Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №953 від 27.02.2020p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"


  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"


  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Вересень 2020p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31
Жовтень 2020p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31

Новини Рівне

#Ракурс житейський

Привези мені… цукру

Привези мені… цукру

Матвій обожнює пакувати валізи, а ще більше любить подорожувати. Весь одяг випрасуваний та охайно поскладаний. Книги, записники, папка з документами, ноутбук – кожна річ має своє місце. Поклавши паперовий пакет із свіжо змеленою кавою, без проблем засуває блискавку валізи. Все готово. Залишилося лише викликати таксі та їхати в аеропорт.

Чоловік задоволено всміхнувся. Він належав до тієї невеликої кількості людей, які ніколи нічого не забувають і завжди все встигають. Поглянув на годинник. Час повністю працював на нього. Механічним рухом швидко набрав номер, і за п’ять хвилин таксі чекало його під будинком. Поправив краватку, взув начищені до блиску туфлі та поглянув у дзеркало, що висіло в коридорі. У правому нижньому кутку був прикріплений маленький білий папірець, на якому акуратним чоловічим почерком написано: «Різниця між тим, ким ти є і ким хочеш бути, полягає у ТОМУ, що ти для цього робиш». Матвій ще раз прочитав цю фразу, усміхнувся і вийшов із дому.

Коли він був дитиною, їх із мамою покинув батько. Відтоді хлопець пообіцяв собі, що більше ніколи не дозволить мамі плакати. Успішно навчався у школі, був наполегливим і працелюбним, на відмінно закінчив виш, факультет міжнародних відносин. Потім отримав стипендію на навчання у Празі. Згодом повернувся додому і розпочав власний бізнес. Завжди виважений, чіткий, стриманий та небагатослівний. А ще дуже самотній. Чомусь уникав спілкування з людьми, якщо це не стосувалося роботи. В нього була мета, і він до неї йшов. Усе в житті сприймав як ціль, яку потрібно досягнути. Так Матвій думав, їдучи в таксі до аеропорту. Прилетіти до Праги, успішно підписати угоду з новими бізнесовими партнерами, ввечері неодмінно випити кави та прочитати розділ книги й за три дні повернутися до Львова.

Матвій дуже багато працював, а кави пив ще більше. Філіжанка гіркого напою й декілька сторінок доброї книги на ніч були незмінними, як молитва. Чоловік чудово грав на гітарі, але ще краще готував. Особливо добре йому вдавалася випічка. Тільки ніхто не знав про ці таланти, оскільки у Матвія майже не було друзів. Останній раз він закохувався ще в школі, а потім вирішив, що кохання не для нього. Проте жіночої уваги йому ніколи не бракувало. Та чоловік розумів, що всім жінкам насправді потрібен не він, а його бізнес та гроші, тому свого серця нікому не відкривав, залишався завжди стриманим та холодним.

Таксі зупинилося. Матвій швидко заплатив водієві, витягнув із багажного відділення автомобіля свою улюблену коричневу валізу та поспішно попрямував до терміналу. Раптом на табло висвітилось термінове повідомлення про те, що рейс Львів – Прага через технічні причини перенесено на три години. Чоловік упевнено підійшов до вікна та сів у найближче крісло. Був напруженим і знервованим, терпіти не міг, коли хтось або щось руйнували його плани. Навіть не помітив, як поряд сіла дівчина у зеленому пальті. На голові в неї був сірий берет із квіткою, а на шиї – в’язаний шарф шоколадного кольору. Вона чимось нагадувала француженку із старої чорно-білої кінострічки про романтичне кохання. На колінах тримала книжку про фемінізм і товстий записник. Вона так зосереджено дивилася на табло, що можна було досхочу намилуватися чітким профілем витонченого обличчя.

– Вибачте, будь ласка, – першою озвалася незнайомка.

– Так, слухаю.

– Вам дуже личить борода, – з усмішкою сказала дівчина.

– Дякую. Це все через мої лінощі, – здивовано відповів чоловік, не сподіваючись почути таке, і, мабуть, уперше в житті зашарівся. Жінки на роботі часто робили йому компліменти, але з їхніх уст це звучало дуже сухо, офіційно, інколи навіть вульгарно. А слова цієї милої та відважної дівчини здалися йому надзвичайно щирими. Він навіть не помітив, як сором’язливо опустив очі й усміхнувся.

– Ви, напевно, також чекаєте на свій літак? До речі, мене звати Матвій.

– Дуже приємно. Всі називають мене Зірка, але моє справжнє ім’я – Зоряна. Ні, я приїхала, щоб зустріти свою сестру Світлану. Ми близнята. Вона повертається з Африки, де рік працювала медиком-волонтером. Летить із Праги, бо вирішила трохи погостювати в нашого батька, який там працює.

– Цікаво. А вам казали, що у вас дуже приємний голос? Щоразу, як ви говорите, щось змушує мене усміхнутися у відповідь. Можна запросити вас на філіжанку кави і продовжити нашу розмову? Неподалік є затишна кав’ярня, а нам і так потрібно ще довго чекати.

– Дякую. Із задоволенням вип’ю з вами кави.

Вони говорили дві години, але час промайнув так швидко, що здавалося, наче їхня розмова тривала не більше п’яти хвилин. Зоряна розповідала про своє навчання в університеті, про пристрасть до мандрів і про друзів. Дівчина завжди мріяла побачити Венецію, Париж та Нью-Йорк і вірила, що колись обов’язково поїде туди. Матвій мало говорив, здебільшого слухав, просто насолоджувався спокійним та милозвучним голосом незнайомки.

Коли принесли рахунок, чоловік хотів заплатити за двох, але Зоряна навідріз відмовилася – вона принципово завжди і всюди платить за себе сама і вважає це правильним рішенням. Дівчина також взяла зі столу два пакетики цукру й поклала до кишені. Матвій помітив це.

– Навіщо вам цукор?

– Хочу збагатити свою чудову колекцію ще одним експонатом. Люблю солодке, а цукор – особливо!

– Тепер зрозуміло, – Матвій вкотре всміхнувся і був здивований: уже давно він так часто не усміхався впродовж дня.

Обоє повернулися до аеропорту. Чоловік поспішив до терміналу, адже реєстрація пасажирів вже розпочалася, а Зоряна нетерпляче очікувала зустрічі із сестрою, яку не бачила цілих дванадцять місяців.

Матвій підійшов до дівчини:

– Дякую за несподівану зустріч та цікаву розмову. Було вельми приємно з вами познайомитись.

– Усе найкраще трапляється несподівано. Я також вдячна вам за гарно проведений час.

– Ось моя візитка. Про всяк випадок. Телефонуйте.

– Дякую! Щасливої дороги!

Чоловік пішов до терміналу, але за мить повернувся, підбіг до Зоряни і, дивлячись їй в очі так глибоко, немов хотів заглянути в оголену душу, запитав:

– Я повернуся до Львова за три дні. Хотів би з тобою…тобто з вами… зустрітися знову. Який дарунок із Праги тобі привезти?

Зоряна всміхнулася.

– Перейдімо на «ти». Привези мені цукор.

– Обов’язково, – пообіцяв Матвій і, помахавши рукою на прощання, впевненим та швидким кроком пішов здавати багаж.

За три дні вони зустрілися у затишній кав’ярні на площі Ринок. Матвій подарував дівчині букет весняних квітів – ніжних тюльпанів. Смакували тістечками, шоколадом та львівською кавою з прянощами, довго блукали вузькими вуличками вечірнього міста, усміхалися, багато розповідали одне одному про своє життя, щоразу відкриваючи щось нове і таємниче у словах та поглядах. Матвій відчував якусь незбагненну легкість у розмові з дівчиною, йому хотілося, щоби вона завжди була поряд. Зоряна насолоджувалася кожним моментом, кожним ковтком кави і дивним візерунком, у який зливалися м’яке світло ліхтарів і тінь величних кам’яниць. Ні про що не думала, відчувала радість від молодості та безтурботності, якими була наповнена по вінця.

Матвій попросив дозволу провести її додому й отримав згоду. Дорогою думав, що вже сто років не цілувався, і трохи боявся виявитися незграбним залицяльником в очах дівчини, але все-таки наважився поцілувати її на прощання. Зоряна нічого не сказала, лишень подарувала сонячну теплу усмішку, яку заховала у весняному букеті тюльпанів.

– Зоряно, я не розумію, нащо тобі цей цукор. Ти й так солодка.

– Можливо, маєш рацію. Коли справді солодко, то цукор ні до чого. Напевно, тепер я почну колекціонувати такі прекрасні зустрічі, як сьогоднішня.

Іванка ЗАХАРЕВИЧ

27.02.2020


Переглядів: 328

Версія для друку

Коментарі (0):


Система Orphus

Додайте коментар:

защитный код

Анонсовані статті свіжого № 987 від 22.10.2020p.
¤ 
8 важливих речей, про які вам рідко скажуть перукарі

8 важливих речей, про які вам рідко скажуть перукарі

1. Філірувальні ножиці підходять не всім Дуже часто перукарі запитують, філірувати чи ні волосся. Позитивну відповідь давайте тільки в тому випадку, якщо вас вже стригли філірувальними ножицями і вам після цього було зручно укладати волосся....

¤ 
Сівозміна на дачі

Сівозміна на дачі

Обробляючи ті самі культури на тому самому місці, господарі переконуються, що врожай з кожним роком зменшується. Це явище отримало назву ґрунтовтома. Досвід показує, що зняти його не можна навіть високою агротехнікою. Внесення мінеральних і органічних добрив, а також обробка ґрунту при беззмінних посівах лише частково відновлюють його родючість....

¤ 
Юрій Вознюк: відверто про те, що пов’язує з Ігорем Палицею та чому йде в мери*

Юрій Вознюк: відверто про те, що пов’язує з Ігорем Палицею та чому йде в мери*

Місцеві вибори вже не за горами – 25 жовтня рівняни обиратимуть голову об’єднаної територіальної громади. Простіше кажучи, за мера Рівного тепер голосуватиме і Квасилів. Яким буде майбутнє Рівного без Володимира Хомка, який дванадцять років керував містом, чи зможе використовувати потенційний міський голова власні важелі впливу, і склад нової Рівненської міської ради – хто у списках? Про це та більше ми поспілкувалися з кандидатом на посаду міського голови Рівного, народним депутатом України VII-VIII скликань Юрієм Вознюком. Розмова видалася насиченою: незручні запитання та відверті відповіді читайте нижче....

¤ 
Віталій Коваль – вибір простих людей*

Віталій Коваль – вибір простих людей*

Кандидат на посаду міського голови Рівного щотижня проводить десятки зустрічей у дворах міста....

¤ 
Волонтери “Рівне Разом” очистили від заростей арку на вході до парку Шевченка*

Волонтери “Рівне Разом” очистили від заростей арку на вході до парку Шевченка*

Ще тиждень тому голова ГО “Рівне Разом” Віктор Шакирзян звернув увагу на дерева, які виросли прямо на бетонній арці на вході у парк Шевченка. Тоді, голова “Рівне Разом” публічно звернувся до комунальників із проханням виконати їхню безпосередню роботу та очистити арку. Однак, пройшов тиждень, а реакції немає....





Найпопулярніші статті:

• Як позбутися шпори на п’яті [850] (2654)
• Бюджет і ми… [965] (2200)
• Що робити, якщо дитину покусали комарі [965] (2154)
• Масштабна спецоперація на Рівненщині: викрили мережу «реабілітаційних центрів» [965] (2126)
• Коли відкриються рівненські садочки? [965] (2124)
• Рівнян запрошують на дитячий кінофестиваль «Children Kinofest» онлайн [965] (2119)
• Про здобутки Рівненщини - у річницю президенства Володимира Зеленського [965] (2102)
• У Здолбунові підпалили авто підприємця [965] (2102)
• Аудитори Рівненщини з початку року попередили порушень за процедурою закупівель на понад 72 млн грн [965] (2079)
• Допомога під час карантину [967] (2074)
• Живи до ста! [965] (2065)
• Розшифровка аналізу крові: [841] (1997)
• Чому не варто кип’ятити воду двічі [964] (1950)
• 4 способи, як перевірити масло на натуральність [964] (1902)
• ЗНО під час карантину: як складати? [964] (1888)
• У Сергія Притули вкрали взуття в поїзді: як викручувався ведучий [964] (1867)
• Щоб овочі в холодильнику були тривалий час свіжими, помістіть туди звичайну губку [964] (1848)
• «Перевірка» на коронавірус коштувала пенсіонерам понад 10 тисяч гривень [964] (1777)

ТОП-15 свіжого номера:

• Віталій Коваль – вибір простих людей* (74)
• Сівозміна на дачі (73)
• 8 важливих речей, про які вам рідко скажуть перукарі (71)
• Тефтельки з сиром нашвидкоруч (71)
• Юрій Вознюк: відверто про те, що пов’язує з Ігорем Палицею та чому йде в мери* (70)
• «Рівне Разом» та Віктор Шакирзян – лідери електоральних уподобань рівнян* (69)
• Волонтери “Рівне Разом” очистили від заростей арку на вході до парку Шевченка* (66)
• Подбайте про здоров’я на весь рік (40)
• Густе волосся всього за місяць (36)
• Якщо тріскаються губи, допоможе «золоте» масло (36)
• Позбутися пігментних плям, мозолів та опіків допомагають помідори (36)
• Смакотерапія – оздоровлення смаком (36)
• Як підготувати малину до холодів (35)
• Що садити поруч з виноградом (33)


 Партнери 
 
Рекламная газета "Об`ява" Перший інформаційний канал Інтерес .
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | Експорт | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Розсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2020 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(0362) 62-31-31, (098)0565477. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(0362) 62-31-31, (098)0565477

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Об'ява
Pika.rv.ua
IРА Ракурс