Чого соромиться історія: великі люди, які хворіли ганебними хворобами

Відкриття Америки і поступове заселення її європейцями подарувало нам чимало приємних речей: тютюн, картоплю, кукурудзу, текілу. Але разом з ними прийшли і куди менш приємні. Сифіліс, наприклад. До кінця XV століття він зустрічався тільки в Західній півкулі. Але невгамовні матроси Колумба почали активно займатися любов’ю з місцевим населенням, а потім привезли додому чимало нових цікавих хвороб. Про контрацепцію тоді, звичайно, ніхто не знав і навіть не замислювався.

Саме з цього моменту сифіліс почав свою переможну ходу по всьому світу. Лікувати його навчилися тільки в середині ХХ століття, тому наші предки страждали від зарази більше чотирьох століть. Не став винятком і сам Колумб, який на нових землях вів богемний спосіб життя, випивав і проводив час в товаристві індіанок. Втім, справжні останки Христофора Колумба загублені, так що експертизу вже провести неможливо.

Людвіг ван Бетховен

Ще в 1994 році вчені провели аналіз пасма волосся знаменитого композитора. У них знайшли сліди свинцю, отруєння яким, мабуть, і стало причиною смерті. Але звідки в організмі може взятися стільки отрути? На думку багатьох дослідників, Бетховена лікували від чогось маззю, яка містить свинець. І залікували до смерті. Ось тільки від чого саме він страждав?

Одна з популярних версій - це саме сифіліс. Цим можна пояснити і втрату слуху, і гнійні запалення, які мало не привели до ампутації пальця. Цілком можливо, що сифіліс не встиг убити Бетховена просто тому, що свинець впорався з цим завданням раніше. Біографи відзначають, що в молодості композитор не відмовляв собі в задоволенні загуляти в публічному домі, де і міг підчепити хворобу.

До речі, лікуючий лікар Бетховена лікував ще одного великого композитора - Франца Шуберта. І, на думку дослідників, Шуберт теж страждав від сифілісу, який і став причиною його ранньої смерті. Ось це дійсно, не хвороба, а бич покоління.

Авраам Лінкольн

Від венеричного захворювання, імовірно, знову ж таки, сифілісу, страждав і президент США Авраам Лінкольн. Ні, звичайно, він не був якимось страшним розпусником і більшу частину життя прожив з єдиною дружиною. Але одна помилка молодості, у вигляді випадкового сексу з якоюсь дівчиною, нагородила його проблемами на все життя.

Є версія, що Лінкольн заразив і свою дружину Мері Тодд, а з чотирьох його дітей троє саме через це народилися із вкрай слабким здоров’ям і не дожили навіть до підліткового віку. Сам Лінкольн загинув від кулі вбивці, а ось дружина, переживши президента майже на 20 років, зіткнулася з останньою стадією сифілісу, від якого і померла.

Фрідріх Ніцше

Однозначно стверджувати наявність сифілісу у великого філософа не можна. На цей рахунок існує багато чуток і пересудів. Хтось говорить про спадковий сифіліс, адже батько Ніцше помер у ранньому віці від таємничої хвороби. Хтось стверджує, що сам філософ був асексуалом, але в підлітковому віці його спокусила кузина, яка і нагородила Фрідріха хворобою. Є також і версія, що ніякого сифілісу у філософа не було, а був ряд інших хвороб, в тому числі і шизофренія. Але це цілком міг бути і нейросифіліс, симптоми досить точно сходяться.

Джеймс Джойс

Автор «Улісса», однієї з найскладніших і найцікавіших книг в історії літератури, теж міг бути хворий на сифіліс. За твердженням лікаря Дебори Хайден, що займається історією венеричних захворювань, Джойс підхопив бліду тріпонему у 1904 році в одному з борделів Дубліна. А пізніше заразив і свою дружину Нору і їхню дочку Лючію, якою Нора була тоді вагітна. Хайден вважає, що саме сифіліс став причиною постійних нападів депресії і параної, які мучили письменника. Та й глаукома, від якої він страждав під кінець життя, теж була наслідком невдалої ночі в борделі.

Мао Цзедун

Зізнайтеся, ви ніколи не дивилися на фігуру китайського вождя під таким кутом. Але людина з плаката - це одне, а реальна особистість - зовсім інше. Дослідники біографії Мао в один голос твердять, що він був великим розпусником, і порахувати його жінок не можна навіть приблизно.

Ситуація погіршувалася і тим, що Мао не любив лікарів і гігієну. Він навіть не чистив зуби, адже, як сам стверджував, тигри цього не роблять. Антисанітарія та відсутність лікування привели до того, що до кінця життя Мао хворів цілим букетом з різноманітних хвороб, в тому числі і сифілісом чи гонореєю.