Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №423 від 26.11.2009p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"


  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"


  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Червень 2020p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31
Липень 2020p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
  1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31

Новини Рівне

#Невигадана історія

Угрюмиха

Угрюмиха

“Надійко, донечко, не можна бути такою похмурою… Он, подивись у вікно, яке сонечко…”, - збираючи дітей до садочка, мати не переставала дивуватися тому, наскільки різними, не схожими одне на одного, є її двійнята. Андрійко - веселий, говіркий, допитливий і у всьому тямущий, любить дитяче товариство і верховодить у ньому. Де не опиниться, діти навколо нього зграйками збираються: чи-то у дворі, чи-то у садочку. І вихователька в садочку його хвалить, каже, що будуть з нього люди. А от Надійка…

Начебто одних батьків діти, а подивишся, - віри не ймеш. Всі вже звикли, що Надійка у якомусь закутку сидить сама, ні з ким гратися не хоче. Підходили було до неї діти. Дружелюбно простягали іграшки, пропонували дру-жити і разом гратися. Що на це Надійка? Іграшки брала, а бавитися не йшла. Згодом дівчатка зі скаргами до виховательки підходили, що Надійка їхні ляльки не віддає… Намагалася попрацювати з проблемною дитиною і вихователька. Не могла збагнути, як можуть рідні брат і сестра, до того ж, двійнята, бути такими різними. Шукала причини і не знаходила. “Може, вам до психолога з Надійкою сходити?”, - радила матері. Та не допомогло. Начебто дитина нормальна. Такий вже характер. Чим тут зарадиш? “У кого во-на така?” - думала мати. Намагалася доньці різні казки читати. От тільки чи слухає те читання Надійка? Ніби тут, і начебто - не тут, а десь у своєму світі. Намагалася залучати щось по-господарству зробити. Та поки Надя надумає, поки розвернеться, то вже Андрійко за неї материне доручення виконає.

Так Надія і прирекла себе на самоту. Діти її полишили. Як пішла в школу, було, як і в садочку: спершу пропонували дружбу, а тоді кинули. Всі обходили її стороною. Хлопці вигадали їй назвисько - Угрюмиха, і вже ніхто, окрім, хіба що, учителів та батьків, не називав її інакше. Було, що за коси Угрюмиху смикали, на спину образливі записки чіпляли, а вона сердилася, сердито відбивалася, від образи плакала. Увесь світ навколо став їй неприязним, злим. Навіть, подорослішавши, вона усіх сторонилася, нікому не довіряла, ні від кого не чекала добра. Навіть від рідних, які всіляко намагалися їй допомогти. Вона ж не бажала, щоб лізли в її життя. “Я сама”, “Моє! Не чіпай”, “Облиште мене”, - це тільки квіточки. Далі все більше в дівчини проявлялася агресія. Сусіди тільки плечима знизували, коли чули, як вже доросла Надія кричала на матір: “Йди звідси! Як ти мені набридла. Щоб ти здохла!”

Може, треба було таку проблемну дитину віддати в якийсь спеціалізований інтернат? Та чи були такі інтернати в далекі шістдесяті-сімдесяті роки? Це вже тепер розповідають, що є така хвороба - аутизм. А тоді хто його знав, як було вчинити правильно. Психологи не визнавали, що у Надії є якісь відхилення. Казали, що переросте.

Не переросла. Єдина пристрасть - добре попоїсти. Щось смачненьке, було, відбере і в Андрія. Тож як приходили до Андрія його друзі школярі, а згодом вже і студенти (Андрій навчався у Рівненському воднику), то на його сестру ніхто й уваги не звертав. Відлюдькувата, неприязна, до того ж неохайна, не по літах розповніла дівчина, мовчки просовувалася повз хлопців у свою кімнату. Жила, наче у вакуумі. Життя навколо мало її займало.

Пройшли роки. Андрій закінчив інститут, одружився. У нього гарна дружина і двоє дорослих синів. Нині він кандидат наук, доцент одного із університетів у Петербурзі.

Надія залишилась у Рівному. Спершу поховали батька. А матір… Що зазнала горя жінка, то зазнала… Найбільша її печаль, то Надія. Скільки образ від неї зазнала, скільки сліз виплакала. Коли б тільки знала, у колисці б задушила. Та то тільки так каже. Знає, що такого б не зробила. Ще сподівалася, - може, знайдеться до Надьки якийсь чоловік. Щось зміниться. Може, народить. Може, дитина її переінакшить. Та материні сподіванки були марні. Принци і до гарних дівчат не завжди приходять. А тут… Так і пішла жінка з життя зі своєю найбільшою журбою. Скоріше, та журба її й згубила. Якось при сварці схопилася, бідолашна, за серце та до лікарні й не довезли. Може, воно й на краще, бо хто б доглядав за нею?

Залишилася Надія са-ма. Нарешті сама. Як, було, їй усі довкола заважали! А тепер хоч гопки скачи. Брат далеко, а батьків немає. Усе ж ходила на роботу. Мусила за щось жити. На льонокомбінаті мішки шила. Прибився до неї Федько. Пара - сміються довкола люди - яке їхало, таке й здибало. Федька через безпробудне пияцтво жінка з дому вигнала і треба було йому десь приткнутися. А тут яка не є, а все ж жінка, та ще й з квартирою! Дарма, що відлюдькувата й мовчакувата. Це ще й краще. Йому його попередня занадто говірлива й криклива жінка поперек горла сидить!

Тож став Федько до Угрюмихи вчащати, горілочкою її пригощав. Стали разом випивати та на тому й зійшлися. Як вони там жили, яке то було щастя - хіба що до сусідів через стіну долинало. Бувало всіляко. Та найчастіше було чути брутальну лайку. Нерідко Федько Угрюмиху й стусанами годував, а та верещала, як недорізана… Недовго протрималася така “ідилія”. Одного разу Федько додому не прийшов. Не дійшов. Заснув, бідолаха, на снігу. Схопив запалення легенів і через тиждень віддав богу душу.

Зрідка наїжджав з родиною Андрій. Проте, із дверей наражаючись на колючий погляд та неприховану неприязнь єдиної сестри, швидко їхав назад. Бувало, Андрій з дружиною трохи наводили лад у хаті безпутної сестри, усовіщали та вчили жити… Та чи навчиш? Кожна людина сама творить свою долю. Яка людина, такий і її світ. Тож чи варто звинувачувати у власних нещастях когось - батьків, брата, чоловіка, сусіда? Бачить Бог, усі родичі й знайомі бажали Надії добра і щиро хотіли допомогти. Брат, від’їжджаючи додому, зазвичай залишав сестрі повен холодильник продуктів, а на холодильнику - гроші. Та чи надовго цього вистачало?

Пройшли роки. До Петра, який колись навчався разом з Андрієм у водному інституті, несподівано зателефонував із Петербурга Андрій. “Дуже прошу тебе, друже, поїдь у геріатричний пансіонат, що біля Забороля, там тепер моя сестра Надя. Подивись, як вона там. Чи жива-здорова, як їй там ведеться?” Принагідно Петро дізнався і всю нехитру історію подальшого Надіїного життя. Як розбив її інсульт, стали за нею попервах доглядати сусіди. А там - завезли в пансіонат, де одинокі престарілі проживають під одним дахом із психічно хворими. Брат приїхав, а зупинитися вже ніде. Батьківська квартира стала власністю сторонніх людей.

Надії ж ще й шістдесяти немає, а вона в такому жалюгідному стані, що Петрові мимохіть серце защеміло. Жінка його й не впізнала, лише, як прізвище назвав, то головою кивнула, що пам’ятає. Коли став розпитувати про життя, то вхопила чоловіка за полу куртки і з купи безладного белькотання (через порушене мовлення) зрозумів лише одне: “Я хочу додому. Я можу сама…”

Чи може? Петро подивився на недавно прооперовану після гангрени ногу, вірніше, її обрубок, окинув поглядом крісло-туалет з відром і тільки головою похитав. А сам подумав: “Був у тебе, жінко, час могти і жити. Могла б жити гарно. Щасливо”. Згадав свого приятеля Андрія і його завжди привітних батьків. Згадав і саму Надю, як просовувалася повз хлопців із черговим бутербродом з ковбасою і всі чомусь їй заважали…

26.11.2009Марина МАРТИНЕНКО


Переглядів: 27

Версія для друку

Коментарі (0):


Система Orphus

Додайте коментар:

защитный код

Анонсовані статті свіжого № 971 від 02.07.2020p.
¤ 
Зіткнення двох мотоциклів: один із водіїв у реанімації

Зіткнення двох мотоциклів: один із водіїв у реанімації

Автопригода сталася 26 червня близько четвертої ранку поблизу села Повча Дубенського району....

¤ 
Завідувачку кафедри затримали на хабарі

Завідувачку кафедри затримали на хабарі

Реалізацію провели 30 червня працівники слідчого управління спільно із оперативниками управління стратегічних розслідувань за процесуального керівництва прокуратури Рівненської області....

¤ 
129 замість 490: Навіщо скорочувати кількість районів в областях?

129 замість 490: Навіщо скорочувати кількість районів в областях?

Цього року Україна підходить до наступного етапу децентралізації – утворення нових меж районів замість тих, що існують зараз. 12 червня уряд підтримав відповідний проєкт постанови Верховної Ради. Тепер остаточне рішення за парламентом. Відповідно до плану, кількість районів скоротиться майже у 4 рази – з 490 до 129. Як це вплине на мешканців та що буде зі старими районами, з’ясував Центр громадського моніторингу та контролю....

¤ 
1 липня розпочалося повернення коштів за пробне ЗНО

1 липня розпочалося повернення коштів за пробне ЗНО

З 1 липня 2020 року МОН спільно з ПриватБанком розпочинають повертати учасникам пробного ЗНО кошти, сплачені раніше за участь у тестуванні. Що потрібно знати, щоб швидко отримати кошти?...





Найпопулярніші статті:

• Про здобутки Рівненщини - у річницю президенства Володимира Зеленського [965] (1172)
• Живи до ста! [965] (1136)
• Коли відкриються рівненські садочки? [965] (1127)
• Аудитори Рівненщини з початку року попередили порушень за процедурою закупівель на понад 72 млн грн [965] (1126)
• Масштабна спецоперація на Рівненщині: викрили мережу «реабілітаційних центрів» [965] (1124)
• Бюджет і ми… [965] (1122)
• У Здолбунові підпалили авто підприємця [965] (1105)
• Що робити, якщо дитину покусали комарі [965] (1101)
• Рівнян запрошують на дитячий кінофестиваль «Children Kinofest» онлайн [965] (1093)
• Чому не варто кип’ятити воду двічі [964] (942)
• Щоб овочі в холодильнику були тривалий час свіжими, помістіть туди звичайну губку [964] (895)
• Допомога під час карантину [967] (887)
• 4 способи, як перевірити масло на натуральність [964] (884)
• «Перевірка» на коронавірус коштувала пенсіонерам понад 10 тисяч гривень [964] (881)
• Пиріг з зеленою цибулею [964] (867)
• ЗНО під час карантину: як складати? [964] (863)
• У Сергія Притули вкрали взуття в поїзді: як викручувався ведучий [964] (863)
• Гостра бюджетна пандемія… [964] (855)

ТОП-15 свіжого номера:

• Що буде з пальним? (68)
• Завідувачку кафедри затримали на хабарі (64)
• 129 замість 490: Навіщо скорочувати кількість районів в областях? (63)
• 1 липня розпочалося повернення коштів за пробне ЗНО (62)
• Зіткнення двох мотоциклів: один із водіїв у реанімації (62)
• Кабачково-сирні вафлі (60)
• 5 трюків з мікрохвильовою, про які ви не знали (57)
• Як вибрати форму для випічки (52)
• Названий четвертий постраждалий у ДТП з Михайлом Єфремовим (46)
• Чому німіють руки і ноги (45)
• Цибульна лушпайка врятує огірки від хвороб (44)
• Як полегшити свербіж і набряки при укусах комах (39)
• Як вирощувати та доглядати за лавандою (38)
• Що робити при серцевому нападі (37)
• 10 помилок, яких треба уникати під час вирощування баклажанів (36)


 Партнери 
 
Рекламная газета "Об`ява" Перший інформаційний канал Інтерес .
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | Експорт | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Розсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2020 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(0362) 62-31-31, (098)0565477. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(0362) 62-31-31, (098)0565477

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Об'ява
Pika.rv.ua
IРА Ракурс