Мій чоловік, який помер у 1993 році, похований у дуже гарному місці кладовища: неподалік доріжки біля центрального входу. Пам’ятник чорний, з портретом (останніх років життя), зліва - дошка, на якій викарбувані роки життя та смерті. А на другому боці - його світлина, зроблена в роки молодості. До 31 грудня 2006 року нічого дивного не відбувалося - ми з дітьми та онуками часто відвідували його могилу.
...А перед Новим 2007 роком я з дочкою Аллою поїхала на цвинтар відвідати померлих. Погода була теплою, сухою та спокійною.
Підійшовши до пам’ятника чоловіка, здивувалася - на лобі над правим оком з’явилася чорна пляма. Я привіталася до нього молитвою і запитала в милого: “Що це сталося з тобою?”. Після цього питання з його очей полилися сльози. Ми з донькою неабияк злякалися.
У цей час неподалік нас проходили люди. Я попросила їх підійти до пам’ятника мого чоловіка і подивитися, що насправді трапилося. Одна із жінок, яка побачила, що відбувається, теж злякалася і відійшла. Втім, люди сходилися і сходилися... Всі були здивовані, а ми з донькою - налякані. Ми пішли на зупинку і розповіли присутнім про диво, після чого чимало людей повернулися на кладовище, аби на власні очі побачити, як “плаче” мій чоловік.
Така незвичайна подія сталася вперше за 83 роки мого життя. Люди порадили мені відвідати церкву - занести хліб, запалити свічку і помолитися Богу. Я обов’язково все це виконаю.
До слова, я ніколи не вірила у дива: наприклад, що ікони можуть мироточити. Однак моє світобачення кардинально змінилося після події, яка трапилося з моїм покійним чоловіком. От тільки чому він плакав? Може, хтось знає відповідь?..