Язичники у лісі приносили жертви богам

Молоді люди зібралися на лісовій галявині, розпалили вогнище та дістали з персональних лаштунків дари Світовиду: печиво, фрукти та пиво. Їх виклали на ритуальний вівтар, який встановили посеред лісу, - це дари Богу Світла, в якого у цей день просили гарного врожаю на наступний рік. У чашу налили пива, що є символом добробуту (пригадаймо складову напою - зерно).

- Смисл цього обряду - вдячність богам за нинішній врожай та прохання посприяти щедрому врожаю на наступний рік, - пояснив учасник дійства, язичник і мандрівник СІГУРД.

Після замовлянь та молитов навколо ритуального вогнища язичники частину дарів з’їли-випили, іншу - закопали в землю, аби природа прийняла й почула їх, а третину - лишили під деревом для пташечок та звірів.

- Вже третій рік ми відзначаємо це свято, яке поєднує нашу свідомість із природою, а душі дає умиротворення та почуття радості. Святкуємо переважно в лісах Рівненщини, - продовжує Сігурд. - Не менш важливі для нас свята - весняне рівнодення, зимове та літнє Сонцестояння. Адже все живе на Землі підпорядковується циклу Сонця. І люди - теж.

- Обрядове дійство ви проводили так само, як наші предки-слов’яни?

- Майже. Ідеально колись це відбувалося так: спочатку жрець з волхвами у лісі чи полі духовно очищав ритуальне місце і відзначав обрядову зону. В ній робили невеличке ґрунтове підвищення. Встановлювали дерев’яний ритуальний стовп, на який клали хліб, фрукти, у чашу наливали вино, квас чи пиво. Розпалювали вогнище. Після звернення до Світовида учасники ритуального дійства пригублювали вино, дари богам приносили з посередництвом вогню.

Перед тим слідував такий епізод: учасники ритуального дійства приносили кожен по кілька пиріжків і викладали їх у вигляді гірки. Та так, щоб за нею міг сховатися жрець. “Чи бачите мене?” - запитував він у громади. Якщо йому відповідали “Ні, не бачимо!” - це був хороший знак. Адже висока гора пирогів - знак гарного урожаю на наступний рік. Якщо ж жерця було видно, люди докладали пироги до гірки. Після обрядових ритуалів предки влаштовували гулянки - ігрища.

Частина харчів з’їдалася, лишок - закопували в землю. Через дванадцять місяців цей ритуал повторювався.

P.S. До речі, в області налічується до двадцяти язичників, які, переважно, не афішують свого світогляду. Вони регулярно на природі відзначають слов’янські свята за древніми самобутніми обрядами.

Цікаво знати

У час осіннього рівнодення день дорівнює ночі тільки на екваторі планети. В інших широтах день триває довше за ніч. Однак саме з 22 вересня світловий день швидко скорочується. І так триватиме аж до зимового сонцестояння - 23 грудня.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: