Вадим Мельник: “Олександр Рябоконь порадив мені прийняти пропозицію “Буковини”

- З командою “Борисфен” (Бориспіль) ви пройшли шлях від другої до вищої ліги. Що вам дав період, який провели у колективі Київської області?

- У “Борисфена” не було ані грошей, ані бази. Натомість був дружній колектив. Його кістяк складали хлопці 1980 - 1981 років народження. Усі футболісти грали, так би мовити, за ідею. Був у “Борисфені” досвідчений Костянтин Сосенко, який зараз є футбольним агентом. Він мав великий футбольний стаж, а ми були 20-річними гравцями. Ще раз кажу, що грали за любов до футболу, а не хотіли десь “засвітитися”.

- У вищій лізі бориспільський “Борисфен” зумів посісти сьому сходинку. Ваша команда обіграла київське “Динамо” - 2:0 …

- Тоді у “Борисфені” виступали відомі футболісти - Юрій Максимов, Ігор Костюк, Сергій Коновалов, Володимир Ковалюк, Тарас Ковальчук. У нас була хороша команда. Коли ми зустрічаємося, то із задоволенням пригадуємо наші виступи у “Борисфені”. Ми не грали за великі гроші, однак зуміли проявити себе у команді. Тодішній президент “Борисфена” Ковалевич, можливо, з кимось і не розрахувався, однак далеко не кожна людина захоче вкладати свої гроші у футбол. Скажу, що я можу зрозуміти президента “Борисфена”. Команду прийняв Степан Матвіїв, ми розпочали набирати обертів. У нас був шанс продовжити виступи у вищій лізі. Ковалевич хотів залишити лідерів у команді. Я ж підписав трирічний контракт із донецьким “Металургом”.

- У “Металурзі” вам вдалося стати бронзовим призером чемпіонату України. Це, напевно, найвище досягнення у вашій футбольній кар’єрі …

- Команда була дуже хороша. Вона має керівників, які люблять футбол. Дай Боже, щоб “Металург” знову виступав у єврокубках, а може і виграв якийсь трофей.

- У донецькій команді ви виступали разом із таким відомим футболістом, як Хорді Кройф. Що можете сказати про цього гравця?

- Він дуже хороша людина. До приїзду голландця були у “Металурзі” не дуже відомі футболісти, однак вони вважали себе великими майстрами. А коли приїхав Кройф, то усі думали, що ось приїде зірка і т.д. Ми зрозуміли, що Хорді надзвичайно добра людина. До речі, певний час у “Металурзі” виступало лише чотири українця. Уявіть, сидиш собі у роздягальні, а російської мови не чуєш взагалі. Були англійська, французька, але не було російської. Кройф грав у нас після травми, однак він робив дуже хороші передачі, добре грав головою. Ще раз кажу: Хорді сильний футболіст і хороша людина. Він пограв у збірній Голландії та у таких топ-клубах, як “Барселона” та “Манчестер Юнайтед”. Далеко не кожен футболіст може досягти подібних успіхів.

- Чим ви можете пояснити те, що у “Металурзі” часто змінюється головний тренер?

- Коли людям ставлять певні завдання та створюються пристойні фінансові умови, то керівникам завжди хочеться побачити позитивний результат. Може десь керівники помиляються, однак, напевно, вони не бачать того, щоб команда демонструвала гарний футбол та виконувала завдання. Керівники “Металурга” - амбіційні люди. Сподіваюся, що вони знайдуть тренера та футболістів, які виправдають їхні сподівання. А якщо немає результату, то завжди винен тренер. Така тренерська доля.

- З яких причин залишили Донецьк та перейшли у маріупольський “Іллічівець”?

- Коли я був у “Металурзі”, то Дмитро Селюк пропонував мені продовжити контракт. Сталося так, що Селюк пішов з команди, а до керма тренерського корпусу прийшли нові люди - Сергій Ященко та Ігор Яворський. Коли вони працювали з дублем, то казали мені: “Вадиме, ми прийдемо, ти будеш грати”. А коли вони стали працювати з основою, то я, на жаль, опинився першим “на вихід”. Мені запропонували залишитися на три місяці тренуватися з дублем. Я ж не бачив сенсу залишатися. Тим більше, що неприємно те, коли люди кажуть одне, а роблять інше. Тим часом маріупольський “Іллічівець” прийняв Олександр Іщенко, який запропонував перейти до своєї нової команди.

- Після приходу Валерія Яремченка, Ви залишили “Іллічівець”. Екс-тренер “Шахтаря” також відмовився від послуг інших досвідчених виконавців…

- Вважають, що президент “Іллічівця” Володимир Бойко припустився помилки, запросивши у свою команду Валерія Яремченка. Він прийшов та сказав, щоб “старики” залишили колектив. У мене ще чинний контракт із “Іллічівцем”, проте довелося поїхати з Маріуполя.

- Що вас спонукало прийняти пропозицію чернівецької “Буковини”?

- Коли йшов із “Іллічівця”, то переходити в якусь останню команду не хотілося. Я прагнув потрапити у колектив, з яким працює Олександр Рябоконь. Я дуже поважаю цього тренера. Певний час тренувався із ФК “Львів” у Щасливому. Мені було це зручно, бо у Борисполі я побудував будинок. Сподівався, що Рябоконь прийме якусь команду та ми знову працюватимемо разом. З Прем’єр-ліги запрошень у мене не було, а ось пропозицій від колективів першого дивізіону мав багато. Олександр Рябоконь порадив мені прийняти пропозицію “Буковини”.