Усі ми хотіли б платити менше. Це нормальна позиція. Однак, якщо фахово підходити до проблеми тарифів, то відразу стає зрозуміло, що ситуація тут набагато складніша, ніж здається на перший погляд. Візьмемо тариф на воду. Питома вага заробітної плати з нарахуваннями в витратах складає 32%; електроенергії - 35%; очистка стоків на КОС ПАТ «Рівнеазот» - 9%; амортизаційні відрахування - 3,5%; паливно-мастильні матеріали - 3,5%; податки - 2,5% , все разом - 85,5%!. На жоден з цих елементів витрат підприємство впливу не має! Вони визначені або на законодавчому рівні, або національними регуляторами. Тобто, ми маємо справу з державною політикою. Ще з часів існування СРСР комунальні тарифи дотувалися державою. Й не обов’язково ці дотації були прямими. Наприклад, електроенергія коштувала дуже мало – більше третини тарифу, фактично, тоді видавалися безкоштовні кредити на купівлю обладнання та техніки. Певний час і Україна йшла по цьому ж шляху. Однак, датувати галузь ставало все важче і важче, а фінансовий стан підприємств, що надають комунальні послуги, невпинно погіршувався. Звісно, добре, коли вартість комунальних послуг не зростає. Однак якщо ж теплоенерго, або водоканали зупиняться, навряд чи це викличе радість у всіх нас – активних споживачів комунальних послуг.
Що ж робити? Вважаю. що найкращим виходом було б невпинне зростання рівня життя громадян. Тобто, зарплатні та пенсії повинні зростати швидше, ніж ціни та тарифи. Тоді взагалі проблема буде вирішена. Це нормальний цивілізований шлях по якому йшла Європа і США. Роль держави в цьому процесі проста – потрібно створити умови для економічного зростання.
Інший шлях – стримування росту тарифів. Це теж можна зробити на державному рівні, в першу чергу за рахунок податків та вартості енергоносіїв. Такий варіант можливий хоча б на перехідному періоді, допоки економіка не почне зростати, а разом з нею підуть вгору і реальні доходи населення.
Третій шлях – субсидії. Це те, що сьогодні існує. В системі субсидій є свої плюси – адресна підтримка найбільш незахищених верств населення. Однак є і мінуси. Головний – їх не можуть отримати представники нашого «середнього класу», а ця категорія населення є найбільш економічно активною і на них підвищення тарифів впливає дуже негативно. До речі, розміри комунальних тарифів і субсидії напряму не пов’язані. Одні залежать від рівня витрат, а інші від доходів населення.
Звісно, є і можливість часткової компенсацій тарифів з місцевих бюджетів, однак наскільки вона сьогодні реальна – сказати важко.