Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №931 від 19.09.2019p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"


  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"


  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Травень 2020p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
    1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30
Червень 2020p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30

Новини Рівне

#Ракурс житейський

Народити від убивці

Народити від убивці

Kолись вона думала, що тут гарно. Найкраще. Колись. Коли дерева були великими, їй, маленькій, хмари на небі здавалися середньовічними замками, ставок – чудовим озером, вигін – казковим царством, а курява на дорозі…

От куряви на дорозі вона тоді зовсім не помічала. Підбивала її кийочком, виганяючи на пашу рябу однорогу корову, занурювала в теплий пил босі ноги… Тоді ще жива була бабця. Це тепер, коли осінь, холодно, дощ і ні з ким словом перемовитися, її, вже дорослу, чомусь дратує грязюка на дорозі. Хоч чого там перейматися – не в модельних же туфлях, а старим трепам однаково. Та дуже вже хотілося ніколи не згадувати про малу батьківщину, а доводиться жити тут…

Ні, її тут ніхто не чекав, але і тікати їй було нікуди. Понура батьківська хата, по правді – ще дідівська (батька в неї ніколи не було), якоїсь миті стала єдиним у цілому світі місцем, де можна було відчувати себе в безпеці. Тут ніхто нічого не питав, бо рідних нікого не зосталося, а нерідним вона нічого й не відповідала на дурні запитання. Так, сюди з доброго дива ніхто не повертається. Село за десятки кілометрів від райцентру. Жодного натяку на цивілізацію. Самі баби до вмирання і Павлик-равлик… Вічно молодий і вічно п’яний. Але поки що виходу нема.

Вона завжди хотіла вирватися звідси. Спочатку все тут остогидло, а тоді вона зненавиділа рідне село настільки, що ночами сиділа над книгами і набором листівок із зображенням столичних проспектів та соборів, які привезла їй у подарунок сусідчина донька-студентка (в спідничці-міні і в блискучих босоніжках на високих підборах!)… Та студенточка додому приїжджала тільки раз – після першого курсу…

Ні, в інститути вона не рвалася, брала нижче. Але зачепилася. І за два роки настільки зжилася з великим розкішним містом безмежних можливостей, що й згадувати забула про рідну дірку на карті держави, хоч іноді їсти не було що… А тоді в її житті з’явився Влад. Втілення мрії про багатого, не потворного і не скупого. Вона не знала, за що їй таке щастя, але покинула своє навчання, щоб завжди бути біля нього. Ресторани, магазини, закордони… Він звик до неї, вона чомусь не набридала. Але через п’ять років, три місяці тому, його вбили. У неї на очах. І вона втікала тоді так, як ніколи в житті. І раділа, що так і не погодилася народити йому дитину. Навіщо бандитам діти?

Від минулого життя в неї залишилося кілька золотих цяцьок, які були на ній того вечора в ресторані, роздерта сукня від Лорана і туфелька. Як у Попелюшки. Тільки принца вбили, і казки не вийшло. Та й туфелька з поламаним каблуком. Добре, що нема злої мачухи. Але є Павлик. А усе Владове багатство успадкувала його законна дружина, з якою він не жив, але й не розлучався чомусь…

Павлик зайшов у гості десь через місяць після того, як вона з’явилася на історичній батьківщині. Бабусі-сусідки, приходячи в розвідку, по слову витягували потрібну їм інформацію й, а тоді закинули до неї цього диверсанта. І звідки в кожної бабці таке непереборне бажання ощасливити когось путами шлюбу? Самі ж вік звікували з п’яницями. Мабуть, робити нічого. Та й сватати тут нікого, окрім неї з Павликом…

Скільки років Павлику, вона не знала. Десь за тридцять. Коли вона втікала з села у світ, він був чи то в тюрмі, чи то у війську, чи спочатку у війську, а тоді в тюрмі… Не було його тоді. Вона його не пам’ятала. Були ж якісь і вечори в школі у сусідньому селі. Не бував він там. А тепер ось прийшов і став на порозі. І пляшку приніс. І пахло від нього зовсім не елітним парфумом. І взагалі не парфумом. Гидота…

Вона його вигнала. Бабці засмутилися. Наступного разу він прийшов з букетом і з пляшкою. Знову вигнала і цілу ніч плакала… А за третім разом стало шкода чомусь тверезого равлика, якому теж нелегко живеться на білому світі з паралізованою матір’ю. Бабці возрадувалися і жили сподіваннями на весілля, бо ж не житимуть молодята в гріху, а батюшка в сусідньому селі такий уже хороший і править так хороше…

Вона ж не знала, чому не жене того бідаку Павлика і чому не їде хоча б в райцентр чи в область, аби знайти якусь роботу, чому боїться. Але вночі вкотре снилися очі вбивці і глухий якийсь звук пострілів пістолета з глушником, і кривава пляма, яка розповзлася на Владових грудях… Коли Павлик залишався ночувати, не снилося нічого, хоч страх залишався.

І тоді, коли вона вже вирішила здатися, до старої Дубихи приїхав син. І не просто приїхав, а на величезному чорному джипі – на такому їздила Владова охорона. Вона спочатку злякалася, думала, що то по її душу, бо ж вона могла впізнати вбивцю (вона його і на страшному суді впізнає!), а тоді зацікавилася – людина з цивілізації! Потужне авто не вписувалося в місцевий пейзаж… Але коли нікого не було надворі, вона підійшла до залізного коника, аби погладити поліровані боки. Чортова ностальгія. Там і в салоні, мабуть, пахне гарно. І чого цього перчика в село приперло, старенька ж казала, що його вже років двадцять не було… Теж, мабуть, життя по морді дало, не інакше…

Вони зустрілися наступного дня біля колодязя. Вона півранку перебирала мамчині дівоцькі сукні й бабині церковні светри, потім плакала і думала, чи не ліпше зашити лоранівську сукню, хоч і не вечір, та й до найближчого ресторану кілометрів триста… А тут ще й дощ і багнюка. І якось безглуздо надягати діаманти до дідового плаща-накидки…

Дощ закінчився, і вона в своїх старих джинсах і вилинялому гольфі вискочила з хати, як тільки помітила, що він іде до колодязя. Слів не було. Добрий день, та й усе. Кидаєш у колодязь відро, крутиш корбу – і десь на цих акордах має вступити він. Він і справді перехопив відро і вилив з нього воду в її відерце.

– А ти виросла. Я тебе ще отакою пам’ятаю, – посміхнувся.

– Ще скажіть, що гойдали мене на колінах і співали мені колискових. Судячи з легенд і переказів, повз мене не пройшов жоден місцевий житель, аби не погойдати і не поспівати.

– І чого ти така зла? Запросила б ліпше на чай.

– Нема у мене чаю. Є якесь столітнє зілля. Хочете – приходьте, щось придумаємо.

І він прийшов. Приніс вина і цукерок. Вона запарила чаю, накидавши в каструльку якихось трав із бабусиних запасів (нічого, вона вже пила такий напій кілька разів – не вмерла), дістала з льоху вишневе варення. Вони дивилися одне на одного і намагалися прочитати причини. Розмова не клеїлась. Третій тост він запропонував на брудершафт і вже не відпустив…

– Я не можу довіряти жінці, з якою не був, – просто пояснив він, коли все скінчилося і вони лежали, обійнявшись, на старому дротяному ліжку.

– А я взагалі не можу довіряти. Ти надовго приїхав?

– Не знаю.

Гарна відповідь. Вселяє надію… За якихось кілька днів вона вже почала до нього звикати, а п’яний Павлик зганяв злість і безвихідь на безневинному авто, стукав у двері хатини, заглядав у вікна та щодня брався бити її нового кавалера. Жити було весело, і вона щоночі плакала… Бабці якось разом притихли, в цього заїжджого десь у місті була дружина, але він звідти чомусь втік, проте надії на сватання його одруженість не залишала ніякої. Її мов магнітом притягував джип, вона щодня просилася посидіти в салоні, аби відчути запах розкоші… Та якось побачила під сидінням пістолет і більше вже не підходила до цього чорного автомобільного монстра.

Минали дні, й одного прекрасного ранку вона прокинулася з відчуттям жахливої порожнечі. Так, він поїхав не попрощавшись. І хоч вона цього чекала і не здивувалась, чомусь відчула жахливу образу. Він був для неї якимось безнадійним сподіванням, і ось – не відбувся…

Розчарування не було, а ось з вагітністю потрібно було щось вирішувати. Ну що за дурний організм – нудить з першого дня, просто навиворіт вивертає… От і він помітив це і поїхав – розгрібайся, мовляв, сама. А розгрібатися не хочеться… Як можна було забути, що від цього бувають діти? І нащо втікачам діти?

…Йшлося до зими. Павлик при зустрічі обзивав шльондрою і плював услід. Вона все тягнула з рішенням щодо дитини.

Ніби ще не пізно… Вже який день вона не бралася й за холодну воду, але ось того дня чомусь страшенно захотілося поприбирати (таке бувало тільки у великі свята). Під серветкою на старому телевізорі, який уже вічність не працював, лежав клаптик паперу. “Вибач, не зміг тебе вбити”.

І п’ятсот доларів. Мабуть, дещиця з тієї суми, яку він мав отримати за неї… Чому саме він? І як він там відбрешеться? Ну ось, не вистачало ще за вбивцю переживати…

…Наступного дня, захопивши всі свої цінності і дійшовши пішки до сусіднього села, куди ще ходив автобус, вона сіла і поїхала у світ. За ніч все було вирішено. Вона більше ні від чого не хоче втікати… І від себе не втікатиме, хоч це найважче. Але все мине…

Наталі МУР

19.09.2019


Переглядів: 29

Версія для друку

Коментарі (0):


Система Orphus
<<- Попередня статтяНаступна стаття - >>

Додайте коментар:

защитный код

Анонсовані статті свіжого № 966 від 28.05.2020p.
¤ 
Абрикосові кісточки – це безцінний скарб

Абрикосові кісточки – це безцінний скарб

Солодкі, пахучі плоди, якими всi ми любимо ласувати, не просто смачнi. Вони надзвичайно корисні, причому – до самої кісточки. В ароматних зернятах є речовина, яка здатна і кашель вилікувати, і дepматит. Саме абрикосову олію колись оцінювали за вагою золота....

¤ 
Зіткнення легковика та тролейбуса: є травмовані

Зіткнення легковика та тролейбуса: є травмовані

Дорожньо-транспортна пригода сталася 24 травня близько 14 години на перехресті вулиць Соборна-Корольова обласного центру....

¤ 

Побив до смерті свого роботодавця

Судове засідання щодо обрання запобіжного заходу 37-річному жителю села Морочне Зарічненського району, який до смерті побив свого роботодавця, відбулося 25 травня....

¤ 
На Здолбунівщині малолітні познущались над могилою

На Здолбунівщині малолітні познущались над могилою

Повідомлення, що на кладовищі у селі Здовбиця невідомі осквернили могили, до поліції надійшло 25 травня о 10-тій годині....

¤ 
Все про індексацію пенсій у 2020-му

Все про індексацію пенсій у 2020-му

У березні Президент Володимир Зеленський пообіцяв індексацію пенсій для літніх людей. На початок травня уряд перерахував виплати для майже 10 мільйонів пенсіонерів, і більше ніж 8 мільйонів – отримали надбавки. Наскільки зросли пенсії та хто отримав доплати, дізнався Центр громадського моніторингу та контролю....

¤ 
Недофінансування закладів медицини Рівненщини цьогоріч становить 540 млн.грн.

Недофінансування закладів медицини Рівненщини цьогоріч становить 540 млн.грн.

Питання фінансової підтримки низки комунальних підприємств та закладів охорони здоров’я Рівненської області розглянули депутати постійної комісії обласної ради з питань будівництва та розвитку інфраструктури на своєму засіданні за участю першого заступника голови ради Сергія Свисталюка. Відповідну обласну програму заплановано винести на розгляд найближчої сесії, яка має відбутися 5 червня....





Найпопулярніші статті:

• Про здобутки Рівненщини - у річницю президенства Володимира Зеленського [965] (680)
• Коли відкриються рівненські садочки? [965] (678)
• Бюджет і ми… [965] (676)
• Масштабна спецоперація на Рівненщині: викрили мережу «реабілітаційних центрів» [965] (674)
• Аудитори Рівненщини з початку року попередили порушень за процедурою закупівель на понад 72 млн грн [965] (673)
• У Здолбунові підпалили авто підприємця [965] (667)
• Рівнян запрошують на дитячий кінофестиваль «Children Kinofest» онлайн [965] (666)
• Що робити, якщо дитину покусали комарі [965] (657)
• Живи до ста! [965] (627)
• Чому не варто кип’ятити воду двічі [964] (566)
• Щоб овочі в холодильнику були тривалий час свіжими, помістіть туди звичайну губку [964] (533)
• «Перевірка» на коронавірус коштувала пенсіонерам понад 10 тисяч гривень [964] (528)
• 4 способи, як перевірити масло на натуральність [964] (523)
• Пиріг з зеленою цибулею [964] (518)
• У Сергія Притули вкрали взуття в поїзді: як викручувався ведучий [964] (515)
• ЗНО під час карантину: як складати? [964] (506)
• Гостра бюджетна пандемія… [964] (499)
• 5 хитрощів, як правильно використовувати фольгу [964] (497)

ТОП-15 свіжого номера:

• Зіткнення легковика та тролейбуса: є травмовані (103)
• Дичавіємо… (103)
• Абрикосові кісточки – це безцінний скарб (102)
• Все про індексацію пенсій у 2020-му (102)
• Побив до смерті свого роботодавця (101)
• Недофінансування закладів медицини Рівненщини цьогоріч становить 540 млн.грн. (99)
• На Здолбунівщині малолітні познущались над могилою (99)
• На Острожчині в ДТП травмувалося двоє осіб (92)
• Деменція не приходить раптово (80)
• «Золото Діви Марії» (79)
• Дмитро Комаров розкрив кількість вишиванок, які подарував жителям екзотичних країн (76)
• Сергій Притула зізнався, що орден, яким нагородив Зеленський, йому так і не вручили (75)
• Ванночки для ніг з м’ятою і льоном (74)
• Сильвестр Сталлоне терміново продає свій особняк (74)
• Як отримати гарний врожай солодкого перцю (70)


 Партнери 
 
Рекламная газета "Об`ява" Перший інформаційний канал Інтерес
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | Експорт | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Разсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2018 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(0362) 62-31-31, (098)0565477. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(0362) 62-31-31, (098)0565477

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Об'ява
Pika.rv.ua
IРА Ракурс