Моє перше знайомство з покером

Мені 25 років і я грала в покер, в основному в безлімітний холдем. Дивне вийшло початок, немов сповідь анонімного алкоголіка) Але я так не вважаю, я дуже рада, що грала в покер та інші лучшие онлайн автоматы на деньги.

З холдемом я познайомилася в гуртожитку на першому курсі університету. Я тоді вчилася на біофаку. Пам'ятаю взимку, після сесії (всі іспити здала на п'ятірки) напередодні Нового року, нас тоді багато залишилося в гуртожитку, я з подружкою і однокурсниками ввечері спілкувалися. У одного з хлопців, його звали Міша був, такий металевий чемоданчик з покеру фішками. Він запропонував зіграти в покер.

Правда ми не те що грати не вправні, ми навіть правил не знали. Але все одно вирішили спробувати. Нам коротко розповіли правила правила, а комбінації і їх старшинство записали на картонці з під шоколадних цукерок "Вечірній Київ", мої улюблені.

Так почалося моє знайомство з Покером.

Ось діалог у священика:

Я: Ну а якщо люди просто таким чином відпочивають? Ось нас запитує чоловік: «Коли працювати втомився, я на роботі відкриваю на комп'ютері пасьянс і граю. Чи потрібно в цьому сповідатися і як саме? ».

ВЛАДИКА: Я думаю, що в цьому варто сповідатися, бо це не найкращий спосіб відпочинку. Краще, мені здається, якщо втомився, почитати книгу або вийти на вулицю подихати свіжим повітрям. Але, комп'ютерні ігри самі по собі дуже небезпечні. Тому що, вони створюють ілюзію зайнятості. Ось людина їде в машині, йому нічим зайнятися, він - якщо не за кермом, звісно, ??- відкриває ноутбук, починає розкладати пасьянс. Або якісь інші комп'ютерні ігри. Він забуває при цьому про якісь важливі справи, про дзвінки, які він повинен був зробити. О, може бути, якісь речі, які він міг би прочитати в цей час. І в підсумку, він просто витрачає час. А азартні ігри привчають людини до дуже духовно небезпечного стану, яке, власне, і називається словом азарт. Але азарт, він може бути здоровим - коли наприклад, люди займаються спортом, під час фізичної праці. Наприклад, коле двору. І тут може з'явитися якийсь азарт, якесь захоплення, але воно тут приносить користь, хоча б тому, що людина як-то фізично розвивається. А адже азартні ігри ніяк не розвивають людини. Вони ніякої користі не приносять. А шкода вони приносять.

Я: Виходить, що шкода від азартних ігор не безпосередньо пов'язаний з тим, що ця гра ведеться на гроші, так?

ВЛАДИКА: Але і в цьому сенсі, звичайно, теж вони приносять шкоду. Тому що, якщо це гра на гроші, то це як би подвійний шкоди. З одного боку, ця гра сама по собі гріховна. А, з іншого боку, це нечесний спосіб заробити гроші і, по суті справи, це обман іншої людини. І адже ми знаємо з життя багатьох людей, в тому числі і великих людей, які страждали пристрастю до картежнічеству і до азартних ігор, як дорого це обходилося їм та їхнім сім'ям. Досить згадати Достоєвського, який програвав в карти і опинявся в скрутному матеріальному становищі. І, до речі, в його романі «Гравець», який в деякому сенсі є автобіографічним романом, дуже сильно показана згубність цієї пристрасті.