ЧИ ГРАТИМУТЬ на людських костях у більярд?

Зустріч відбулася в Рівненському міськвиконкомі. Очільник міста Володимир Хомко нагадав підприємцям, що їхні представники свого часу на сесії, коли вирішувалася доля приміщення, пообіцяли не влаштовувати там розважальні заклади. Натомість, за словами підприємців, вони готові надати кімнату для музею. Тільки от, як вони кажуть, потрібно, щоб усі організації, які відстоюють ідею його створення, об’єдналися і виробили спільний проект того, яким має бути цей музей. У цьому плані учасники зустрічі до консенсусу так і не дійшли.

За словами Володимира Хомка, майбутній музей зможе отримати навіть бюджетну підтримку. “Ми в бюджеті на 2014 рік, ­ говорить Володимир Хомко, ­ закладемо через "Просвіту" гроші на утримання кімнати. Ремонт зробимо, наберемо стендів, усе, що потрібно. А за цей час знайдіть орендарів, які влаштовували б усіх”.

Однак питання стосовно того, чи можуть на місці колишньої в’язниці працювати розважальні заклади, залишилося відкритим. Представники громадськості категорично проти більярдного залу та кафе.

Міський голова переконаний, що власники будівлі таки підуть на поступки. І вже невдов­зі кафе та більярд зникнуть із приміщення колишньої в’язниці.

Ярослав ТАРАСЕНКО

Коментар

Після завершення зустрічі кореспондент “Рівне Ракурса” зустрівся з одним із учасників зібрання, депутатом міськради Олександром Лащуком, який прокоментував ситуацію.

- Сьогодні відбулося зібрання громадських активістів щодо вирішення проблемних питань, пов’язаних з приміщенням, в якому свого часу знаходилася міська тюрма, а згодом - швейна фабрика. Міський голова та більшість активістів у першу чергу виходять з того, що це приватна власність. Приміщення ніколи не було комунальною власністю - це було підприємство, яке згодом приватизували і розпродали частинами. Зараз тут є 5-6 нових власників.

Проте у цій справі є морально-етичний аспект. Тут колись знаходилася тюрма, в якій катували людей. Тому потрібно вирішувати питання з власниками, які повинні піти на зуст­річ і побудувати або нове невеличке приміщення для музейної кімнати, або виділити окрему кімнату всередині колишнього приміщення тюрми.

Зараз “Просвіта” буде розглядати ці всі пропозиції і шукатиме компроміс. Але хочу наголосити, що якщо відверто, то це питання дуже заполітизоване. Кожного разу хтось починає піднімати цю тему, і це вже стало такою собі своєрідною кризою жанру для окремих політиків. Тобто, якщо забувають, треба нагадати про катівню, а взагалі таких місць в нашому місті дуже багато…

У даному випадку, як на мій погляд, потрібно переговорити з власниками. Більшість із тих, що сьогодні були або їхні представники, сказали, що вони готові до співпраці з громадськими організаціями. Чим це закінчиться, спрогнозувати важко. Не хочеться, щоб це питання заговорювали.

Також бажано, хоча і законних підстав про обмеження алкоголю немає, але було б добре, якби власники пішли на обмеження продажу алкоголю, тобто щоб взагалі не торгували ним. Але тут вже був такий випадок. До цього в приміщенні була піцерія, в якій не продавали алкоголь. Але тих орендарів так допекли, що вони звідси втекли.

Ось і все, що стосується цього питання. Воно, звичайно, проб­лемне, і думаю, що ще не один рік буде в підвішеному стані. Але тут потрібна чітка вольова позиція міського голови, який повинен домовитися з власниками щодо створення музею, в якому була б увіковічена пам’ять загиблих. І на цьому, думаю, проб­лема буде сама по собі знята.