Агата Крісті, вже видавши десяток книг, в анкетному рядку “рід занять” вказувала “домогосподарка”. Вона працювала уривками, не маючи ні окремого кабінету, ні навіть письмового столу. Писала в спальні за столиком або могла примоститися за обіднім столом у перервах між прийомами їжі.
Ернест Хемінгуей все життя вставав на сході сонця. Працював до полудня, стоячи біля полиці. На полиці стояла друкарська машинка, на машинці лежала дерев’яна дошка з листами для друку. Списавши олівцем всі аркуші, він передруковував написане. Кожен день він підраховував кількість написаних слів і будував графік.
Володимир Набоков писав текст на невеликих картках, потім складав з них сторінки і глави книги. Таким чином рукопис і робочий стіл вміщалися в коробці. “Лоліту” він писав ночами на задньому сидінні автомобіля, вважаючи, що там немає шуму і відволікаючих чинників.
Джейн Остін жила з матір’ю, сестрою, подругою і трьома слугами. У неї ніколи не було можливості усамітнитися. Письменниці доводилося працювати в сімейній вітальні, де їй в будь-який момент могли перешкодити. Писала вона на маленьких клаптиках паперу, і як тільки лунав скрип дверей, вона встигала заховати записки і дістати корзинку з рукоділлям.
Марсель Пруст працював ночами, вдень спав до трьох або чотирьох годин. Писав він у ліжку, розташувавши зошит на колінах. Щоб не заснути, брав кофеїн у таблетках. Найімовірніше мучив він себе навмисно, вважаючи, що фізичне страждання дозволяє досягти висот у мистецтві.
Партнери 