Важливо те, що багато норм законів про оплату праці, про відпустки не можуть бути реалізовані інакше, ніж шляхом укладення колективного договору. За повідомленням Ірини ЮХИМЕНКО, провідного спеціаліста-економіста управління статистики праці Головного управління статистики, станом на 1 липня 2007 року на підприємствах області було укладено 2177 колективних договорів, якими охоплені 86 відсотків працівників.
Цікаво, що найнижчий рівень охоплення колективними договорами у фінансовій діяльності та у торгівлі. Не дивно, чому у цих сферах працівники набагато частіше стикаються з проблемою оплати праці, не кажучи вже про соціальні гарантії. Уникають укладання цього правового документу, зокрема, в обласному центрі та Рівненському районі: тут дані показники найнижчі, хоча найвищий розвиток підприємницької інфраструктури.
Лишається проблема виконання прийнятих домовленостей між сторонами. За даними Головного управління статистики, на підприємствах, де передбачений колективним договором розмір мінімальної зарплати менший, ніж законодавчо встановлений, працювало 2,5 відсотків працівників. Це особливо стосується сільгосппідприємств.
Така ситуація склалася на підприємствах Володимирецького та Млинівського районів, де фактично працівники не знають чи не мають можливості дізнатися про окремі аспекти колективного договору, які вже давно суперечать чинному законодавству.
А от працівники лісового господарства, авіаційного транспорту, державного управління повністю охоплені колективними договорами. І це, до речі, дає чудову можливість регулювати правові відносини між роботодавцем та працюючими, що, в свою чергу, позитивно впливає на трудовий процес на підприємстві.
Колективний договір - це один із дієвих проявів ринкової економіки. Недаремно після оздоровлення економіки у 2001 році Міністерство праці та соціальної політики почало стимулювати процес укладення колективних договорів.