Поет сидів спиною до глядача

- Хотілося зробити збірку віршів не так, як це робиться у спілці письменників, хай навіть з помилками, проте оригінально. У збірку “Ми” увійшло 49 віршів, 14 ілюстрацій, що розташувалися на 80 сторінках.

На початку презентації на імпровізованій сцені були різні декорації - крісло, стіл з настільною лампою, на якому спиною до глядача сидів хлопець. В якусь мить здавалося, що фігура письменника - це манекен, адже людина довгий час не рухалася. І ось у розпалі театрального дійства таємнича постать встала і всі в ній впізнали автора збірки Марка Оплачка, який зіграв роль у власній поетичній постанові.

Як розповів автор, він почав писати вірші в 10 класі. Тоді до творчості спонукали різні життєві ситуації, невдале кохання. Але якось, їдучі в міській маршрутці, він слухав музику, що лунала на хвилях місцевої радіостанції та зловив себе на думці, що його вірші мало чим відрізняються від банальних текстів поп-виконавців. Ця думка кардинально змінила ставлення молодого поета до власної творчості і дала поштовх до розкриття більш глибинних тем. І ось, через чотири роки з’явився творчий доробок - поетична збірка віршів “Ми”, до якої увійшли 49 віршів, 14 ілюстрацій, які розташувалися на 80 сторінках.

Книга поділена на чотири розділи. Вірші йдуть у хронологічному порядку їх написання. На думку автора, вони повинні примушувати читача замислитися. Якщо ти пишеш про свій біль, досліджуєш проблеми - ти пишеш для себе, виплескуєш власні емоції. Але коли вірш зачіпає іншу людину, її проблеми, це говорить про його якість.

У збірці також є вірші російською мовою. Зі слів Марка, колись він працював у російському літературному видавництві, вивчив граматику, а далі спробував писати російською мовою. Процес створення віршів особисто в мене такий: мене надихає перший придуманий рядок. Коли він з’являється, де б я не був, що б не робив, беру до рук ручку, олівець та починаю писати. Якщо немає цього першого рядка, я просто не пишу, адже не бачу в цьому сенсу.