Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №1023 від 15.07.2021p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"


  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"



  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Квітень 2022p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
    1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31
Травень 2022p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31

Новини Рівне

#Ракурс житейський

Доброго дня, тату

Доброго дня, тату

Оксана вкотре перечитувала листа, якого вже знала напам’ять і не могла збагнути, як їй чинити: збиратися в дорогу, чи спалити його, назавжди забувши зміст?

Писав директор притулку для престарілих, що у них живе її батько, він тяжко хворіє і бажає бачити єдину доньку. Оксані аж моторошно стало від цього слова – «батько». Спогади про нього, що іноді накочувалися, як хмари у ясному небі, стискали її серце, перехоплювали подих…

Тоді Оксаночці було шість років. Її мама Марта важко занедужала. І одного дня із гострими болями в животі її забрала «швидка». «Непрохідність кишківника. Необхідна термінова операція», – сказав лікар. І зауважив, якби мати вчасно звернула увагу на своє здоров’я, біди можна було б уникнути.

Оксана ніколи не забуде бліде мамине обличчя на лікарняній подушці і те, як вона худенькою рукою все гладила і гладила її кучеряву голівку, а із запалих очей стікали сльози. «Я буду триматися. Не можу залишити тебе, кровиночко моя», – говорила слабким голосом.

Невдовзі маму привезли додому. У труні… Оксана плакала, просила маму розплющити очі, говорити з нею. Великий жаль був за Мартою, що врешті звільнилася від нестерпних мук, та більше було шкода її маленьку донечку і зчорнілого від горя чоловіка.

На могилі дружини батько Степан поклявся, що буде доньці і за батька, і за матір. Вивчить, виведе в люди. Та одна біда покликала в їх дім іншу – батько запив. Ніхто не впізнавав його – став агресивним, опустився. А був ввічливим, культурним, майстром на все село: будував, столярував, міг будь-яку техніку відремонтувати. Дім великий звів – усім на заздрість…

Сусіди ганьбили Степана: «Зупинися! У горілці горя не втопиш, а донька страждає». Носили Оксаночці їжу, іноді забирали до себе на ніч, коли Степан десь допізна заливав душу. Згодом він став виносити з хати речі і міняти їх на оковиту. Якось витяг з шафи новенькі доньчині чобітки. Оксанка злякано дивилася, як він запаковував їх, з оченят покотилися сльози. «Не віддам! Чобітки мені Святий Миколай приніс!» – вона намагалася відібрати коробку з татових рук. Стала біля порога: «Не пущу! Це – моє!». І тоді захмелілий Степан, мов навіжений, кинув дитину на підлогу, з усієї сили став лупцювати, копати ногами. Зупинився лише тоді, коли Оксанка перестала кричати…

Напівживу, у калюжі крові її знайшли сусіди. Викликали міліцію, «швидку».

У страшній депресії, без руки, яку ампутували через численні переломи, дівчинку доставили у дитячий будинок. Вона не розмовляла, не хотіла гратися з дітьми, здригалася від гучних звуків, заходилася плачем. Горнулася лишень до пані Віри – своєї виховательки. Віра годувала її, розчісувала кучері, переучувала все робити лівою рукою, а згодом забрала Оксанку до себе.

Дівчинка була єдиною розрадою у житті одинокої жінки. Пані Віра колись пережила зраду коханого, який одружився з її найкращою подругою, і з тих пір зачинила на глухий замок серце для чоловіків.

Коли Оксана закінчила школу, їй надійшов лист від батька. Він писав, що там, у тюрмі, зрозумів, що накоїв, щиро кається і просить сказати Оксані, що дуже любить її. Тепер він знову майструє, ходить на роботу. І дякує Вірі, що виростила його доньку…

Віра ходила, як в тумані. Боялася, що у неї заберуть Оксану, яка стала їй рідною. Про лист доньці – не призналася. Листоношу теж попросила мовчати. Навіщо тривожити Оксанку? Тим паче, що тепер їй треба вступати, вчитися. Оксана вступила на заочне відділення економічного вишу. Вона нікуди не ходила з подругами, уникала парубків: «Кому я потрібна – така?» – жалілася Вірі. «Мені ти потрібна, донечко. І своє щастя ти обов’язково знайдеш»,- запевняла Віра.

Закінчивши виш, Оксана стала працювати бухгалтером на фірмі, хоч і мала групу інвалідності. Не любила сидіти без діла. Люди дивувалися: каліка, а лад усьому дає. Віра раділа за доньку. Не страшно їй буде помирати, коли знає, що сама Оксана – не пропаде. Тому її так сердило оте «каліка».

Роки летіли, як листя за водою. Якось на фірму прийшов новий завгосп Антон. Очі у нього – глибокі, карі, іскристі, легка хода і густий, хвилястий чуб. Красень! Від його погляду по тілу Оксани пролітав струм і частіше билося серце. Розуміла, що не повинна забувати, яка вона, і що про особисте щастя годі й мріяти. Дарма, що матір втішає її. Але де не глянула – бачила Антона.

Одного вечора Оксана засиділася на роботі за паперами. У коридорі почула кроки Антона. Вона вміла їх вирізняти. «Це – тобі», – простягнув букет волошок. «Робота не втече. Давай поговоримо, Оксанко», – сказав.

Вдома Оксана не могла заснути. На губах ще палахкотів його ніжний поцілунок, коли він несподівано поцілував її біля воріт. Ніби чула його слова: «Пробач, але скажу, як є – ти уже не юна, Оксанко. І я – захолостякував. Давай поберемося. Повір, я зроблю все, аби ти була щаслива». І навіщо вона сказала, що вони ще мало знають одне одного і їм слід зачекати? Та хіба вона могла інакше, коли серце вилітало з грудей і сильно крутилась голова – чи то від щастя, чи від п’янкого аромату тендітних матіол? І вона поспішила втекти …

Весілля справили скромне. У колі найближчих родичів і друзів. Так забажали наречені. Віра натішитися не могла зятем. І роботящий, і – непитущий. А головне – обожнює її доньку. А коли на світ з’явився маленький Дениско – ніби сонечко завітало в їх оселю. Оксана почувалася найщасливішою жінкою на світі. І ось – цей лист… Чому батько аж тепер згадав про неї, адже давно відбув покарання?

«Що робити маю? Скажіть, мамо? – Оксана у розпачі звернулася до Віри. Та мовчала, мучилася у сумнівах, може колись слід було показати Оксані листа від батька? І тепер не було б цього складного запитання, на яке Оксана чекає відповіді. Утім, вона вже доросла, хай вирішує сама, а Віра завжди її зрозуміє.

Вранці Оксана сама не помітила, як почала збиратися. Ще раз перечитала адресу на конверті. Це – недалеко, якихось кілька десятків кілометрів. Невпевнено, все ще сумніваючись, йшла на залізничний вокзал. Жаль за себе клубком підкочувався до горла, ноги ніяк не слухалися.

Зійшовши з потяга, згадала, що приїхала з порожніми руками. Зайшла до магазину, накупила всілякої смакоти, фруктів. Притулок розташовувався у розкішному саду. Довкола – барвисті клумби, красиві альтанки. Кожен куточок свідчив, що тут дбають про одиноких. Перевела погляд на стареньких, що здивовано озиралися на неї. Батька серед них ніби не було. Спіймала себе на думці, що не пам’ятає його обличчя.

«Проходьте, он, у ті крайні двері», – звернулася до неї сестричка. Оксана обводить очима кімнату: до кого їй підходити? Враз відчуває пронизливий погляд якогось чоловіка, що ледве зводиться з ліжка поблизу вікна. Стрепенулася: Боже милостивий, у Дениска – дідусеві очі, і овал обличчя, і ямка на бороді! Недарма син казав, що хоче мати дідуся. «Оксаночко, доню, ти приїхала?!» – голос старенького затремтів, а з очей полилися сльози. Він витер їх і пильно глянув на розгублену Оксану. «Так, це – я. Доброго дня, …тату».

15.07.2021Марія МАЛІЦЬКА


Переглядів: 657

Версія для друку

Коментарі (0):


Система Orphus

Додайте коментар:

защитный код

Анонсовані статті свіжого № 1068 від 19.05.2022p.
¤ 
Викрили на незаконному перевезенні бурштину-сирцю

Викрили на незаконному перевезенні бурштину-сирцю

Днями під час патрулювання селища Володимирець на вулиці Поліській у поле зору екіпажу сектору реагування патрульної поліції відділення №1 (смт Володимирець) Вараського ВП потрапив автомобіль «ВАЗ-2101», водій якого під час виконання повороту не увімкнув відповідний покажчик....

¤ 
Свій до свого по своє

Свій до свого по своє

Це гасло західноукраїнських товаровиробників двадцятих років минулого сторіччя сьогодні, як ніколи, актуальне. Підтримка і розвиток місцевих підприємств є дуже необхідними в наш час. Це додаткові робочі місця, зарплати, гроші в бюджети усіх рівнів, наповнення пенсійного фонду....

¤ 
Виробник овочевих консервів з Рівненщини не збавляє обертів

Виробник овочевих консервів з Рівненщини не збавляє обертів

Під час війни місцеве підприємство «Щедра нива» працює на максимальній потужності. Постачає на український ринок якісні консерви горошку, кукурудзи, квасолі....

¤ 
«Аграрії, ЗСУ та критична інфраструктура першочергово забезпечуються пальним», - – Віталій Коваль

«Аграрії, ЗСУ та критична інфраструктура першочергово забезпечуються пальним», - – Віталій Коваль

Відбулася селекторна нарада під головуванням начальника Рівненської ОВА Віталія Коваля та за участі голів районних адміністрацій, територіальних громад....





Найпопулярніші статті:

• Розшифровка аналізу крові: [841] (14869)
• Як позбутися шпори на п’яті [850] (13201)
• Масштабна спецоперація на Рівненщині: викрили мережу «реабілітаційних центрів» [965] (10905)
• Допомога під час карантину [967] (10853)
• Коли відкриються рівненські садочки? [965] (10700)
• Живи до ста! [965] (10365)
• У Здолбунові підпалили авто підприємця [965] (10294)
• Рівнян запрошують на дитячий кінофестиваль «Children Kinofest» онлайн [965] (10286)
• Про здобутки Рівненщини - у річницю президенства Володимира Зеленського [965] (10221)
• Бюджет і ми… [965] (10216)
• Аудитори Рівненщини з початку року попередили порушень за процедурою закупівель на понад 72 млн грн [965] (10177)
• Чому не варто кип’ятити воду двічі [964] (10162)
• Що робити, якщо дитину покусали комарі [965] (10094)
• Щоб овочі в холодильнику були тривалий час свіжими, помістіть туди звичайну губку [964] (10081)
• 4 способи, як перевірити масло на натуральність [964] (10050)
• У Сергія Притули вкрали взуття в поїзді: як викручувався ведучий [964] (9887)
• ЗНО під час карантину: як складати? [964] (9635)
• «Перевірка» на коронавірус коштувала пенсіонерам понад 10 тисяч гривень [964] (9591)

ТОП-15 свіжого номера:

• Марафон на виживання… (358)
• «Аграрії, ЗСУ та критична інфраструктура першочергово забезпечуються пальним», - – Віталій Коваль (99)
• Печена картопля (95)
• Незвичайні способи використання звичайної крейди в господарстві (94)
• Виробник овочевих консервів з Рівненщини не збавляє обертів (90)
• Рецепт чистячого засобу, який дозволить вимити не тільки підлогу (90)
• Як за допомогою невеликої порції піни для гоління очистити пральну машину та прибрати всі неприємні запахи (90)
• Свій до свого по своє (89)
• Викрили на незаконному перевезенні бурштину-сирцю (86)
• Навіщо додавати чорний мелений перець у пральну машину? (86)
• Несподівані способи використання газованої води при виконанні безлічі домашніх справ (85)
• Дерматологи розповіли про користь масок з огірка (85)
• Орхідея скидає бутони і квіти, що не розкрилися: головні помилки в догляді за рослиною (82)
• Корисні властивості гірчиці, які позитивно вплинуть на ваше здоров’я і самопочуття (81)
• Деякі речі, які не варто робити одразу після їжі (80)


 Партнери 
 
Рекламная газета "Об`ява" Перший інформаційний канал Інтерес .
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Розсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2022 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(098)0565477. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(098)0565477, (096)3950057

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Об'ява
Pika.rv.ua
IРА Ракурс