Як мент горілкою «торгував»

Ми спустилися вниз, вийшли на вулицю

і стали обходити цілодобові кіоски. А на той час якраз нічна торгівля спиртним була суворо заборонена, і ніхто не хотів нас обслуговувати - продавці боялися відповідальності за правопорушення. Урешті ми зазирнули в чергове віконечко. В середині купа ящиків із горілкою і вином, але продавця не видно. Стали гукати. За кілька хвилин почули із підсобки: «Іду я, іду!» У дверях з’явилася кремезна постать продавця, який раптом перечепився через якийсь із ящиків і впав, розтягнувшись на порозі. 

Ми почали кричати ще голосніше. На наш Ґвалт із підсобки вийшов капітан, хотів підійти до віконечка, але перечепився через продавця і ледь не розтягнувся поруч із ним, але вчасно схопився руками за прилавок і таки встояв на ногах. Мент поцікавився, що нам потрібно. Ми сповістили, що труби горять. Тоді чоловік у синьому кашкеті схопив першу-ліпшу пляшку з прилавка і став намагатися просунути її у віконечко, але та не проходила, бо її слід було подавати вертикально, а він сунув горизонтально. Я хотів поправити його руку, але міліціянт відштовхнув мою долоню, сказавши: «Так не пролізе! Хлопці, зайдіть з тилу у підсобку!»

Ми обійшли кіоск, де на порозі у відчинених дверях на нас уже очікував дивний правоохоронець, простягаючи нам ящик, наполовину заповнений «Пшеничною». Ми хотіли розрахуватися з ним, але він закивав головою, віднікуючись:

- Нічого не треба, хлопці! Беріть так! Продавець мені винен - я його застукав на гарячому, коли він горілкою торгував…

Ми подякували диваку і попростували додому, продовжувати гульдебан.