Ще раз про сказ

Протягом 2015 року на території Рівненської області зареєстровано 12 випаднів сказу у тварин, внаслідок яких травмовано 8 громадян. Тому слід, ще раз нагадати про те, звідки чатує небезпека. Сказ (водобоязнь, гідрофобія) — гостре вірусне інфекційне захворювання людини і теплокровних тварин, яке виявляється в специфічному ураженні центральної нервової системи і при відсутності лікування неминуче закінчується смертю.

Зараження людини відбувається при укусах, подряпинах і потраплянні слини хворої тварини на шкіру та слизові оболонки. Це може відбутися при знятті шкіри з вбитої тварини, при доторканні до предметів, забруднених слиною хворої тварини.

Інфікування людини сказом відбувається здебільшого від диких хижих (вовки, лисиці – 41,4 %) чи домашніх тварин (коти – 21,8 %, собаки – 15,3 %), а також сільськогосподарських тварин (20,2 %).

Щоб не заразитися слід:

- утримуватися від контактів з дикими та безпритульними тваринами; повідомляти фахівців ветеринарної медицини про хворих тварин або знайдені трупи лисиць;

- не вбивати здорових на вигляд тварин, які нанесли укуси та інші пошкодження, а терміново викликати ветеринарного лікаря; не знімати шкуру з трупів диких тварин при їх знаходженні.

В разі укусу домашньою твариною слід з’ясувати ім’я її господаря та адресу його проживання. Це допоможе уникнути щеплень проти сказу, а за твариною можна встановити ветеринарний нагляд.

Рани від укусів, подряпини, місця ослинення потрібно негайно та ретельно промити під проточною водою з господарським милом, обробити краї пошкодження йодом, накласти пов’язку. Не слід зупиняти кровотечу.

Терміново необхідно звернутися до спеціалістів травматологічного пункту. Обов’язково необхідно щорічно прищеплювати проти сказу домашніх, мисливських та сторожових собак.

Збудник захворювання – вірус, який довго зберігається в холодну пору року в неприбраних трупах тварин. Тож усі скажені тварини підлягають знищенню, а їх трупи мають бути закопані не менш як на 2 метри вглибину, оскільки вірус не гине при розкладанні.