Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №948 від 23.01.2020p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"


  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"


  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Січень 2020p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
  1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29
Лютий 2020p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
     1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29

Новини Рівне

#Ракурс житейський

Подарунок

Подарунок

Оксана вже й не пам’ятає, коли спокійно спала. Сни були якісь тривожні, поверхневі, коли чула навіть цокання годинника. Іноді хотілося просто не прокидатися, щоб не повертатися у реальність.

В аптеці придбала снодійні препарати, але від суїциду зупиняло лише одне – донечка Настуня. З ким зостанеться вона, коли її не стане? Та й на кого залишить рідну матір, яка потребує догляду після інсульту?

Тепер для Оксани дні стали одноманітними, сірими. Ходила, як у тумані, не помічала змін у природі, ані того, як з кожним днем цікавішою стає її донечка. До сусідки Віри давно не заходила, хоча знає, що, одужуючи після аварії, та її дуже чекає. На самому дні серця оселилися постійна тривога, напруження, страх. І вона була не в силі побороти ці відчуття. Довгими зимовими вечорами, вклавши Настуню спати, знову і знову, наче слизькі намистинки, перебирала свої спогади, в яких був він – її Максим.

Уперше побачила його біля святого храму в Тернополі, куди їздила на роботу зі свого села.

Падав сильний дощ. Він стояв з простягнутою рукою і мовчав. Не просив, не благав, а в його очах було стільки розпачу й жалю, що Оксана не витримала і кинула в його кашкет кілька гривень. На знак вдячності чоловік кивнув головою, а по його обличчю покотилася сльоза.

Увесь день той чоловік не йшов з її думок. Він чимось вирізнявся з-поміж інших жебраків, а чим саме – вона не могла збагнути. Може, якоюсь невинністю і добротою у глибині очей?

Наступного дня вона раніше вийшла на автобус, ноги чомусь знову понесли її туди, де вчора стояв жебрак. Оксана кинула йому купюру. Привіталася. Приємним оксамитовим голосом чоловік відповів: «Добрий день!»

Оксана сама розпочала розмову: хто він? Звідки взявся? Раніше вона його тут не бачила. Густа щетина приховувала красиві, витончені риси обличчя. Після напруженої паузи чоловік відповів, що змушений жебракувати, бо у селі неподалік обласного центру, де проживав, згоріла його хата, яка дісталася у спадок від бабусі. Своїх батьків – не пам’ятає. Їх позбавили батьківських прав, коли був ще маленьким. Виховувався в інтернаті, згодом працював на різних роботах. Тепер немає ні житла, ні документів, що згоріли разом з маєтком.

Оксані стиснуло у грудях, їй стало шкода незнайомця. Наступного дня привезла йому кілька слоїків закруток, кусень сала, хліб.

Розповіла про нього матері. Та запропонувала привезти його до них. Поговорить з ним, розпитає про все сама. Вона інтуїтивно відчує, чи добра він людина. Тоді, може, й запропонує йому перезимувати. Літня кухня – велика, дров – удосталь, а там – видно буде.

Згодом Максим, так звали жебрака, став членом їхньої родини. Їсти чужий хліб задарма він не бажав. З перших днів став допомагати по господарці. Виявився майстром на всі руки. Зробив ремонт у кімнатах, полагодив огорожу, оновив обійстя. Був приємний, спокійний розсудливий. Оксана бажала, щоб якнайдовше затягнулася зима, бо їй не хотілося відпускати Максима з їхнього дому. Вона збагнула, що покохала цього чоловіка, який, мов рвучкий вітер, несподівано увірвався в її життя. Згодом Максимові відновили документи, він влаштувався на фірму, де Оксана працювала бухгалтером. Без розголосу і урочистостей одружилися. Разом на роботу до Тернополя їздили, разом поверталися. Сусіди заздрили Оксані: довго у дівках сиділа, зате якого чоловіка підхопила! Вродливий, працелюбний, совісний, старанний. Навіть не скажеш, що колишній жебрак.

Колись сіреньке занедбане подвір’я, наче розквітло: Максим усе оновив, підремонтував, прикрасив. Одразу видно, що тут мешкає справжній господар.

Оксана, мов на крилах, літала від щастя. Вона кохала і була коханою. Їй здавалося, що так буде завжди.

Уперше думка про те, що Максим може подобатися й іншим жінкам, блиснула в голові Оксани тоді, коли народилася мала Настуня. Він став пізніше повертатися з роботи: то на автобус не встиг, то автобуса не було, то роботи на фірмі багато. Чому ж тоді, щоразу оправдовуючись, Максим не міг глянути їй у вічі?

Якось Оксана вирішила поговорити з чоловіком. «Скажи, хто вона? Я всіх на фірмі знаю». В її очах блиснули сльози. Максим став затинатися, віднікуватися, але Оксана серцем відчула: її зрадили. Біль, образа, невимовний жаль вужем перетиснули горло. Як він міг? Її, котра жебраком його підібрала, обігріла, прихистила, доньку подарувала, він вирішив зганьбити, віддати на людський пересуд? Він хвилювання в Оксани пропало молоко. Настуню довелося перевести на штучне годування, від якого та часто вередувала, не спала вночі. Оксана сама носила доньку на руках. Максим йшов у другу кімнату: «Мені вранці на роботу». Оксана не заперечувала, не скаржилася, що вдома з малою дитиною і хворою матір’ю їй, мабуть, значно важче. А ще: господарка, город, кухня. Якась незрима стіна відчуженості виросла між ними. Оксана вирішила поїхати на фірму, бо була певна – вона знає, хто коханка чоловіка. Її іменем він не раз називав Оксану. З донькою попросила зостатися Максима. Мовляв, їй необхідно поїхати до лікаря.

Світлана, так звали його пасію, здивованими очима зустріла Оксану. «Оксаночко, може на роботу виходиш? А на кого донечку залишати будеш?» – спитала улесливо. Оксана спаленіла: «Ти за доньку нашу хвилюєшся? Чому ж батька від неї відбираєш?». Світлана остовпіла, вмить схопила свою сумочку і стала втікати. «Я в суд за наклеп тебе подам!», – кинула вже на виході. Співробітники з цікавістю стежили за сценою ревнощів. Згодом ще довго це обговорювали.

Коли Оксана повернулася додому, на веранді вже стояла валіза Максима. Про скандал йому телефоном сповістила Світлана. «Йду від вас, Оксано. Не суди, не проклинай мене. Ти вгадала – це Світлана. Не хвилюйся, тобі з Настунею буду допомагати». Їй би зупинити його, заридати, пригрозити, що назад вороття не буде, але вона – мов оніміла. Затиснула образу в кулак і спокійно спостерігала, як Максим обціловує голівку донечки. Дала волю сльозам уже тоді, коли він сів у таксі.

Не впасти у депресію допомогла їй мама. Сама немічна і хвора, вона всіляко підтримувала Оксану, втішала, розраджувала. Але відтоді світ для Оксани потьмянів, на душі було кепсько. А нині під ранок, коли, врешті, сон її зморив, чомусь приснилася Світлана. Ніби кидає перед нею якийсь білосніжний згорток, перев’язаний рожевою стрічкою, і втікає. Звідкись з’являється Максим, бере її за руку, і їх постаті розчиняються у заметілі. Цей сон не йшов Оксані з голови. Пішла до сусідки Віри, котра вміла розтлумачувати сни.

«Будеш мати подарунок, Оксано». Який? Від кого? Давно ніхто не дарував їй подарунків. І до чого тут Світлана та Максим. Вона нічого про них не знає.

Її думки перервав телефонний дзвінок. Тривожним охриплим голосом якась жінка говорила про аварію, в якій загинули Світлана і Максим. Їх уже похоронили. Але, якимось дивом, залишилася живою їх маленька донечка. Оксана заціпеніла, їй забракло повітря. «Ви мене чуєте, Оксано? – ридаючий голос привів Оксану до тями. – Я – мати Світлани. Стара вже і не в силі виховати дитя. Каролінка зараз у лікарні. Я подумала, шкода її у притулок віддавати. Може, заберете дитину? Усе ж вона – сестричка вашої доньки».

Кілька днів Оксана ходила, ніби не своя. Бог свідок: вона не бажала нікому зла. Але доля розпорядилася інакше. А ще не йшла з голови Каролінка – беззахисна, маленька сирота.

Знову Оксана запитала поради у матері: «Як вчинити маю, матусю?»

Сумно усміхнувшись, пані Антоніна сказала: «Видно, така твоя місія, донечко – брати на свої тендітні плечі чийсь тягар. Гадаю, слід поїхати до Каролінки і зробити все для того, щоб вона була з нами. А як інакше? Права мати Світлани – це ж сестра твоєї доньки…»

23.01.2020Марія Маліцька


Переглядів: 350

Версія для друку

Коментарі (0):


Система Orphus
<<- Попередня статтяНаступна стаття - >>

Додайте коментар:

защитный код

Анонсовані статті свіжого № 952 від 22.02.2020p.
¤ 
“Кардинал-Рівне” гарантував собі місце у топ-шістці чемпіонату!

“Кардинал-Рівне” гарантував собі місце у топ-шістці чемпіонату!

“Кардинал-Рівне” обіграв одеський “Епіцентр К Авангард” і гарантував собі місце у топ-шістці Favbet Екстра-ліги....

¤ 
Рівненщина отримає майже 58 млн грн на обладнання для шкіл і підготовку вчителів НУШ

Рівненщина отримає майже 58 млн грн на обладнання для шкіл і підготовку вчителів НУШ

Цьоріч для розвитку Нової української школи на Рівненщину спрямують субвенцію з державного бюджету в сумі 57797,3 тис. грн. Кошти передбачені на закупівлю обладнання та матеріалів для початкових класів та пілотних шкіл, а також на перепідготовку педагогів....

¤ 

Виявлено факт закупівлі медичного обладнання лікувальними закладами області за завищеними цінами

Прокуратура Рівненської області продовжує вживати заходи, направлені на виявлення порушень у бюджетній сфері. Так, за результатами вжиття спільних заходів з УСБУ в Рівненській області, виявлено можливі порушення вимог законодавства при закупівлі комунальним закладом «Рівненська обласна клінічна лікарня» та комунальним некомерційним підприємством «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради за бюджетні кошти для потреб населення медичного обладнання....

¤ 
Фахівці обласної стоматполіклініки лікували військових та місцевих в зоні АТО-ООС

Фахівці обласної стоматполіклініки лікували військових та місцевих в зоні АТО-ООС

Бригада фахівців КП «Рівненська обласна стоматологічна поліклініка» Рівненської обласної ради в якості волонтерів побували в зоні АТО-ООС. Упродовж тижня вони безкоштовно лікували не лише наших військових, а й місцеве населення, зокрема, дітей....

¤ 
«Дія» в дії

«Дія» в дії

За перший тиждень після презентації застосунку «Дія» його завантажили понад 1 млн разів. Урядовий додаток міцно закріпився на перших позиціях українських App Store і Play Market, випередивши популярні сервіси Tik Tok, Telegram, YouTube і Viber....





Найпопулярніші 15 статей:

1. Розшифровка аналізу крові: [841] (1730)
2. Авокадо - це фрукт чи овоч? [318] (1192)
3. Усюди коти й грибки [369] (913)
4. Melanotan 2 поможет восстановить мужскую силу [782] (889)
5. 8-10 червня у Радивилові відбудеться Всеукраїнський фестиваль-конкурс козацької пісні “Встань, козацька славо! Засвіти знамена!” [295] (888)
6. Як модернізувати «Рівнеоблводоканал»? [774] (887)
7. Обманливі вихиляси стегнами [384] (879)
8. МФК “КАРДИНАЛ-РІВНЕ” - У ФІНАЛІ [613] (864)
9. “Ремб” робить усе, як треба, і навіть краще! [337] (862)
10. Як позбутися шпори на п’яті [850] (845)
11. Комп’ютерних талантів у нас багато! Буде ще більше! [427] (843)
12. Колоновидні яблуні. [777] (830)
13. Вертикальна трансмісія [427] (823)
14. Реінкарнація берези

[257] (814)
15. Огірки з м’ятою і базиліком [881] (807)

ТОП-15 свіжого номера:

1. «Закладчик» залишив наркотики у 11 місцях (270)
2. Сергій Власенко: Протягування закону про розпродаж землі – це нахабна корупційна оборудка на найвищому рівні (269)
3. Аграріїв треба підтримувати, а не забирати останнє (269)
4. Що таке вісцеральний жир, та чому треба із ним боротися (263)
5. У приміщенні суду шукали вибухівку (261)
6. Дітям учасників АТО/OOC обласна рада хоче організувати відпочинок у Польщі (261)
7. В’їхав у дерево: двоє потерпілих у реанімації (260)
8. Зменшено плату за обслуговування мереж при відсутності споживання газу (260)
9. Сюрприз (257)
10. З Німеччини привезли 8 нагород (256)
11. Земля: за мить до катастрофи (256)
12. В області шукають кандидатів у патронатні батьки (256)
13. “ОДЕК” переміг у першому матчі 2020 року (255)
14. Юлія Тимошенко: Закон про розпродаж землі опинився в руках лобістів (255)
15. П’ята пора року (255)




 Партнери 
 
Рекламная газета "Об`ява" Перший інформаційний канал Украина онлайн
Google+
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | Експорт | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Разсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2018 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(0362) 62-31-31, (098)0565477. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(0362) 62-31-31, (098)0565477

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Об'ява
Pika.rv.ua
IРА Ракурс