Хвороба справжніх українських леді

Що таке нервова анорексія, кореспондентові “РР” розповів дитячий психіатр, лікар вищої категорії Рівненського обласного центру психічного здоров’я населення Василь ГАЛЯБАР (на фото):

Нервова анорексія - це захворювання, яке має глибоку психодинамічну основу. Загальносвітова статистика свідчить, що цю недугу мають більше, ніж один відсоток підлітків. Щодо наших теренів, то ми достеменно не знаємо, який відсоток населення в Україні хворіє на анорексію, але я впевнений, що наші показники не дуже відрізняються від показників анорексії в цивілізованих країнах. В області ж ми щорічно виявляємо не менше 4-5 дітей із нервовою анорексією. До речі, анорексія була завжди, проте такий діагноз раніше ставили рідше. Питаєте, чому? Та тому, що більшість пацієнтів при втраті ваги лікували у гастроентерологів, дієтологів, до прикладу, катаральний гастрит, дискінезію жовчних шляхів тощо. Адже захворювання виявляється саме схудненням та відмовою від їжі. Діти - великі фантазери, і небажання їсти завжди чимось пояснюють: нудотою-блювотою, болями в животі… Звісна річ, батьки вважають це симптомом якоїсь гастроентерологічної хвороби і вибриками перехідного віку. Проте коли об’єктивне обстеження не підтверджує важкості хвороби, тоді на консультацію запрошують нас, психіатрів.

- Ви кажете, що це проблема цивілізаційна і що племена мумбу-юмбу, яким нічого їсти, про неї не знають. То, виходить, це дівчатка із заможних родин навмисно мордують себе голодом, щоб бути гарними, як моделі?

- Так. Майже завжди родини, в яких є хворий на анорексію, соціально успішні та належать до середніх та вищих прошарків суспільства. У школі діти, як правило, гарно вчаться. Понад те, вони працьовиті, не мають явних ознак нервово-психічних розладів, допоки не починають втрачати ваги. Якогось дня дівчаткам здається, що вони повненькі та що з них глузують однокласники, а тому треба сісти на дієту. Для підлітків їхня зовнішність є дуже важливим питанням. Якщо ж розглядати нервову анорексію ще глибше, то в її основі лежить конфлікт між матір’ю та донькою. Часто матері дівчаток, які мають аноректичні прояви, є суворими у вихованні дітей. А буває і з точністю до навпаки, коли мамуні надмірно оберігають та піклуються про своїх доньок, які й чинять їм спротив у підлітковому віці, відмовляючися від їжі.

- Порадьте, як же запобігти цій “модній хворобі” - нервовій анорексії.

- Найперше, треба поставитися до проблеми як до хвороби і не дорікати своїм чадам, щоб хворе дитя не вважало батьків за найперших ворогів. По-друге, лікування залежить від стадії хвороби. Неправильний діагноз або нехтування проявами нервової анорексії є головною причиною запізнілого лікування, яке може призвести до смертельних наслідків. Але там, де батьки живуть у гармонії зі свїми дітьми, поява анорексії малоймовірна!

Словники тлумачать нервову анорексію як розлад прийому їжі, який спостерігається найчастіше у дівчат-підлітків та жінок, котрі наполегливо намагаються схуднути та повністю контролювати своє тіло. Відчуття голоду придушується і заперечується, а критичне зниження ваги часто стає небезпечним для життя. “Хвороба жінок” - так назвала цю недугу в 1990-х роках перша її дослідниця Аннароза Андреолі.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: