Три бар’єри на шляху застуди

То що ж, виходить, від застуди не можна вберегтися? Смію стверджувати, що не тільки можна, а й треба! Слід суворо дотримуватися трьох профілактичних правил, вони ж — бар’єри на шляху застуди.

Перший бар’єр — не забувайте кутати шию

Класик мариністики В. В. Конецький дещо скептично писав про європейських лоцманів, які навіть у прохолодну погоду піднімалися на борт судна в легкому плащі, але обов’язково кутали шию вовняним шарфом домашньої в’язки. Однак провідники суден по акваторіях портів чинили дуже навіть правильно. Шию в негоду треба берегти передусім.

Наша діафрагма — основний м’яз, який забезпечує нормальну роботу легенів і деяких інших внутрішніх органів, безпосередньо пов’язана з шийними сегментами. Тому, кутаючи шию, захищаючи її від переохолодження, ми захищаємо від неприємностей один із основних двигунів нашого організму.

Але теплого шарфа недостатньо людям із проблемами в м’язовій системі, в тому числі генетичної природи (міопатія та ін.). Або в разі шийного остеохондрозу. Чи просто за малорухливого способу життя й малої гнучкості шийного відділу хребта. У таких випадках треба періодично активно проводити самомасаж шийного відділу. І стежити, щоб шия не була вологою від поту. Міняти сорочку, протирати шкіру насухо.

Бар’єр другий — укривайтеся великою ковдрою

Охолодження уві сні — найнебезпечніше, бо неконтрольоване.

Колись хтось затвердив стандартні розміри ковдр. Можливо, ковдри, що не перевищують двох метрів завдовжки і метра завширшки, заощадили свого часу багато коштів під час закупівлі постільних речей для потреб армії. Однак наполеглива схильність до вкорочених розмірів під час виготовлення ковдр для масового споживача, на мій погляд, є однією з причин поширення застудних захворювань.

Давно немає перешкод для подорожей за кордон. Багато наших громадян встигли з подивом відзначити, що навіть у такій південній країні, як Італія, в готелі ковдрою можна не тільки накритися з головою, а й двічі огорнутися нею. За таких розмірів треба добре постаратися, щоб уві сні звільнитися від ковдри та застудитися.

Бар’єр третій — тримайте ноги в теплі

У цій народній мудрості цілком наукове підґрунтя: що вужчі судини на ногах і стопах, то ширші судини носової порожнини. І навпаки.

Закон без винятків. Метамерна будова тіла людини допомагає усвідомити, що до чого. Не випадково на початкових етапах розвитку ембріона голова і нижні кінцівки розташовані майже поряд. Розширення судин у носовій порожнині неминуче призводить до набряку слизової оболонки, вона стає ніби дірявою для вірусів. Щоб цього не сталося, ноги потрібно тримати в теплі, розширюючи тим самим їх судини і звужуючи судини носової порожнини.

Стан взуття — одна з найважливіших вимог профілактики респіраторних захворювань. На щастя, про діряве, латане-перелатане взуття кілька поколінь наших людей забули. Але у гумового взуття, у взуття з синтетичних матеріалів є інші, не менш неприємні, недоліки. Вони, на відміну від взуття, виготовленого із натуральної шкіри, не пропускають повітря, не дають можливості ногам дихати і затримують піт. Тому бажано надягати вовняні шкарпетки і якомога частіше їх міняти. Шкарпетки з натуральних тканин (а ще краще — не одна, а дві пари) слугуватимуть, як памперси — вберуть зайву вологу.

Добре б періодично прогрівати ступні хоча б за допомогою фена. Щоб тим самим звузити судини носової порожнини, зменшити набряк слизової оболонки і ніби струсонути нашу природну противірусну лінію захисту.

Витирати або просушувати ділянки тіла, вкриті потом, слід негайно. Волога під час випаровування охолоджує місця, які залишає. Цією властивістю рідини люди користувалися здавна, у спекотних країнах воду для пиття зберігають у глиняних посудинах із «ніздрюватою» поверхнею. У таких глечиках вона завжди прохолодніша, бо волога проникає крізь пори в обпаленій глині ??на поверхню, випаровується та охолоджує посудину.

Ну а людям, яким докучає слабкий кровообіг у ногах, у кого кінцівки постійно мерзнуть, можна порадити в холодну пору року одягати за першої можливості валянки. Перевірене століттями взуття. І тепло зберігає, і вологу вбирає, і саме ж звільняється від неї, поки господар відпочиває.

Дбати про тепло ніг — один із принципів більшості народних порад від застуди.

Як відомо, стопа людини протягом дня виділяє від 3 до 15 мл вологи, через що вологість у просторі, замкнутому взуттям, досягає 70—80 відсотків. Коли цей показник наближається до 90 відсотків чи перевищує — вологість переходить у вогкість із усіма неприємностями у вигляді переохолодження і застуди.

Стимуляція кровообігу в цьому разі стане в пригоді двічі. Дуже доречним буде точковий масаж магістральних нервових стовбурів і гладкої мускулатури. Не виявиться зайвим також вплив на біологічно активні точки ніг лікарськими засобами — реп’яховою олію, перцевим пластиром. У тому числі й мідними пластинками. Зрозуміло, попередньо слід обов’язково порадитися з лікарем.

Мідь має знеболювальну та протизапальну дію, вона підсилює захисні сили організму, під час зіткнення зі шкірою — знезаражує її. Пластинки, зафіксовані пластиром, накладають на термін від 6 годин до 3—5 діб. Після лікувального сеансу — день перерви. Курс : 3—20 днів. Ефект від лікування тим вищий, чим виразніший слід, позеленіння, залишить на шкірі мідна пластинка.