Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №856 від 12.04.2018p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"


  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"


  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Серпень 2021p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30
Вересень 2021p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
  1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30

Новини Рівне

#Ракурс житейський

«Хотіла, щоб ти приїхав…»

«Хотіла, щоб ти приїхав…»

Вона пожертвувала усім заради сина. І зруйнувала своє і його життя

Віра завжди гордилася сином. У чотири роки він уже вмів читати і про це знали не тільки родичі та сусіди, а й увесь дім. У шість з половиною Олежик виграв перший конкурс у музичній школі, і Віра сама написала про це замітку до газети.

Олежик часто хворів, принаймні так здавалося Вірі, і вона залишила роботу, аби звільнити сина від дитячого садка. Крім того, що була добрим бухгалтером, вміла ще й гарно шити. Цим і заробляла на себе та сина.

Утім собою Віра переймалася мало. Зі старого пальта перешила собі напівпальто, з плаща – куртку. По кілька разів перев’язувала старі светри на новий фасон. Зате Олежик був завжди, як нова копійка.

Інколи знайомі докоряли їй: мовляв, сама ж іще молода, попереду – усе життя. Можливо, ще й зустрінеться той, хто зробить її щасливою. А то поставила на собі хрест: ні зачіски, ні модного плаття…

Віра на такі зауваження тільки знизувала плечима: а для кого ж вона живе, хіба не для сина? Він – її щастя – єдине, справжнє, і нікого їй більше у цьому світі не треба.

Вистачить того, що мала. Роки спільного життя з колишнім чоловіком можна порівняти з жахливим сном. Дебоші, гулянки, знущання… Особливо, коли у їхню однокімнатну квартиру вривалася п’яна чоловікова компанія і Вірі з Олежиком там уже не вистачало місця. Взимку такі вечори вона пересиджувала на кухні, влітку з сином на руках до півночі бродила вулицями. Чи не тоді поклялася собі, що вирветься з цього пекла, що нікому не дозволить нівечити своє життя?

Вона розлучилася з чоловіком, забрала Олежика. Відтоді вся цілком належала тільки синові. Він був її гордістю і надією. Олежик мусив скрізь бути першим: у звичайній і музичній школах, у різних гуртках, куди Віра позаписувала і сама водила сина.

У п’ятому класі Олежик вперше приніс додому з математики четвірку. Віра продала свою єдину золоту річ – весільний перстень і найняла синові репетитора.

Десь до восьмого класу вона проводжала Олежика до школи і зустрічала після уроків.

– Мамо, – зупинився котрогось ранку на півдорозі син. – Не проводь мене, хлопці сміються…

Вона відчула, як щось кольнуло у серце. Ввечері довго вичитувала синові. Про те, що на нього вона тратить не лише гроші, а й своє життя. А йому дорожчі якісь хлопці. Виходить, він її зовсім не любить.

Олежик розплакався, мов маленький. Горнувся до неї і Віра знову була щаслива: син належав тільки їй.

Однак вона помилилася. Син ріс і їй все частіше доводилося нагадувати йому про свою жертву. Якось увечері зателефонувала до класної керівнички сина. Вона підтягувала Олежика з мови для вступу в університет. У цей вечір він, кинувши у пакет кілька книг, теж пішов займатися наукою.

– Але Олега тут немає, – почула у відповідь Віра. – Ми нині з ним зробили вихідний.

– А й справді, я геть забула. Син же казав мені про це. І про те, що нині йде до читального залу, – силувано засміялася у слухавку Віра.

Коли син повернувся, вона лежала з компресом на голові. У кімнаті пахло серцевими краплями.

– Колись я через тебе помру, – докоряла синові.

– Але ж у школі нині дискотека. А ти б мене не пустила, мамо…

Вже не вона, а Олежик пригортав її до себе, заспокоював… Вона будувала плани на майбутнє, змальовувала синові його подальше життя.

Олег хотів бути вчителем. А вступив до економічного. Бо так хотіла Віра. Врешті, вона прагнула синові тільки добра.

Котрогось дня Олег повернувся додому не один. У дверях з ним стояла дівчина. Невисока, тендітна.

– Мамо, це…

Син запнувся. Від материного погляду.

– Це – Іра. Ми разом вчимося. І ми лише на секунду. Я забув деякі книги.

Це вже було занадто. Врешті, чому всі хочуть відібрати у неї сина: спочатку школа, друзі, тепер ось це дівчисько? Ні, Віра сама вибере синові супутницю життя.

А тепер треба показати Олежикові, як засмучують її різні його сумнівні знайомства, як ранять материнське серце. І в кімнаті знову запахло серцевими краплями. Тепер уже надовго. Олег зразу ж після занять в університеті біг додому. З якоюсь мстивою радістю Віра слухала, як син тарабанить на кухні каструлями, готує для неї чай.

Олег закінчив університет. Віра зробила все, аби пристойно влаштувати сина.

З першої ж зарплати він купив їй подарунок: імпортний дорогий халат. Довгий до самої землі, пухнастий, а на вишневому фоні – ніби живі рожеві троянди.

Вона походила у ньому вечір, не відриваючи етикетки. А наступного дня запакувала халат назад у целофан і віднесла у презент дружині синового директора.

– Ось, візьміть, ваш чоловік зробив стільки доброго для Олежика. А не захочете самі носити, віддасте доньці. Власне, – несміливо продовжувала Віра, – син цей халат якраз для неї і купив. У дівчини ж, здається, незабаром день народження, чи не так? А віддати соромиться…

У Віри були далекосяжні плани, і якби не син…

У його житті почали з’являтися представниці слабкої половини. Однак довго вони там не затримувалися. Після кількох зустрічей з майбутньою свекрухою  дівчата якось непомітно щезали. Найбільш імовірним претенденткам у невістки Віра так довірливо, так болісно сповіщала сімейну таємницю, що її син невиліковно хворий.

– Це він з вигляду такий здоровий. А насправді…

І Віра тяжко зітхала. Що ж, вона мати, вона мусить нести цей хрест…

З Оксаною, останньою із синових наречених, нічого не вийшло.

– Я люблю його, – заплакала дівчина. – І чекаю від вашого сина дитину.

Цього разу серцеві краплі не допомогли. Ні те, що Віра злягла у ліжко. Оксана переїхала жити до них. Подавала свекрусі різні чаї, бігала до аптеки за таблетками. Привела навіть знайомого кардіолога. Той послухав хвору, якось здивовано глянув на Оксану, на Віру. Мовчки зібрався і пішов.

– Цей лікар такий нерозумний, як і твоя дружина, – жалілася ввечері Олежику  Віра.

Вона слухала, як із синової кімнати долинає сміх. У такі хвилини зненацька, без стуку відчиняла туди двері. Із задоволенням спостерігала, як злякано відсувалась від сина Оксана, як Олег відводив погляд, ніби чимось завинив перед матір’ю.

А хіба не завинив? Вона все життя присвятила йому. А хто ця Оксана, що тепер він усі вечори проводить з нею, а про матір ніби забув.

Олег болісно морщився. Не забув: вона ж сама не хоче ні посидіти, ні повечеряти з ними.

А чого їй сидіти? Аби заважати їм? Хай навіть не заперечують, що це не так, що вона усе видумує. Напевне, тільки й чекають, щоб спекатися матері.

Віра добилася свого. Невдовзі невістка пакувала у валізи свої речі. З нею зібрався й Олег.

– А ти куди? – заступила дорогу синові.

– З нею. Вона ж чекає від мене дитину…

– Але ж я…

Він не дав договорити Вірі:

– Я знаю, я усе знаю, мамо. Але Оксана – моя дружина. І я інакше не можу…

Наступного дня Віра змінила тактику. Зателефонувала синові на роботу. Розпитувала про Оксану, чи не вперше – про сватів.

– Здається, я й справді трохи погарячкувала вчора. Не сердься. А ще ліпше – приїдь. Бо щось таки не на жарт болить мене серце.

«Хворіла» вона все частіше. Тоді просила Олега заночувати у неї.

– А то ще помру одна, – казала таким голосом, що у нього ставав клубок у горлі  і він вкотре телефонував дружині, що нині додому не приїде.

У той день Віра зайшла до сина на роботу.

– А його немає, – приязно посміхнулася секретарка. – Відпросився, щось там з дружиною негаразд…

Як же так? Адже тільки вчора син обіцяв заїхати, повечеряти з нею. Ще й мобільний відключив. Спересердя набрала номер сватів.

– Мамо, вибач, але Оксані сьогодні дуже погано. Ти ж знаєш, їй скоро  народжувати. І я за неї хвилююся, мамо…

Він хвилюється. За кого?

– А мені ще гірше, – розплакалася у слухавку Віра. – Я он вже викликала “швидку”.

– Добре, я візьму таксі і приїду…

Віра метушилася на кухні. Смажила млинці з м’ясом. Син їх так любить. Поставила на стіл пляшку вина. Сьогодні вони згадають, як їм було добре удвох, посидять, погомонять.

Радісно відчинила синові двері. Він втомлено і нерозуміюче дивився на неї, на стіл, застелений білою скатертиною.

– А як же…

– Я просто хотіла, щоб ти приїхав. Роздягайся, давай сюди куртку.

– А раніше, мамо, раніше, коли ти хворіла, що теж обманювала всіх?..

Вона не встигла нічого сказати. Син уже зачинив за собою двері.

Вранці Віра дізналася, що поки Олег добирався назад додому, “швидка” везла його дружину в лікарню. На жаль, медики не змогли врятувати передчасно народжене немовля.

Відтоді син не телефонував, не заходив. Віра ж справді чомусь почала хворіти. А ще чула, що в Олега не ладиться більше життя з невісткою. Напевно, Оксана не може простити, що у ту трагічну ніч він був не з нею.

Шукала хоч у цьому втіхи. І не знаходила. Якось наважилася, зателефонувала синові.

– Олежику, я така хвора…

– Кинь цю комедію, мамо…

У слухавці – мовчання. Син вимкнув телефон…

12.04.2018Зинаїда Кушнірук


Переглядів: 717

Версія для друку

Коментарі (0):


Система Orphus

Додайте коментар:

защитный код

Анонсовані статті свіжого № 1032 від 09.09.2021p.
¤ 
Зіткнення трьох вантажівок

Зіткнення трьох вантажівок

Зіткнення трьох вантажних транспортних засобів сталося сьомого вересня близько 16 години на автодорозі «Київ-Чоп» поблизу села Привільне, що на Дубенщині....

¤ 
Безпечна освіта. Як вчитись в умовах пандемії?

Безпечна освіта. Як вчитись в умовах пандемії?

У вересні учні і студенти повернулися за парти. Частина із них вперше познайомилася зі своїми колегами і педагогами наживо. Адже торік навчання у багатьох закладах було дистанційним. А подекуди – взагалі не відбувалося через брак необхідних технічних засобів в учнів та вчителів. Тож не буде перебільшенням сказати, що якість отриманих знань торік значно упала. Щоб це не повторилося, 2021/2022 навчальний рік розпочався у звичному форматі. Однак будь-якої миті все може змінитися. Як знайти баланс між безпекою та якістю навчання, дізнавався Центр громадського моніторингу та контролю....

¤ 
Віталій Коваль – «Проєкт «Велике будівництво» прийшов в громади, які десятиліттями не бачили подекуди і ямкового ремонту»

Віталій Коваль – «Проєкт «Велике будівництво» прийшов в громади, які десятиліттями не бачили подекуди і ямкового ремонту»

Майже півтора роки в Україні з ініціативи президента України Володимира Зеленського триває масштабна та амбітна державна ініціатива «Велике будівництво». За оцінками експертів, довгострокові ефекти в результаті реалізації проєкту сприятимуть збільшенню ВВП у найближчі 5 років на 2,2?%....

¤ 
Представники міжнародної компанії НЕФКО відвідали заклади дошкільної освіти міста Рівного, де буде встановлено сучасне кухонне обладнання

Представники міжнародної компанії НЕФКО відвідали заклади дошкільної освіти міста Рівного, де буде встановлено сучасне кухонне обладнання

Нещодавно відбулась зустріч в рамках реалізації проєкту НЕФКО-3 «Впровадження енергозбереження в закладах та установах, що належать до комунальної власності м. Рівне та модернізація вуличного освітлення», що реалізовується Рівненською міською радою спільно з Північною екологічною фінансовою корпорацією НЕФКО....





Найпопулярніші статті:

• Розшифровка аналізу крові: [841] (8831)
• Як позбутися шпори на п’яті [850] (8102)
• Допомога під час карантину [967] (6167)
• Масштабна спецоперація на Рівненщині: викрили мережу «реабілітаційних центрів» [965] (6156)
• Коли відкриються рівненські садочки? [965] (6138)
• У Здолбунові підпалили авто підприємця [965] (5844)
• Бюджет і ми… [965] (5838)
• Про здобутки Рівненщини - у річницю президенства Володимира Зеленського [965] (5801)
• Рівнян запрошують на дитячий кінофестиваль «Children Kinofest» онлайн [965] (5795)
• Аудитори Рівненщини з початку року попередили порушень за процедурою закупівель на понад 72 млн грн [965] (5778)
• Що робити, якщо дитину покусали комарі [965] (5746)
• Чому не варто кип’ятити воду двічі [964] (5746)
• Живи до ста! [965] (5679)
• 4 способи, як перевірити масло на натуральність [964] (5627)
• Щоб овочі в холодильнику були тривалий час свіжими, помістіть туди звичайну губку [964] (5555)
• У Сергія Притули вкрали взуття в поїзді: як викручувався ведучий [964] (5442)
• ЗНО під час карантину: як складати? [964] (5333)
• «Перевірка» на коронавірус коштувала пенсіонерам понад 10 тисяч гривень [964] (5216)

ТОП-15 свіжого номера:

• Сергій Кондрачук: «Сьогодні обласна рада – це гармонійне поєднання досвіду та молодості…» (988)
• Віталій Коваль – «Проєкт «Велике будівництво» прийшов в громади, які десятиліттями не бачили подекуди і ямкового ремонту» (188)
• Представники міжнародної компанії НЕФКО відвідали заклади дошкільної освіти міста Рівного, де буде встановлено сучасне кухонне обладнання (188)
• Зіткнення трьох вантажівок (183)
• Безпечна освіта. Як вчитись в умовах пандемії? (180)
• Більше ніякого заморожування! (168)
• Веслувальник з Рівненщини здобув срібло Паралімпіади (166)
• Терпка хурма? Тверде ківі чи авокадо? (161)
• Цитрусовий порошок зі шкірок мандаринів та апельсинів (156)
• Які добавки найбільш небезпечні (151)
• Спортсменам Паралімпіади збільшать премії у 4 рази (148)
• Три золотих, одну срібну та чотири бронзові медалі вибороли рівненські спортсмени на Всеукраїнському турнірі (141)
• Фальшиві гриби – готуємо баклажани (139)
• «Для неї також пара знайдеться…» (139)
• У громадському транспорті Рівного діє пільговий проїзд для школярів (136)


 Партнери 
 
Рекламная газета "Об`ява" Перший інформаційний канал Інтерес .
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | Експорт | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Розсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2020 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(0362) 62-31-31, (098)0565477. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(0362) 62-31-31, (098)0565477

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Об'ява
Pika.rv.ua
IРА Ракурс