Свято з присмаком гіркоти

Я добре пам’ятаю те національне піднесення, яке панувало серед свідомих українців наприкінці вісімдесятих років. Щойно з’явилися Товариство української мови імені Тараса Шевченка, РУХ та інші громадські організації. У них вступили сотні тисяч справжніх патріотів України. Ми забуваємо, яка напружена ідеологічна боротьба точилася в ці роки між прибічниками СРСР та українськими патріотами, і останні далеко не завжди були у більшості.

Коли в серпні 1991 року була проголошена незалежність України, то майже відразу ті керівники різних рівнів, які ще учора були полум’яними комуністами та прибічниками Радянської імперії, стали патріотами України. На жаль, двадцять років тому національно-патріотична елі-та не скористалася можливостями, які самі йшли їм до рук. При владі залишилися фактично ті самі сили, що й були раніше. Корупція та некомпетентність влади - це саме звідти. Таким чином, національна еліта була відсторонена від влади і тихо-мирно почала відходити від активної політичної діяльності. Різкого покращення якості життя, якого чекали громадяни України після набуття незалежності, не сталося, економіка стала працювати гірше, великі промислові підприємства - занепадати, а мільйони наших співгромадян були змушені відправитися на заробітки в інші країни.

Сьогодні, коли ми святкуємо двадцять років нашої незалежності, потрібно все це згадати. Так, нам незалежність у 1991 році дісталася без пролиття крові, але не треба забувати про сотні та сотні тисяч патріотів, які колись віддали за неї своє життя. Ми повинні бути гідними нащадками наших предків і залишити після себе Україну кращу, ніж ми отримали.

	№515 від 25.08.2011p.
	Передплатний індекс: 23429 Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477