Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №862 від 24.05.2018p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"


  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"


  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Червень 2021p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31
Липень 2021p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31

Новини Рівне

#Ракурс житейський

Стогін покотився яром

Стогін покотився яром

Хати їхні – як сестри. Стоять одна навпроти одної, мовби вибігли на пагорби, щоб оповісти недоказане за стільки літ. Шиби навпроти шиб – наче очі в очі. Справа – хата Якилини, зліва – Якова. А поміж ними – яр. На краях його сторожихами біля садиб – покручені, як долі, груші.

Щоправда, хати різні. Ліва в півтора раза ширша і довша, права – на стільки ж нижча. Втім, подібне і між людей буває. Одна сестра худенька, низенька, бліденька, одне слово, дрібненька, мов алича. А інша – пишнотіла, висока, червонощока, наче випещена слива з прищепленого дерева.

Обидва подвір’я колись гомоніли статечними розмовами дорослих, дзвеніли дитячим сміхом. А тепер і вдень, і вночі німують. Бо на одному обійсті тільки Якилина залишилася, на іншому – Яків самотиною. Обом за вісімдесят. Раніше, було, хоч перегукувалися через яр. А нині – годі. Бо голоси вже не ті. Дух запирає. Хіба до кота хтось обізветься чи на курку кишне.

Сюди, на край села, майже ніхто не приїжджає і не приходить. Далекі сусіди, які в поле чи з поля поспішають, – мимо обійсть. Листоноша – раз на місяць, коли пенсією тішить.

Але одне одного старі хоч рідко, та провідують. Коли сухо – йдуть стежкою, що пірнає в яр і виринає на його протилежному боці. А розквасить ґрунт осіння моква чи нахабний літній дощ – в обхід дибають. Раніше яр був коротшим та мілкішим. За колгоспу навіть обваловувати почали його. Але не встигли загоїти шрами на тілі землі. Воля настала й для ерозії. Тепер та болячка розростається. І нікому нема діла до того, що грозові й талі води роз’ятрюють рани на крутосхилах.

Більше Яків до Якилини ходить, аніж вона до нього. Мов провину якусь відчуває. Ніби точить його щось, наче хробаки садовину. То вишень чи сливок принесе, то яблук. Садок у нього великий. Хоч і не здужає старий на такий, як замолоду, догляд за деревами, та вони продовжують родити. Що то значить сорт! Голова колгоспу брав Якова із собою, коли їздили за щепами в найкращі розсадники. Молоді деревця ділили так, що і на громадський сад, і собі вистачило.

А Якилина здебільшого овочами сусіда частує. У городній ланці працювала, тож знає, чому і як лад дати. Принесе котресь із них гостинці – й сидять обоє на лавочці біля тієї чи іншої хати. На тісному подвір’ї Якилини або на просторому, як колгоспний тік, – Якова. На першому – під мальвами, на другому – під вишнями. «Мов два голуби сивеньких», – сказала листоноша. «Два останніх голуби», – сумно додав Яків. Він шість років тому дружину поховав. Блискавкою вбило, коли корову пасла. «Певно, за якісь гріхи кара, – шепталися на похороні. – Чи за свої, чи за когось із родини…»

А Якилина  більше шість десятиліть сама. Де могила чоловіка — не знає і вже ніколи не дізнається. Витягли енкаведисти з криївки пораненого й оглушеного гранатою, кинули на машину. Повезли в безвісти.

Двійко дітей сама виростила. По світах розлетілися. Зрідка внуків привозять до родинного гнізда.

Не один зі свого села та й із сусідніх набивавсь у прийми – всім відмовила. І Яків не раз, коли споночіло, у шибку стукав. На серйозну розмову кликав. Тільки ті балачки нічим не закінчувалися. Дарма, що комірником колгоспним був. Приставили до громадського добра ще парубком, бо на фронті воював. І так присмоктався до комори-годівниці, що на пенсію не в шістдесят, а в сімдесят ледве виперли. А тоді золоті гори Якилині обіцяв. Сипав словами, мовби дармовим зерном у засіки. Молода й красива вдова мовчки гримала перед його носом засувом хати, а слизький у словах і справах Яків в’юном щезав у яру.

Тепер обоє про те й не згадували. Спомини – мов сіль на рани. Якилина про синів розказувала, про внуків. А Яків більше мовчав, тільки зітхав. Дітей йому Бог не послав.

…Усю ніч лив дощ. Шматували небо блискавиці, лупили громи. Вранці нарешті стихло. Сонце блиснуло по шибах обох хат.

Погладила Якилина свою найближчу подругу – палицю і вийшла з нею на подвір’я. Подивитися на город – чи не позаливало, не замулило. Струмочки дощової води ще дзюркотіли до яру.

Аж звідкись знизу – чийсь голос. Прислухалася. Таки Яків кличе. Старенька диб-диб до яру. Глянь – стежку донизу вода підмила. Яків, либонь, послизнувся. Впав. Вовтузиться, рукою за коріння груші тримається. А встати не може. Ноги ковзаються. Дивиться благально. Очі навпроти очей. Борозни на щоках вдови наче продовжуються на обличчі вдівця. Ніби однакова рілля пережитого загорнула колишню вроду.

– Чому ж ти сюди пішов? – забідкалась Якилина. – Треба було поза яр.

– Боявся, що не встигну, – прохрипів Яків. У горлі в нього ніби щось забулькало. – Чую, вже мало часу вділено мені. А сказати повинен. Мушу.

– Зараз винесу мотузку, – спробувала розігнутись Якилина. – Кину тобі кінець, а інший до груші прив’яжу. Так і викарабкаєшся.

– Не ходи нікуди, – захапав ротом повітря. – Можеш не встигнути. Сказати мушу. То я…

Замовк. Схлипнув.

– Що, Якове?

– То я… Тоді, в сорок шостому… Привів енкаведистів до схрону твого чоловіка… Лихий поплутав. Прости мені. Любив тебе. Хотів, щоби моєю була. Відпусти мені той гріх…

– Здогадувалась я… І давно простила. Ще коли ти потай од мене заплатив, кому треба, за моїх синів-соколиків, щоби вступили до інституту. А тепер Бог тобі суддя… – перехрестилась Якилина.

Яків ще схлипнув. Хотів вдихнути, та вже не зміг. Рука ковзнула по корінню, траві. Дряпнула землю.

Стогін покотився на дно яру.

24.05.2018Богдан МЕЛЬНИЧУК


Переглядів: 739

Версія для друку

Коментарі (0):


Система Orphus

Додайте коментар:

защитный код

Анонсовані статті свіжого № 1023 від 15.07.2021p.
¤ 
Верес перемагає Карпати у Львові

Верес перемагає Карпати у Львові

Забивши два голи ще до перерви, рівняни перемагають Карпати у Львові. Для Вереса ця перемога стала першою цього літнього міжсезоння....

¤ 
Євро-2020 виграла Італія

Євро-2020 виграла Італія

У фіналі Чемпіонату Європи з футболу перемогла збірна Італії, яка в серії пенальті здолала команду Англії з рахунком 3:2....

¤ 
Люди, які вакциновані, – захищені

Люди, які вакциновані, – захищені

Ярослав працює телевізійним оператором. Він знімає відеосюжети на різноманітні теми. А це передбачає поїздки, відрядження у різні куточки області, спілкування з великою кількістю людей. У листопаді минулого року він захворів на коронавірусну інфекцію. Спочатку втратив нюх та смак, а вже за тиждень температура тіла піднялася до +40 градусів. І так упродовж тижня. Лікарі стаціонару Рівненської ЦМЛ марно намагалися збити, температура зменшувалася не суттєво. Перебування півтора тижня під кисневою маскою запам’ятається назавжди, каже Ярослав. Таке відчуття, що постійно не вистачає повітря і ти задихаєшся....

¤ 
Пограбував водія маршрутки

Пограбував водія маршрутки

11 липня близько 18 години до поліції надійшло повідомлення 55-річного рівнянина, водія маршрутного таксі, що в селищі Оржів на вулиці Центральній його пограбували....

¤ 
Ми – за здорову націю!

Ми – за здорову націю!

Медики КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Північний» провакцинували від коронавірусної хвороби майже третину співробітників Рівнеоблводоканалу....

¤ 

В Рівному була успішно проведена операція з трансплантації серця

Про це повідомив головний лікар Центральної міської лікарні Євген Кучерук....





Найпопулярніші статті:

• Розшифровка аналізу крові: [841] (7648)
• Як позбутися шпори на п’яті [850] (7147)
• Коли відкриються рівненські садочки? [965] (5416)
• Допомога під час карантину [967] (5390)
• Масштабна спецоперація на Рівненщині: викрили мережу «реабілітаційних центрів» [965] (5390)
• Бюджет і ми… [965] (5195)
• У Здолбунові підпалили авто підприємця [965] (5185)
• Рівнян запрошують на дитячий кінофестиваль «Children Kinofest» онлайн [965] (5138)
• Що робити, якщо дитину покусали комарі [965] (5124)
• Про здобутки Рівненщини - у річницю президенства Володимира Зеленського [965] (5116)
• Чому не варто кип’ятити воду двічі [964] (5091)
• Аудитори Рівненщини з початку року попередили порушень за процедурою закупівель на понад 72 млн грн [965] (5088)
• Живи до ста! [965] (4979)
• 4 способи, як перевірити масло на натуральність [964] (4905)
• Щоб овочі в холодильнику були тривалий час свіжими, помістіть туди звичайну губку [964] (4870)
• У Сергія Притули вкрали взуття в поїзді: як викручувався ведучий [964] (4756)
• ЗНО під час карантину: як складати? [964] (4682)
• «Перевірка» на коронавірус коштувала пенсіонерам понад 10 тисяч гривень [964] (4527)

ТОП-15 свіжого номера:

• Майдани, Майдани… (749)
• Як прибрати укус комара за 20 секунд повністю (216)
• Пограбував водія маршрутки (212)
• Люди, які вакциновані, – захищені (203)
• 12 способів незвичного використання лаку для волосся у господарстві (201)
• В Рівному була успішно проведена операція з трансплантації серця (201)
• Верес перемагає Карпати у Львові (197)
• Євро-2020 виграла Італія (197)
• Як без зайвих зусиль відмити скляні дверцята духовки (185)
• Польські варенички на заварному молочному тісті (174)
• Чому рис не варто їсти людям з захворюваннями серцево-судинної системи (172)
• Ми – за здорову націю! (171)
• Платники податків Рівненщини спрямували понад 240 млн грн на підтримку українського війська (169)
• Хронічні хвороби не перешкода вакцинації (166)
• Церква «Христос є відповідь» організувала 24 поїздки в Карпати за 4 роки (165)


 Партнери 
 
Рекламная газета "Об`ява" Перший інформаційний канал Інтерес .
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | Експорт | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Розсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2020 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(0362) 62-31-31, (098)0565477. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(0362) 62-31-31, (098)0565477

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Об'ява
Pika.rv.ua
IРА Ракурс