Музика - це все одно, що наркотик,

Анна Нєдзельская (таке справжнє ім’я Аніти) живе в Рівному, навчається на першому курсі (факультет режисура драматичного театру) Рівненського державного гуманітарного університету. Мила, добра, приємна й красива дівчина вважає спів своїм життям, оскільки не може жити без музики, сцени і глядача.

- Музика - це як наркотик, - зауважує молода рівнянка. - Спробувавши одного разу, хочеться досягти нових вершин, стати ще кращою, досконалішою. А коли дивишся в очі глядачів, повні захоплення, отримуєш такий величезний заряд позитивної енергії, що зупинитися вже стає просто неможливо, і ти продовжуєш співати знову і знову, не задумуючись про проблеми чи негаразди, відчуваючи в такі хвилини лише щастя...

- Як і коли ти вирішила, що будеш співати?

- Історія мого приходу в світ музики може здатися банальною, але це рішення змінило все моє життя, і вже зараз я не уявляю його без пісні, музики. Як і всі діти, свого часу записалася в музичний гурток, що діяв при Палаці дітей та молоді, навчатися грі на скрипці, сольфеджіо, а також хореографії. Частенько я відвідувала репетиції ансамблю “Меридіан” і одного разу почула там дуже гарну пісню. Досить швидко я вивчила слова. І тут трапилося те, що можна назвати долею. Виконавиця пісні поїхала за кордон, тож виступити на сцені саме з цією піснею доручили мені. Відтоді не полишаю заняття з вокалу.

- Аніто, а на велику сцену коли ти вперше вийшла?

- Це сталося у 1993-му році на фестивалі “Фант-лото Надія”. Хоч мій виступ був не дуже вдалим, але, пригадую, мені сподобалося. А потім були нові конкурси, нові перемоги… І вже зараз можу похвалитися, що мене знають не лише в Рівному, а й у Львові, Києві та в інших містах по всій Україні.

- А з якими популярними співаками тобі вже пощастило зустрітися?

- Практично на кожному конкурсі чи фестивалі зустрічаю багато українських та закордонних зірок. Спілкувалася (а з деякими навіть пощастило заспівати!), зокрема, з Іриною Сказіною, Іриною Білик, Ані Лорак, Віктором Павліком, дуетом “Світязь”, гуртом “Алібі” та багатьма іншими.

- Для тебе спів - це захоплення чи робота? І взагалі, які в тебе плани на майбутнє?

- Насамперед, спів, музика для мене є улюбленою справою, а також, звичайно, роботою. Звісно, важко бути усміхненою впродовж усього концерту, співати, коли погано на душі. Але, в будь-якому випадку, я отримую задоволення від пісні, живу нею, адже це - моє життя.

Щодо планів на майбутнє, то мрію незабаром випустити сольну платівку. Звичайно, хочеться бути великою співачкою, але ніхто не знає, як воно далі складеться, тому не буду загадувати наперед.

- А чи потрапляла ти в якісь незвичайні чи комічні ситуації під час виступів?

- Так, звичайно. Якось я виступала в лікарні для дітей на дуже слизькій сцені. І так трапилося, що дві пісні я співала буквально лежачи, адже, щойно піднявшись, падала знову і знову...

А одного разу, під час концерту в ПДМі, я тричі (!) співала один і той самий куплет із пісні (справа в тому, що в мене з дитинства “хронічне забування слів”). Мої рідні просто помирали зі сміху, а зал продовжував аплодувати...

Побажавши творчих успіхів і терпіння, мені довелося прощатися з приємною співрозмовницею. Але, думаю, ненадовго. Адже незабаром чарівну рівненську зірочку Аніту можна буде побачити й почути на конкурсі краси “Міс Преса-2006. Осінь”.