Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №845 від 25.01.2018p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"

Олас - якісне пальне

А що Ви скажете? Блог


  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"


  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Жовтень 2018p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30
Листопад 2018p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30


#Ракурс житейський

З Днем ангела вас!

З Днем ангела вас!

Микола Петрович аж захворів, коли його єдиний син Тарас сказав, що хоче одружитися на жінці з дитиною. Невже дівчат бракує у їх селі?

Коли його дружина Віра померла під час пологів, Микола поклявся на її могилі, що виростить сина гідною людиною, не шкодуватиме ні сил, ні здоров’я для нього, буде любити за себе і за неї.

Усі тоді співчували Миколі, який одружився пізно, після смерті матері, яку доглядав багато років. Не нажився, не налюбився він зі своєю Вірцею. Невблаганна смерть відібрала у нього його надію, його любов і щастя. Як могли, допомагали йому Вірині батьки, односельці, сусіди.

А одного разу поріг його дому переступили чужі люди. «Щоб допомогти», – сказали. І назвали суму, додавши: можна й поторгуватися.

Микола не міг второпати – йому що – пропонують продати сина? «Та ви що за люди такі?» – закричав він крізь сльози і наказав забиратися геть.

Був дуже вдячний сільській фельдшерці, яка допомагала йому з Тарасиком. Хлопчик розвивався добре. Ріс здоровенький, непосидющий, спритний. Уже з дитинства Микола залучав його до праці. Так, як навчали колись його батьки. Наче у воду дивилися, наче долю його передбачали. Микола працював водієм у колгоспі, а вдома – столярував. Сам розробив собі верстат. Мав багато замовлень, бо ставився сумлінно до цього ремесла. З усієї області до нього приїжджали. Копійку до копійки тулив. Не пив, не гуляв, бо дуже хотів, аби син здобув вищу освіту.

Тарас на «відмінно» закінчив школу, вступив у педагогічний виш. Микола гордився сином. Щотижня готував йому велику сумку. І ось тепер, коли до закінчення вишу залишився рік, Тарас заявив, що приїде з якоюсь Мар’яною. І нехай, мовляв, не лякає батька те, що у неї є дитина, бо Мар’яна дуже добра, вродлива, щира. Працює лаборанткою на молокозаводі.

Микола не пішов, як завше, зустрічати Тараса. Взявся столярувати. У нього не було найменшого бажання бачити ту Мар’яну. Усе село буде сміятися з них. Тарас – перший парубок на селі, дівчата у їх поштову скриньку листи йому кидають, а він лиш сміється з цього. Ніби заворожила його та Мар’яна.

Ось ще трішки, і буде готовий двадцятий стільчик – замовлення було з дитсадка. Микола милувався своєю роботою, як почув дрібні кроки, а потім посапування – прямо за своєю спиною. Повільно оглянувся і побачив тендітне, кучеряве створіння. «Дідусю, ми уже є», – мовила дівчинка голосом-дзвіночком. Та Миколу аж пересмикнуло. Хотів сказати, який я тобі дідусь? Але дитина так невинно, сонячно усміхалася, що спитав: «Як тебе звати, мала?».

«Міральда», – продовжувала усміхатися дівчинка. Взяла Миколу за запорошену тирсою руку і повела на подвір’я. «Глянь, дідусю, там тато і мама є!» О, Господи, виходить Тарас уже татом став? Чужій дитині? З якимсь чудернацьким іменем, якого він і не чув ніколи. Жар вдарив Миколі в обличчя, у нього піднявся тиск.

Мар’яна накривала на стіл. Тарас допомагав їй, а мала Міральда весь час крутилася біля Миколи. «Йди до мами, мала, – сердився він. – Мені відпочити треба». З його очей покотилися сльози. Микола відмовився сісти за стіл із новим сімейством. Зсилався на втому. І буркотів, буркотів собі під ніс: «Он, яка смілива та Мар’яна! Одразу хазяйнувати стала! До столу кличе! Й не дивно, що так легко обкрутила сина!»

Тарас бачив, як похмурнів батько з появою Мар’яни. Гадав, той переживає, що не зможе весілля їм справити. Щоб заспокоїти, сказав, що вони з Мар’яною лишень розпишуться, потім – повінчаються, а церемоній весільних їм не треба. Тим паче, Мар’яна з багатодітної сім’ї і їм теж не до урочистостей. Та з кожним наступним днем Микола якось віддалявся від них. До ночі сидів у своїй майстерні, навіть, коли не було замовлень, шукав там собі роботу.

Він почувався зайвим у власному домі. Винуватив у цьому Мар’яну. І Міральда його дратувала, її постійне «чому», голосистий сміх і те, що називала його дідусем. Де розум був у Тараса? Є у Миколи близький друг, сусід Павло, а в нього красуня-донька. Ще коли Людочка і Тарас були малими, Павло й Микола вирішили, що будуть неодмінно сватами. Навіть огорожі через город не ставили, планували колись об’єднати в одне велике господарство. Тепер Павлові у вічі глянути не може. Чого ж тоді Тарас до клубу і з клубу з Людою йшов? Надію дівчині засвітив?

Микола часто ходив на могилу своєї Віри. Тут він міг дати волю сльозам, вихлюпнути свій біль, бо вдома не було кому пожалітися. Жили б Вірині батьки, але велике горе завчасно поклало їх у могилу.

Минали дні, тижні, місяці. Ось уже три роки, як одружився Тарас. Восени цілий тиждень вигравало весілля у сусіда Павла, коли Люда виходила заміж. Їм радість, а Миколі – сум, бо все ще сподівався, що життя зробить свій поворот, і Тарас таки буде з Людою. Не судилося… Мар’яна усе змінила у їх домі. І Тараса змінила. Й обстановка у кімнатах, в садку і на квітнику – усе по-новому, по її було.

Миколу не раз мучило: чому більше не народжує невістка? Для кого він старався? Дім їхній – один з найгарніших у селі, які дивовижні двері поставив! Вікна з візерунками. Бесідка, лавочки у садку – усе це його праця. І це добро має дістатися Міральді? Він обов’язково поговорить про це з сином. Хай народжують йому рідних онуків!

Одного зимового ранку Тарас із Мар’яною зібралися їхати до обласного центру на ринок. Хотіли одяг поновити перед святами. «Тату, може, вам щось потрібно?» – спитав Тарас. «Усе в мене є. Навіть більше, ніж треба», – з іронією мовив Микола.

Міральду залишили з ним. «Навмисне нав’язують мені малу. Не розуміють, що ніколи не полюблю її, як рідну», – подумав з гіркотою. Залишивши дівчинку бавитися лялькою, пішов порати господарку. Непомітно збіг день, вже й вечір підходив, а Тараса з Мар’яною не було. Тривожне передчуття стискало Миколу біля серця. «Дідусю, телефон дзвонить, а я дістати не можу, він високо», – покликала Міральда.

Микола спочатку подумав, що це якийсь помилковий дзвінок, але голос на кінці проводу запевняв: сталася аварія, в якій Тарас і Мар’яна загинули. «Коли? За що? Чому?» – закричав Микола. Йому раптом потемніло в очах, слухавка випала з рук. І настала тьма…

…Уже багато років Микола Петрович є частим пацієнтом неврологічного відділення. Переніс важкий інсульт і навіть не був на похороні Тараса і Мар’яни. Хоронили їх батьки невістки, які й забрали до себе маленьку онуку. Тяжка втрата пече болем у серці і досі. Живе сам. Часто навідує його сусід, Павло. Його зять Максим, коли треба, і продуктів з міста привезе, і ліків купить. Єдине, що тримає Миколу на цьому світі – це пес Вулкан і бджоли. Пасіку ще Тарас започаткував. Залишився спадок від сина…

Сьогодні день Святого Миколая. Давно він не отримував подарунків. Колись діти вітали. Ніби вчора це було, а вже п’ятнадцять років минуло з часу тієї страшної трагедії. Та й Микола знову в лікарні. Скоро крапельницю ставити будуть. Он чути голос нової медсестрички. Працює віднедавна, а вже усі встигли її полюбити, бо співчутлива вона, прудка.

Легкою ходою дівчина підходить до Миколи. «З Днем Ангела вас! Ось, візьміть!» – кладе йому на тумбочку торбинку жовтогарячих, як сонце, мандаринів. Неймовірне відчуття тепла і ще чогось незрозумілого вмить хвилею огортає Миколу Петровича. «Спасибі тобі велике, дитинко. Яка ти добра. Скажи, як тебе звати?» «Міральда, у мене рідкісне ім’я», – усміхається дівчина.

Микола широко розплющує очі. Пильно-пильно вдивляється в обличчя медсестрички. Впізнає родимку-мушку над її бровою, закручені вії, іскорку в голубих очах…

Медсестричка уже готова зробити ін’єкцію, але ніяк не може збагнути, чому цей одинокий дідусь заплакав, чому цілує їй руки? І чому їй здається, що вона уже десь його бачила?

Микола Петрович витирає рясні сльози: «Міральдочко, онучко, прости мене, благаю. Дурень я був. Але дякую долі і Святому Миколаю, що ми з тобою зустрілися…».

25.01.2018


Переглядів: 57

Версія для друку

Коментарі (0):


Система Orphus
<<- Попередня статтяНаступна стаття - >>

Додайте коментар:

защитный код

Анонсовані статті свіжого № 887 від 08.11.2018p.
¤ 
У Києві стартував всеукраїнський фінал «Олімпійського лелеченяти»

У Києві стартував всеукраїнський фінал «Олімпійського лелеченяти»

Ось уже восьмий рік поспіль Національний олімпійський комітет України проводить фінал Всеукраїнського спор...

¤ 
У Рівному п’яний водій збив двох школярів

У Рівному п’яний водій збив двох школярів

Смертельна дорожньо-транспортна пригода сталася другого листопада, близько 19 години на вулиці Севастопольс...

¤ Натуральне майбутнє
Віктор ЩЕРБАЧУК: «Сьогодні здорове харчування стало світовим трендом»

Віктор ЩЕРБАЧУК: «Сьогодні здорове харчування стало світовим трендом»

Україна має всі передумови для того, щоб найближчим часом стати «органічним хабом» Європи та всього світу

В Україні активно розвивається виробництво органічної продукції. За даними Дослідницького інституту органі...

¤ 
Чи стане пальне дешевшим?

Чи стане пальне дешевшим?

Стрімкий ріст вартості усіх сегментів автомобільного пального (бензин, солярка та автогаз) вже суттєво вдари...

¤ 
Завдяки Світовому банку лікарні Рівненщини отримають сучасну діагностичну техніку

Завдяки Світовому банку лікарні Рівненщини отримають сучасну діагностичну техніку

У рамках реалізації проекту Світового банку «Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей», в управлінні о...

¤ 
Україна потребує комплексної модернізації житлового сектору, - Геннадій Зубко

Україна потребує комплексної модернізації житлового сектору, - Геннадій Зубко

Для проведення модернізації житлового сектору фактично прийнята вся необхідна законодавча база. Мова йде не...





Найпопулярніші 15 статей:

1. Моє місто - найкраще [427] (1593)
2. Секс із мусульманином [271] (1323)
3. ЧИ ВАРТО РОБИТИ ПОКУПКИ ДО НАРОДЖЕННЯ ДИТИНИ? [519] (1186)
4. Догляньте мене до смерті [278] (1073)
5. Первентин - легальний наркотик нового покоління [345] (914)
6. Як правильно приймати вітаміни? [749] (914)
7. Авокадо - це фрукт чи овоч? [318] (872)
8. [0] (845)
9. Секрети ігрових автоматів: як грати і вигравати? [755] (812)
10. Якщо у сні приснився вуж [219] (809)
11. Біснуватих везуть у Рогачів [256] (809)
12. Двох тяжкохворих сестер вилікував чоловік зі Здолбунова [465] (806)
13. Розклад руху автобусів [253] (794)
14. Яйце-райце, в чому твоя сила? [257] (767)
15. Три помсти княгині Ольги [820] (737)

ТОП-15 свіжого номера:

1. Харчова міль: як її позбутися і попередити появу (75)
2. Яку фарбу вибрати для фарбування стелі (70)
3. Віктор ЩЕРБАЧУК: «Сьогодні здорове харчування стало світовим трендом» (69)
4. Відомо, хто став найбільш високооплачуваною мертвою зіркою (68)
5. Рівненщина забезпечена вакциною проти кору (64)
6. Засудженого незаконно помістили в ДІЗО (63)
7. 61-річна зірка серіалу «Рабиня Ізаура» зізналася, чи змогла б знятися оголеною (60)
8. Аніта Луценко повідомила, що її обікрали (60)
9. Смерть під колесами (50)
10. У Києві стартував всеукраїнський фінал «Олімпійського лелеченяти» (49)
11. Завдяки Світовому банку лікарні Рівненщини отримають сучасну діагностичну техніку (48)
12. Поціловані сонцем (47)
13. У Рівному п’яний водій збив двох школярів (47)
14. Оля Полякова зізналася, скільки витратила на грандіозне шоу «Королева ночі» (45)
15. Вантажівка злетіла у кювет: водій загинув (43)






 Партнери 
 
Рекламная газета "Об`ява" Перший інформаційний канал Украина онлайн
Google+
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | Експорт | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Разсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2018 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(0362) 62-31-31, (098)0565477. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(0362) 62-31-31, (098)0565477

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Об'ява
Pika.rv.ua
IРА Ракурс