Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №473 від 04.11.2010p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477

#4 листопада - День залізничника

Залізниця,  наче  термометр,  показує стан  здоров’я  економіки  України

Залізниця, наче термометр, показує стан здоров’я економіки України

Олександр ЛЕВИЦЬКИЙ: “Сьогодні держава, як завжди, може спиратися на сталеві плечі залізничників”

Є одна з дуже небагатьох галузей вітчизняної економіки, що не тільки зупинила стагнацію, а й останнім часом прогресує. Від роботи цієї галузі залежить, без перебільшення, життя всієї держави, усіх її громадян. Це - залізничний транспорт. Хіба знайдеш бодай одну людину, що не мандрувала б залізницею. Саме залізничники возять паливо для ТЕЦ, будівельні матеріали, сировину для підприємств, добрива для ланів тощо. Принагідно нагадати перед професійним святом майстрів сталевих магістралей, що їх частка у загальних обсягах пасажирських перевезень усієї транспортної системи країни становить більше 40 відсотків, а у вантажних перевезеннях - перевищує 90 відсотків. Не дарма залізницю вважають державою в державі: близько десятої частини національного багатства України - в основних фондах транспортної галузі. Про її здобутки та проблеми - у розмові з начальником ВП “Рівненська дирекція залізничних перевезень” Олександром ЛЕВИЦЬКИМ (на фото).

Олександр Федорович за 16 років зі своїх сорока зробив у залізничній галузі блискучу кар’єру , пройшовши за короткий час усіма службовими щаблями. Після закінчення у1989 році Львівського технікуму залізничного транспорту та в 1994-му - Білоруського інституту інженерів залізничного транспорту (обидва навчальні заклади - з червоним дипломом) працював черговим по станції Здолбунів, поїзним диспетчером Рівненського відділку Львівської залізниці, головним інженером та заступником начальника станції Рівне, начальником станції Ківерці на Волині.

У 29 років - заступник начальника Львівської залізниці з перевезень - наймолодший керівник на цій посаді за всю історію магістралі! Рівненську дирекцію залізничних перевезень очолює третій рік. Справжній ас залізничної справи. Знає про залізницю практично усе, кожний залізничник поважає його - за професійну компетентність, увагу до колег по праці, чесність і щирість.

“Залізничний транспорт – найбезпечніший для пасажирів та вантажів”

- Олександре Федоровичу, українські залізничники з покоління в покоління створювали одну з найрозвиненіших у світі мережу вітчизняних сталевих магістралей та зберегли її потужний потенціал, попри всі випробування та негаразди. Чи вдається зараз його примножувати?

- Не просто зберегли. Нам вдалося не тільки перевищити показники минулих років за багатьма експлуатаційними та економічними критеріями, а й перевершити досягнення радянських часів за найважливішими з них: дільнична швидкість, статистичне навантаження на вагон, вага вантажного потягу, продуктивність роботи локомотивів, питома вага вантажоперевезень на електричній тязі, темпи електрифікації. У недалекому минулому, коли годинник був предметом розкоші, люди дізнавалися точний час за рухом потягів. Дивно, що навіть у наше нелегке сьогодення розклад відправлення потягів вдається виконувати майже на 100 відсотків. До того ж, залізничний транспорт - найбезпечніший для пасажирів та вантажів, що ним перевозяться.

Отже, є кому возити, є поки й чим і, слава Богу, є що. Заліз-ниця, наче термометр, показує стан здоров’я економіки України. Зростання обсягів залізничних перевезень свідчить про те, що вітчизняна економіка почала оживати після кризи. З початку року по Рівненській дирекції залізничних перевезень вантажообіг - місцевий та транзитний (по Україні, а також на Росію, Білорусь, Польщу та Прибалтику) - підвищився на 25 відсотків порівняно з відповідним рівнем торік. На 140 відсотків зріс обсяг місцевих відвантажень, особливо щебеневої продукції, цементу і лісоматеріалів. Уже навіть не вистачає вантажних вагонів. На жаль, вони зношуються, списуються, а серйозних закупівель не було. Повинен зауважити, що рухомий склад - локомотиви, вантажні та пасажирські вагони, електро- та дизель-поїзди - працюють на грані можливого строку експлуатації. А можливості купувати нові у держави обмежені. Але є проблеми, вирішення яких не потребує ніяких затрат. Нас уже замучили численними фіскальними перевірками. Ми чесно виконуємо закон про державні закупівлі, хоча це й затягує виробничий процес. Не бачу здорового глузду в тому, коли для придбання якоїсь дрібниці до локомотива - наприклад, прокладки, треба проводити тендер.

Але, якби тяжко не було, свої проблеми залізниця вирішує самотужки. Щоб успішно справлятися з поставленими перед дирекцією завданнями, щороку вкладаємо значні кошти в розвиток і підтримку залізничної інфраструктури на Рівнен-щині. Зокрема, цьогоріч уже освоєно понад 25 мільйонів гривень на ремонт колій, контактних мереж тощо. Крім того, близько 15 мільйонів гривень виділено на капітальний ремонт шляхопроводу в Рівному на Млинівській, який розпочато 2 листопада.

“Приміські пасажирські перевезення збиткові у всьому світі”

- Сьогодні залізничникам живеться не легше, ніж усім іншим галузям. Та, попри те, що коштів постійно не вистачає, що рентабельність галузі практично нульова, ви ще тягнете віз соціально необхідних, але хронічно збиткових пасажирських перевезень, особливо приміських…

- Дійсно, фінансовий стан галузі важкий. Причини дві. Перша: Закон України “Про залізничний транспорт” виконується тільки однією стороною - залізничниками, через кризу галузь майже не отримує бюджетних коштів на закупівлю рухомого складу. Друга: небажання більшості місцевих державних адміністрацій виконувати Закон “Про залізничний транспорт”, що вимагає від них компенсувати наші збитки за необхідні регіонам місцеві та приміські пасажирські перевезення й фінансувати закупівлю приміського рухомого складу. Практично не держава, а залізниця самотужки дотує пасажирські перевезення соціально незахищених верств населення, що мають пільги. На кожну вкладену в ці перевезення гривню ми отримуємо з бюджету лише 12 копійок компенсації, тобто працюємо собі у збиток. На мою думку, проблему треба вирішувати за прикладом наших сусідів - Росії та Білорусі, де введено адресну допомогу пільговикам.

Між іншим, приміські пасажирські перевезення збиткові у всьому світі й компенсуються з муніципальних бюджетів. Якщо в них немає коштів, то залізничні маршрути скасовуються. Ми теж були змушені відмінити при введенні графіку деякі рейси. Через “незаселеність” потягів, пов’язану з розширенням зручних автобусних сполучень, виконувати їх стало економічно недоцільно. Але ті вимоги, що стосуються доставки на роботу і з роботи населення, ми витримали. Хіба що трошки, може, постраждали грибники...

- Які нові рейси запропонувала цього року залізниця жителям та гостям Рівненщини?

- Новий регулярний швидкісний маршрут “Львів - Рівне” на 250 пасажирів, усі місця сидячі. За 2 години 47 хвилин - 2 години 49 хвилин ви без труднощів подолаєте відстань між цими двома містами. Маршрут з активним пасажиропотоком: у вихідні буває, що квитків на нього не візьмеш. Сьогодні є нагальна необхідність вводити денні швидкісні залізничні сполучення між обласними містами. На мою думку, з початком зими пасажиропотік на цих маршрутах значно зросте.

- Чи є цього року зміни в ціновій політиці пасажирських перевезень та як це вплинуло на контингент пасажирів?

- Тарифних стрибків немає. Було тільки об’єднання деяких зон, але тариф фактично залишився той самий. Що стосується власне пасажирів, то ті, хто має гроші, їдуть маршрутками, а пільговики, в основному, користуються електричками: у вагон пропускаємо всіх, а не одного-двох, як водії автобусів.

“Крутяться колеса - живемо: є і зарплата, і кошти на розвиток”

- Залізниця - одна з небагатьох галузей, яка у складний час переходу на рейки ринкової економіки зуміла зберегти соціальні гарантії своїм працівникам…

- Ми маємо золоті, без перебільшення, кадри залізничників та транспортних будівельників. Їм зараз дуже нелегко. Адже за рівнем заробітної плати наша галузь перейшла зі звичного за десятиліття місця в першій шістці у третій десяток. Але нам вдалося відносно стабільно її виплачувати, зберегти основні соціальні гарантії залізничникам. Потужна профспілка транспортників та будівельників має свої будинки відпочинку, дитячий табір в Олександрії, продовжує допомагати колишнім залізничним лікарням у Рівному, Здолбунові та Ковелі, переданим на баланс Мінохорони здоров’я. Створено лікарняну касу, в яку роблять добровільні внески всі наші працівники. А це - певні гарантії на медичне обслуговування, ліки й харчування, що сьогодні має суттєве значення для кожного, особливо для мало захищених пенсіонерів. Не забуваємо також про школи і дитячі садки - надаємо їм посильну шефську допомогу.

- З якими думками зустрічаєте професійне свято - День залізничника?

- Щоб українська економіка вийшла з кризи, а виробники забезпечили нас вантажами. Щоб законодавці прибрали зі сталевих магістралей численні збори та побори при перетині нашого митного кордону, які скоро зрівняються із транспортним тарифом і відганяють дуже вигідний міжнародний транзит від українських транспортних коридорів. Залізничники кровно зацікавлені у зростанні “вантажної бази” та підвищенні заможності людей - буде що возити, буде кого возити. Адже ми живемо “від колеса”. Крутяться колеса - живемо: є і зарплата, і кошти на розвиток залізниці. Усе взаємопов’язано. Сильніший має протриматися та допомогти тому, кому важче, - усім буде краще. Сьогодні держава, як зажди, може спиратися на сталеві плечі залізничників.

Напередодні Дня залізничника, користуючись нагодою, сердечно вітаю залізничників усіх поколінь із професійним святом. Щиро дякую Вам, шановні колеги і ветерани, за героїчну працю заради економічного зростання галузі та зміцнення Української держави. Бажаю Вам та Вашим родинам здоров’я, щастя, здійснення усіх бажань та задумів, усього найкращого в житті - і виробничому, й особистому. Хай щастить!

Рівненська дирекція залізничних перевезень - одна з п’яти, які входять до складу Львівської залізниці. Понад 12 тисяч її працівників обслуговують Рівненську та Волинську, частково - Львівську і Тернопільську області. Це складне господарство, що включає 84 станції, головні колії протяжністю 2100 кілометрів, два українсько-польські переходи (Ізов та Ягодин) та два українсько-білоруські переходи (Удрицьк і Заболоття), два вантажні вагонні депо (Ковель та Здолбунів), одне пасажирське депо (Ковель), два локомотивні депо (Здолбунів і Сарни), дистанцію електропостачання та багато інших підрозділів.

04.11.2010Спілкувався Олександр ОЛЬХОВИК



Рівне-Ракурс №10 від 04.11.2010p. 
На головну сторінку