Книга - комерція чи духовне надбання?

І ось, коли вже робляться перші кроки, рівненські “книжники” переживають не найкращий період. А все тому, що місцева влада створює просто вражаючі “вигідні” умови як для авторів, так і для книгорозповсюджувальних підприємств Рівненщини. І фактично питання постає в такому ракурсі: книга - це комерція чи духовне надбання?

Надзвичайно була вражена після розмови з головою Спілки письменників Рівненщини Лідією РИБЕНКО. Наразі, каже вона, книги наших авторів друкуються за їхні власні кошти. І багато талановитих авторів змушені видавати набагато менший тираж своїх доробків, адже бюджетних асигнувань не вистачає на відповідний. Тим більше, що “владні” кошти тепер розподіляються лише за умови друкування на газетному папері! Звісно, багато авторів випускають твори і на офсетному, але тираж в даному разі суттєво зменшується.

За словами пані Рибенко, найголовнішою проблемою Спілки письменників наразі є майбутнє видання у 2008 році літературно-краєзнавчого журналу “Погорини”.

- Це абсолютно нове та рідкісне видання, - розповідає голова Спілки, - яке міститиме твори сучасних авторів, і тих, кого вже немає з нами. Рівненщина повинна знати своїх митців, зачитуватися їх творами. В один із випусків журналу “Погорини” планується включити роман Уласа Самчука, який раніше не видавався в Україні. Але…

А справа ось в якому “але”. Депутати облради вирішили найближчим часом обговорити проблему виділення коштів на цей журнал. Через деякий час Спілка отримала лист-відмову від заступника голови облдержадміністрації у наданні бюджетних асигнувань, посилаючись на статтю 3 Закону України “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів в Україні ” від 2002 року, в якій говориться, що “державна адресна підтримка надається виданням для дітей та юнацтва, спеціалізованим науковим виданням, що належать науковим установам та навчальним закладам не нижче 3-го рівня акредитації, і засобам масової інформації, які цілеспрямовано сприяють розвитку мов та культури національних меншин України”. А виявилось, що насправді в законі замість позначеної крапки, стоїть… кома, після якої зазначено: “а також періодичним виданням літературно-художнього напряму”. “Так що ж це, - питає пані Рибенко, - держслужбовці не знають законів України (в цю статтю зміни були внесені в 2005 році), чи хтось дуже не хоче, що б певні кошти витрачалися на популяризацію літературного мистецтва? Дійсно, економія…

У цей же час економлять і на розповсюдженні книги на теренах Рівненщини. Точніше, намагаються на них заробити.

Одне з найбільших підприємств Рівного, яке займається цією нелегкою справою, - державне комунальне підприємство “Рівнекнига”, яке до зміни керівництва знаходилось на межі зубожіння. Взагалі з 1993 року із 17 книгарень підприємства лишилось тільки 5. І тепер, коли “Рівнекнигу” очолили нові люди, які намагаються відновити колишній статус підприємства, ціни за оренду приміщень для книгарень (вони знаходяться у власності міста) з 16 квітня зросли на 409 (!) відсотків. Фактично увесь чистий прибуток підприємства дорівнює сплаті місячної оренди приміщення. А тим часом “Рівнекнига”, за час свого існування, налагодила безліч зв’язків із видавництвами по всій Україні, намагається розширити мережу книгарень по області, поновити роботу бібкоректора. Все ж видання, які знаходяться в книгарнях міста, набагато дешевші, ніж у приватних книжних супермаркетах.

Варто дещо роз’яснити ситуацію. Так як “Рівнекнига” вже стільки років орендує приміщення, власником якого є місцева влада, підприємство фактично стало правонаступником на право володіння ними. Тобто купити їх може тільки “Рівнекнига”. А от офіційна відмова від цих приміщень дасть змогу місцевій владі продати їх за божевільну суму під черговий ресторан, бар чи зал ігрових автоматів. За словами Юрія Вовка, заступника директора “Рівнекнига”, підприємство володіє базою, земельна ділянка якої складає 0,21 гектара. Комерційна вартість приміщень, які знаходяться на ній, за приблизними оцінками один мільйон доларів, а балансова - приблизно 500 тисяч гривень. Саме тому ці приміщення цікавлять багатьох людей.

Ось тут і виникає питання: книга - це комерція чи духовне надбання тієї ж Рівненщини? Чому йде така боротьба за гроші, які могли б піти на розвиток книжково-літературної справи в Рівному?