Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №885 від 01.11.2018p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"


  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"


  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Квітень 2020p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
  1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31
Травень 2020p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
    1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31

Новини Рівне

#Ракурс житейський

Материн щоденник

Материн щоденник

– Баю-бай, спи, Степанку, засинай, – тихенько співала Віра біля колиски сина. Малий вертівся, сплакував…

Степанко народився кволеньким, хворобливим. Віра з Антоном, чоловіком, робили все, що могли, аби маленький видряпувався з хворіб, аби жив. Старша донька Люба не любила братика. Ревнувала. Бо йому діставалося більше уваги.

– Зрозумій, серденько, Степанко часто хворіє, – гладила по голівці доньку Віра.

Люба скидала мамину руку з голови і зі злістю вигукувала:

– Коли виросту, ви мені будете не потрібні!

Люба затаїла образу на батьків і на брата.

Віра працювала у дитячому садочку. Ледве стримувала сльози, коли її маленькі вихованки кидалися з обіймами до матерів, коли допомагали молодшим братикам-сестричкам застібати гудзики чи зав’язувати шнурівки. «Звідкіля в моєї Люби стільки нелюбові?» – запитувала сама у себе жінка.

У школі за норовливий характер Любу називали Любкою. Дівчата в подруги до Любки не набивалися. Так і закінчила школу, не маючи ні найкращої подруги, ні першого кохання.

Єдине, що любила Любка – шити. Її зошити були змальовані моделями. І вже в шостому класі щось строчила на старій бабциній швейній машинці. Вирішила: вчитиметься у швейному училищі. Батьки радили вступати до інституту. Любка затялася: ні!

І в училищі Любка не завела колєжанок. Дівчата їй заздрили. Бо мала таки талант до вибраного ремесла. І не любили – за прикрий характер.

А в Степана був хист до математики. І талант притягувати до себе людей. У школі, а потім в інституті хлопець мав багато друзів. А дівчата мрійливо зітхали, коли Степан починав розповідати черговий жарт.

– Тобі в артисти треба було йти, а не в математики, – сміялися.

– Ще встигну! – відповідав.

Віра з Антоном гордилися сином. А Люба… Так і не могла порозумітися ні батьками, ні з братом. Віра й так, і сяк намагалася знайти спільну мову з донькою – не виходило.

Біда трапилася, коли Степан був на п’ятому курсі. Поїхав з товаришем до його родичів. Мотоциклом. Товариш любив проїхатися «з вітерцем». Так було й цього разу. На одному з крутих поворотів мотоцикл злетів з дороги. Товариш добряче потовкся, але залишився живий. Для Степана цей день став останнім.

Віра сподівалася: після смерті брата Люба опам’ятається, пом’якшає. На жаль…

– Антоне, ми втратили двох дітей, – мовила до чоловіка.

Синова смерть і доньчина впертість підкосили Вірине здоров’я. Жінка гасла, мов свічечка: тихенько і сумно. Невдовзі поруч зі Степановою могилою з’явилася й Вірина.

Антон з рідною сестрою перебирали Вірині речі. У сумці-торбинці, яку Віра брала до лікарні, лежав старий товстий зошит. Вірин щоденник. Почала його вести ще тоді, коли Антон запропонував заміжжя.

«Сьогодні день обійняв мене, сонце поцілувало, а бешкетник-вітер запрошував до танцю. Дякую, світку, що радієш зі мною. Я така щаслива! Вихожу заміж за Антона! Світку, ти знаєш, як я люблю його…».

«У нас з Антоном буде дитина. Я хотіла би першу донечку. Вона мені сниться. Маленьке сонечко біжить назустріч. Розсипає сміх. Я відчуваю дотик теплих долоньок і щастя…».

По Антоновому обличчі текли сльози. Чоловік не знав, що його дружина уміла так гарно писати і відчувати. Здавалося, він заново знайомився зі своєю Вірою. Тільки не міг уже їй сказати, наскільки рідна і дорога вона для нього.

– Антоне, дай цей щоденник Любі. Хай прочитає. Може, щось до неї дійде, – сказала сестра.

Антон вагався: а потрібно? Якось простягнув доньці зошита.

– Мамин щоденник. Якщо хочеш – прочитай.

«У нас донька, донечка-сонечко! Назвемо її Любою, Любцею, Любов’ю. Як я хвилювалася, коли вперше взяла її на руки. «Привіт!» – сказала тихенько. І мені здалося, сонечко усміхнулося. А може ця кумедна гримаска лише видалася усмішкою? Ні, таки доня привіталася зі мною…».

«У Любці – перші зубчики. Вона схожа на зайчатко…».

«Любця розбила коліно. Приклала їй листочок подорожника. Навіть казку придумала про дівчинку і подорожник, аби не плакала. Вітер приніс маленьке зернятко і вкинув його в землю. Зійшла травичка. Її сусідки були високими, а подорожник виріс від землі на півсльози. Травичка сумувала, бо ще не знала, що вона не проста, а чарівна…».

«У нас буде друга дитина. Антон хоче сина. Любця буде щаслива. Спершу оберігатиме братика, а потім братик оберігатиме її. А якщо народиться дівчинка, то назвемо її Надія. І буде в тата Антона три дівчинки: Віра, Надія, Любов…».

«Син! Чоловік хоче назвати його Степанком. На честь свого діда, який Антона дуже любив…».

«Степанко часто хворіє. Світку, благаю тебе, допоможи моєму синові. Якби я могла забрати його біль! Я інколи відчуваю себе такою безпорадною. Ні, я сильна! Синочку, твоя мама дуже сильна. І дуже любить любить тебе. І моя любов буде тримати тебе в цьому світі. Ти виростеш гарним, розумним. Зараз плачеш, а колись будеш багато сміятися, радіти. Я знаю…».

«Люба не злюбила братика. Ні я, ні Антон не можемо нічого вдіяти. Якби вона розуміла, як боляче нам робить. Звідкіля в неї це?..».

«Люба уже випускниця. Не хоче, аби ми йшли на вечірку. Доню, я лише подумки можу тебе обняти, погладити твоє довге русяве волосся. Подумки розмовляю з тобою. Подумки благословляю тебе. І подумки тебе люблю. Цього несказаного назбиралося стільки, що вже, здається, в серці обмаль місця. Святий обов’язок матері – любити свою дитину, якою б вона не була…».

«Світку, ти таки забрав Степанка. Синочку, колись я розповідала тобі казочку про хлопчика, який так сильно любив небо, що маленькі ангели прилітали до нього і нашіптували чарівні сни. У своїх дивних снах він спав на великих хмарах, а маленькими хмаринками накривався. Замість подушечки клав голову на кулачок. Іноді сідав на хмари, схожі на великі кораблі, і плив безмежжям світу… Це була твоя улюблена казочка. Тепер твоя душа там, де був казковий хлопчик…».

«Добре, коли життя обривається різко. Без болю й страждань. І як тяжко, коли життя відходить поволі. Воно схоже на стару людину, яка, обпираючись на палицю, долає шлях у нікуди. Воно витікає тоненькою, незамітною цівкою…».

«Любцю, не бійся підняти голову до неба і поговорити зі мною, коли я там буду. Я чекала цього на землі. І чекатиму на небесах. Святий обов’язок матері – чекати: і при житті, і після…».

Люба ридала на Віриній могилі. Цілувала прохолодну землю. Обіймала свіжий горбик. Просила прощення. Материна душа дивилася з небес. Вона все простила, тільки не може витерти доньчині сльози…

01.11.2018Ольга ЧОРНА


Переглядів: 8

Версія для друку

Коментарі (0):


Система Orphus
<<- Попередня статтяНаступна стаття - >>

Додайте коментар:

защитный код

Анонсовані статті свіжого № 964 від 14.05.2020p.
¤ 
У Сергія Притули вкрали взуття в поїзді: як викручувався ведучий

У Сергія Притули вкрали взуття в поїзді: як викручувався ведучий

Ведучий Нового каналу згадав незвичайну історію, яка колись трапилася з ним під час подорожі....

¤ 

«Перевірка» на коронавірус коштувала пенсіонерам понад 10 тисяч гривень

На гачок псевдомедиків ще шостого травня потрапило подружжя рівнян похилого віку. Восьмого травня вони виявили відсутність 10300 гривень та повідомили до поліції....

¤ 
ЗНО під час карантину: як складати?

ЗНО під час карантину: як складати?

Через карантин навчальний рік для учнів завершиться вдома. І якщо дев’ятикласники радіють скасованим іспитам, то одинадцятикласники хвилюються. Адже їм ще складати ЗНО та вступати до університетів. Президенту навіть написали петицію з проханням скасувати цьогорічне зовнішнє незалежне оцінювання. Втім, ЗНО відбудеться, як і коли, дізнався Центр громадського моніторингу та контролю....





Найпопулярніші статті:

• Чому не варто кип’ятити воду двічі [964] (419)
• Щоб овочі в холодильнику були тривалий час свіжими, помістіть туди звичайну губку [964] (419)
• 4 способи, як перевірити масло на натуральність [964] (406)
• Пиріг з зеленою цибулею [964] (401)
• ЗНО під час карантину: як складати? [964] (399)
• «Перевірка» на коронавірус коштувала пенсіонерам понад 10 тисяч гривень [964] (391)
• У Сергія Притули вкрали взуття в поїзді: як викручувався ведучий [964] (390)
• 5 хитрощів, як правильно використовувати фольгу [964] (387)
• Гостра бюджетна пандемія… [964] (386)
• На Рівненщині пропонують утворити чотири райони [963] (168)
[207] (165)
• Навіщо мульчувати грядки, та як це робити [963] (163)
• Як позбутися шпори на п’яті [850] (159)
• Рівнянин обікрав регіональний офіс центрального телеканалу [963] (156)
• Грибок на ногах вилікують ванни з квітів бузини [963] (152)
• Каша, як мітла, вимете непотріб з організму [963] (152)
• З карантину – на вибори [963] (146)
• Навчальний рік у школах по всій країні завершиться дистанційно [963] (145)

ТОП-15 свіжого номера:

• Чому не варто кип’ятити воду двічі (419)
• Щоб овочі в холодильнику були тривалий час свіжими, помістіть туди звичайну губку (419)
• 4 способи, як перевірити масло на натуральність (406)
• Пиріг з зеленою цибулею (401)
• ЗНО під час карантину: як складати? (399)
• «Перевірка» на коронавірус коштувала пенсіонерам понад 10 тисяч гривень (391)
• У Сергія Притули вкрали взуття в поїзді: як викручувався ведучий (390)
• 5 хитрощів, як правильно використовувати фольгу (387)
• Гостра бюджетна пандемія… (386)
• Настоянка з бузку допомагає знизити цурок в крові (138)
• Оля Полякова розкрила подробиці конфлікту з Лободою (136)
• Настоянка на соснових шишках – (136)
• Чим підживити полуницю, (134)
• Акацієвий напій – цілюще зілля від всіх жіночих хвороб (131)
• Розчин з йоду і молока захищає помідори від фітофтори (128)


 Партнери 
 
Рекламная газета "Об`ява" Перший інформаційний канал Украина онлайн
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | Експорт | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Разсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2018 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(0362) 62-31-31, (098)0565477. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(0362) 62-31-31, (098)0565477

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Об'ява
Pika.rv.ua
IРА Ракурс