Долі та їх люди

Учасники фотопроекту поставили за мету показати різноманіття людських доль. На думку організаторів, долі блукають у пошуках людей, та коли знаходять, стають їхньою частиною. Серед рівненських фотохудожників власні фото представили: Андрій Панасюк, Оксана Сумко, Валентина Захарова, Олексій Потянок, Олександр Гупало, Олена Додчук та Сніжана Дужук. Після Львова, наприкінці травня, виставку з 47 фото “Долі та їх люди” зможе побачити рівненський глядач в приміщенні арт-кав’ярні Сальвадор Далі.

- Наш фотоклуб існує 2 роки та був заснований на базі фотошколи “Chik”, - розповідає керівник фотоклубу “Chik” Олена ЛАЖНЕВСЬКА. - На певному етапі занять фотошколи ми зрозуміли, що її учасникам та випускникам, окрім занять, потрібний рух далі, неформальне спілкування. Якраз фотоклуб і дає таку можливість. Ми проводимо різні заходи – фотопленери, лекції або творчі зустрічі з відомими фотографами, тематичні фотовиставки.

Виставка “Долі та їх люди” - це наш третій проект. Але вперше ми проводимо експозицію спільно з колегами з іншого фотоклубу. У нашому фотоклубі близько 60-ти членів, тому для виставки, шляхом таємного голосування, довелося вибирати найкращі роботи.

Історія знайомства з рівненським фотоклубом “White rabbit” давня. 10 років займаюся фотографією, і були часи, коли фотографів було значно менше, але я чудово знала, що в Рівному є чимало відомих фотомитців, іноді фотографувала у вашому місті. З членами рівненського фотоклубу познайомилася під час проведення в Рівному нашого фотофоруму, тому й зав’язалися творчі зв’язки. Тоді й прийшла ідея зробити спільну фотовиставку. Виставка двох клубів - це експеримент, який нам сподобався. Тому ми будемо продовжувати його й надалі.

- Полюбляю робити репортаж, тому часто на моїх фото зображені люди, які пов’язані з певними історіями, – ділиться своїми думками фотохудожник Олексій ПОТЯНОК. - На одному з представлених фото підловив момент, коли футбольні фанати “Вереса” вигукують із трибуни свої гасла. Пригадую, коли був на матчі, то чекав біля трибуни фанатів, щоб зловити момент, коли вони синхронно рухають руками. У цей час один із вболівальників, доволі кремезний хлопчина, підійшов до мене й недовірливо запитав, для чого я фотографую. Щоб той заспокоївся, довелося представитися фотокореспондентом. А ще був випадок, коли це ж фото вкрали під час однієї із виставок, яка проходила на майдані Незалежності. Тоді був якийсь міський конкурс, і люди протягом дня голосували за фото на стендах. Організатори повідомили мені, що, нажаль фото “Футбольні фанати”, посеред білого дня, викрав якийсь хлопчина, під’їхавши до стенда на велосипеді. Можливо, це був один із футбольних фанатів, який, впізнавши себе на фото, вирішив поцупити його на згадку. Тоді подумав, що це досить круто, коли твої фото, на кшталт картин відомих майстрів, крадуть із виставки.

Минулого року, в рамках фотоакції “Несподіване Рівне”, під час святкування 730-річчя Рівного це фото було надруковано на великому банері. Подумалось, що тепер це фото вже навряд чи хтось зможе поцупити. Ось така цікава доля цієї фотографії.