Шість років після ...

Висновок перший – песимістичний

У 2014 році більшість людей була впевнена, що нас ось-ось візьмуть в ЄС, і вже за пару років життя в нас буде «як у Польщі». Не взяли. Хоча, це було зрозуміло і до Революції. Україна занадто велика країна для Європейського Союзу, і його бюджет наших витрат не витримає. Так що доводиться констатувати – ніхто нам не допоможе, і економіку потрібно піднімати власними силами. Тим більше, що цих самих сил для швидкого розвитку реального сектору економіки категорично не вистачає, а інвестиційний клімат в країні як був, скажемо м?яко, ну дуже малосприятливим для серйозних інвесторів, таким і залишився, на жаль. Так що мізерні пенсії, соціальні виплати і більш ніж скромні зарплати бюджетників навряд чи суттєво зростуть, принаймні в найближчі роки. Також, за останні шість років доволі суттєво підросли податки, особливо «непрямі». Це призвело до того, що більшість товарів, а особливо продуктів харчування, стало вигідніше купувати в сусідніх країнах, і на наших базарах білоруські та польські продукти суттєво потіснили вітчизняні.

Звісно, не можна занести до позитиву останніх шести років і війну на Сході. На жаль, вона стала частиною нашого буденного життя, а це важке випробування для усього народу.

Висновок другий – оптимістичний

Революція гідності показала владі, що з суспільством потрібно рахуватись, адже воно, суспільство, народ, може цю саму владу банально знести в самому вульгарному сенсі цього слова. Тобто, владі треба звітувати і пам?ятати, що вона не вічна, і ніяким «Беркутом», або «Кордом» від народу не захистишся. Також стало зрозуміло, що без передачі частини владних повноважень і грошей «на місця», забезпечити мінімальну соціальну стабільність в країні неможливо. Тобто, центральна влада була змушена почати ділитись цією самою владою. Процес цей йде не просто, але він йде, тому що іншого виходу просто немає. Ну і напевно останнє. Час після Революції показав усім нам, що ми можемо сподіватись лише на себе і виключно на власні сили і тому тільки від нас самих залежить доля країни, її перемоги – це наші перемоги, її поразки - це теж наші поразки.

Володимир Конєв

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: