Людина – архітектор свого тіла

- Пані Марино, розкажіть про перипетії згаданого турніру.

- Подібний чемпіонат - це завжди фантастичне шоу. Цього разу за перемогу боролися представники дев’ятнадцяти областей України, а це - більше сотні спортсменів. Серед них безліч постійних призерів різних світових та європейських форумів: Олександр Білоус, Андрій Кухарчук, Віталій Гречухов, Анатолій Кудлай.

Програма виступу складалася із двох раундів: перший - обов’язкова програма (позування), другий - однохвилинна довільна програма, що виконується під музичний супровід. За цей короткий проміжок часу атлет демонструє досконале володіння власним тілом, артистизм, харизматичність. Саме довільного раунду публіка очікує з найбільшим нетерпінням. Існує стереотип, що бодібілдери - незграбні. Це зовсім не так. Навпаки, гнучкість тіла - одна з переваг цього спорту. Ні в кого не викликає подиву, якщо учасник змагань виконує сальто чи шпагат.

До фіналу чемпіонату у кожному класі потрапляли лише п’ять-шість спортсменів. Гадаю, друга підсумкова позиція - непоганий результат.

- Ви виступали у класі бодіфітнесу. Чим він відрізняється від жіночого бодібілдингу?

- Спортсмену не потрібно мати екстремальної маси тіла. У бодіфітнесі змагання проходять у три раунди: виходи у чорному, суцільному та роздільному кольоровому купальниках. Усі учасниці обов’язково позують на високих підборах. Важливі і посмішка, і зачіска, і макіяж, адже потрібно якнайкраще презентувати себе перед суддями. Головну роль в оцінці виступу відіграє спортивна фігура, сепарація м’язів, їх пропорційність та пропрацьованість, мінімальна кількість підшкірного жиру. Об’єм же м’язів учасника змагань - справа другорядна.

- Яким був шлях Марини Мельченко до бодіфітнесу?

- Займаюся близько шести років. Раніше регулярно хворіла і тому вирішила таким чином зміцнити здоров’я. Усе починалося з мінімальних цілей. Взагалі, вважаю, що у спорті головне - поступовість. Спочатку ставиш перед собою одну ціль, потім - наступну, вже складнішу, і так - все далі до самовдосконалення.

Перші мої змагання відбулися у 2003 році (кубок України, що проходив у Рівному), де одразу ж посіла друге місце у класі фітнес. Брала участь у чемпіонаті світу за версією WFF (де виборола бронзову медаль).

Цього року вирішила змінити клас виступів із фітнесу на бодіфітнес і вже досягла певних успіхів. Навесні посіла друге місце у кубку України, що проходив у Кременчузі. І от тепер - знову срібло.

- Як тренуються бодібілдери до відповідальних виступів?

- Це прекрасний і, водночас, дуже важкий вид спорту. Крім серйозного підходу до тренувань, він потребує зміни укладу життя. Самі тренування включають у себе роботу зі штангою, силові вправи, низьковуглеводну дієту.

Особисто я у спортивній залі проводжу по три-чотири години шість днів на тиждень (не враховуючи аеробних навантажень). Як бачите, головне у бодібілдинзі - постійна робота над собою. Іноді навіть років старань не вистачає для того, аби у світлі софітів вийти на подіум і поборотися за медалі.

- Відомо, що, окрім спортивних виступів, Ви займаєтеся ще й тренерською діяльністю.

- Працюю у клубі “Імпульс”, що функціонує вже близько восьми років. Керую гуртками бодібілдингу та пауерліфтингу. Регулярно організовуємо змагання між членами клубу, беремо участь у різних регіональних турнірах.

Вже цими вихідними представники нашого клубу братимуть участь у Відкритому кубку Рівненщини з пауерліфтингу. Змагання, що проходитимуть у “Інваспорті”, розпочинатимуться 8-9 листопада о 10 годині.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: