу лягти поруч з донькою, аніж бачити Павла з іншою!

Заледве переступивши поріг, Марта  Павлові просто у вічі: «В тебе хтось є, зятю?». Останнім часом Павло помітив, що Марта якось дивно поводиться, відчував її підозри, але це запитання збило його з пантелику. Розумів – віднікуватися марно і шила в мішку не втаїш. Ховаючи очі, слово за словом, він зізнався, що в нього дійсно є дівчина, з якою знайомий ще з інтернату. А зустрів її, коли возив Наталю в райцентр до спеціаліста, де Леся працює медсестрою. Вона добра і дуже вродлива. А ще, він впевнений, любить його доньок.

Марті в очах потемніло від почутого: «Виходить, я не помилилася, зятю? Паскудник! Кавалер клятий! Геть з мого дому!».

Усю ніч Марту гризли суперечливі думки. Намагалася зрозуміти Павла – справді, не бути ж назавше йому одному. Та серце розуміти не хотіло, як він мін покохати іншу. Над ранок зморив її сон. Прокинувшись, побачила порожню шафу у передпокої. Страх скував тіло. «Невже Павло справді пішов? Зоставив її одну, без онучок – рідних кровинок її Юлі? Ну й нехай! Побідують і повернуться», – подумала.

Минав час, але Павло з дітьми не з’являвся. Марті ще довго вчувалося дзвінке щебетання онучок, Павлове «що нині робити, мамо?», з яким розпочинав кожен наступний день.

Від знайомих довідалася, що Павло з сім’єю живуть у райцентрі в найманій квартирі. Доньки кличуть Лесю мамою, яка любить і доглядає їх, як  рідних. А Наталочка не лише заговорила – вона співає! Бере участь у пісенних конкурсах, разом з Тетянкою відвідують музичну школу.

Того дня скупчувалися в небі дощові хмари, гудів сильний вітер, коли Марта лізла по драбині на горище, де сушила лікарські трави.  Переставляла важкі ноги, як вмить запаморочилося в голові, оніміли руки, відпустили щабля… Не знає, скільки пролежала без свідомості. Очуняла у реанімації, побачила біля ліжка стривожену фельдшерку, яка саме в той день навідувала стареньких підопічних. «У вас – інсульт. Якби я не зайшла до вас… Ох, Марто, Марто», – зітхнула вона.

Павло не чекав дзвінка від фельдшерки. Доньки часто згадували бабусю, але поїхати до Марти не наважувався. Не міг забути, як вона виганяла його, як дорікнула, що після смерті Юлі хоче бути щасливим. Вирішив порадитися з дружиною, як діяти тепер, коли Марта  потребує їх допомоги. Тип паче, вона лежить тут, в місті, недолік їхнього дому. Леся, завжди така розсудлива, щира, обов’язково дасть мудру пораду.

…Марту неможливо було впізнати. Лежала на ліжку біля вікна бліда, як полотно. Постаріла, вихудла. Побачивши Лесю з дівчатками, широко відкрила очі: «Це – ти, дочко? Онученьки, зіроньки мої ясні, як виросли ви, красунями стали!».

Леся знітилася, адже ніхто ніколи не називав її донькою – виросла в інтернаті, батьків своїх не пам’ятає, їх позбавили батьківських прав, коли була ще зовсім маленькою. Дістала з кишені хусточку, витерла Марті сльози, що потічком котилися по обличчю,  залітали у рубчики-зморшки…

«Усе буде добре. Ми не залишимо вас. Правда, донечки?». Дві пари карих, як у Юлі, оченят розгублено дивилися на Марту.

«Простіть мене, благаю. Перебирайтеся до села. Не вік же вам квартиру наймати! Хата пустує, сумує за хазяїном. Вишні, черешні щоліта так щедро родять, а ви на базарі купуєте».

Усе відділення виглядало у вікна, коли через місяць Павло з Лесею забирали Марту з лікарні. Ніби ожив старий сад, посвітліло подвір’я, як Павло з сімейством повернувся у село. До хати, яку добудовував своїми руками. Леся завжди радиться з Мартою, називає її мамою. Вона ж все життя мріяла мати матір! Дехто дивується цьому, на що Марта відповідає: «Дякую Богу, що не залишив мене саму. Одну доньку забрав, а іншу – послав…».

08.06.2017Марія Маліцька


Переглядів: 355

Версія для друку

Коментарі (0):


Система Orphus

Додайте коментар:

защитный код

Анонсовані статті свіжого № 1014 від 07.05.2021p.
¤ 
Три срібні медалі вибороли рівняни на Чемпіонаті України

Три срібні медалі вибороли рівняни на Чемпіонаті України

22-24 квітня 2021року в місті Тернопіль відбувся Чемпіонат України з боротьби греко-римської серед юніорів....

¤ 
Кримінальні провадження щодо журналістів перебувають на особливому контролі

Кримінальні провадження щодо журналістів перебувають на особливому контролі

На цьому наголосив очільник поліції Рівненської області Олексій Камишанський під час особистої зустрічі із т.в.о. начальника слідчого управління Ігорем Коцюбинським, що відбулася 30 квітня....

¤ 
Забив штахетиною до смерті

Забив штахетиною до смерті

Нині 18-річний мешканець села Щоків перебуває в ізоляторі тимчасового тримання. За завдане умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть односельця, йому загрожує до десяти років позбавлення волі....

¤ 

Оптимізація – не ліквідація: головний освітянин області пояснив, чому потрібно реформувати навчальні заклади

На Рівненщині необхідно зробити шкільну мережу більш ефективною. На цьому наголосив начальник управління освіти і науки Рівненської ОДА Петро Коржевський під час селекторної наради з головами РДА та територіальних громад області. Так, головний освітянин області пояснив, що оптимізація мережі загальноосвітніх навчальних закладів наразі є одним з найбільш актуальних завдань....

¤ 
На Гурбах вшанували пам’ять бійців, полеглих у найбільшому бою УПА

На Гурбах вшанували пам’ять бійців, полеглих у найбільшому бою УПА

Уже традиційно на третій день Великодня жителі Рівненщини та багато гостей з інших регіонів з’їжджаються до урочища Гурби. Саме там сімдесят сім років тому відгримів найбільший в історії УПА бій. І досі у лісах покояться ті, хто у буремні часи став на захист України попри чисельну перевагу ворога....





Найпопулярніші статті:

• Розшифровка аналізу крові: [841] (6268)
• Як позбутися шпори на п’яті [850] (5888)
• Масштабна спецоперація на Рівненщині: викрили мережу «реабілітаційних центрів» [965] (4480)
• Допомога під час карантину [967] (4473)
• Коли відкриються рівненські садочки? [965] (4469)
• Бюджет і ми… [965] (4389)
• Рівнян запрошують на дитячий кінофестиваль «Children Kinofest» онлайн [965] (4351)
• Що робити, якщо дитину покусали комарі [965] (4344)
• Про здобутки Рівненщини - у річницю президенства Володимира Зеленського [965] (4291)
• У Здолбунові підпалили авто підприємця [965] (4290)
• Аудитори Рівненщини з початку року попередили порушень за процедурою закупівель на понад 72 млн грн [965] (4287)
• Чому не варто кип’ятити воду двічі [964] (4226)
• Живи до ста! [965] (4168)
• 4 способи, як перевірити масло на натуральність [964] (4062)
• Щоб овочі в холодильнику були тривалий час свіжими, помістіть туди звичайну губку [964] (4048)
• У Сергія Притули вкрали взуття в поїзді: як викручувався ведучий [964] (3972)
• ЗНО під час карантину: як складати? [964] (3969)
• «Перевірка» на коронавірус коштувала пенсіонерам понад 10 тисяч гривень [964] (3752)

ТОП-15 свіжого номера:

• Як вибрати правильного партнера по продажі трикотажу серед великого переліку? (293)
• Три срібні медалі вибороли рівняни на Чемпіонаті України (183)
• Оптимізація – не ліквідація: головний освітянин області пояснив, чому потрібно реформувати навчальні заклади (138)
• Чому слід іноді класти частину одягу в холодильник (133)
• Чому наші бабусі мили підлогу з сіллю, та чому цей спосіб досі актуальний (132)
• Двоє гравців “Кардинал-Рівне” отримали статус вільних агентів (130)
• Кримінальні провадження щодо журналістів перебувають на особливому контролі (125)
• Розумні поради щодо альтернативного використання морозильної камери, окрім зберігання їжі (125)
• Початок сезону… (124)
• Кондиціонер для білизни в домашніх умовах – і ваша білизна буде вам «вдячна» (124)
• Забив штахетиною до смерті (122)
• На Гурбах вшанували пам’ять бійців, полеглих у найбільшому бою УПА (119)
• Заливний пиріг з яйцями та сардинами (111)
• Команди ДЮСШ Верес здобули дві перемоги у чемпіонаті ДЮФЛ (103)
• Вчені довели, що будь-які гриби здатні профілактувати рак (96)


 Партнери 
 
Рекламная газета "Об`ява" Перший інформаційний канал Інтерес .
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | Експорт | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Розсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2020 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(0362) 62-31-31, (098)0565477. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(0362) 62-31-31, (098)0565477

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Об'ява
Pika.rv.ua
IРА Ракурс