Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №318 від 15.11.2007p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477

#З нагоди свята

Іван під час екскурсії біля замку ХV століття у Нюрнберзі
Краса і велич Копенгагена - столиці Данії

Як воно бути європейським студентом

Студент Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені С. Дем’янчука Іван БАБЧАНІК, котрий пробув майже рік у Німеччині, ділиться враженнями від життя за кордоном та перебування в ролі європейського студента.

- Іване, як випала нагода потрапити за кордон?

- Я довго готувався до цього: шукав інформацію, розглядав безліч варіантів та збирав необхідні документи, щоб виїхати. Згодом знайшов сім’ю, з якою уклав контракт, де обумовлювалися всі права та обов’язки обох сторін. Потім були співбесіди, які мені вдалося успішно пройти, - адже на той час я непогано володів англійською мовою та вивчав німецьку. Загалом підготовка забрала кілька місяців. У жовтні минулого року я поїхав до Німеччини і пробув там до кінця літа.

- Як Вас зустріла Німеччина?

- Спочатку було нелегко. Перший місяць спілкувався виключно англійською, яку добре знають всі: від кондуктора в поїзді до чиновника. Незнайомі люди зустріли радісно і щиро, завжди готові допомогти. Звичайно, виникало багато непорозумінь, але люди допомагали їх вирішувати. Зокрема, ці випадки були пов’язані з транспортом. Наприклад, якщо помилився і випадково сів не у той поїзд, що тобі потрібно, кондуктор завжди допомагав знайти вихід із ситуації, пояснивши правила. Одного разу я не зміг купити квиток і люди, побачивши це, запропонували провезти мене за своїм талоном. Згодом у подібних ситуаціях я допомагав іншим.

- Як був організований Ваш навчальний план?

- Я проходив курси по вдосконаленню німецької мови. Доводилося їздити в інше місто. Вставав о шостій ранку, сідав на велосипеда, доїжджав до зупинки. А там - на автобус. Бувало, що й сусіди мене підвозили на навчання, але подібне траплялося вкрай рідко. Згодом я проходив ще одні курси, успішно складав іспити і затрачав чимало часу на навчання.

До речі, більшість німців відвідують спеціальні фахові курси частіше, аніж вступають вчитися до вищих навчальних закладів. Навчаються тут переважно закордонні студенти.

- Чим Ви заповнювали час між навчанням?

- Я допомагав господарю сім’ї вести справи, займався спортом, багато подорожував. Можна впевнено сказати: я побував у тих місцях, про які мріяв з дитинства. Спочатку вивчав Німеччину. Разом із друзями з Грузії, Росії, України, Німеччини, з котрими познайомився одразу, як приїхав, відвідали Мюнхен, Дрезден, Штутгард, Гамбург, Кьольн та невеликі містечка. Потім вирішили побачити інші європейські країни. За 25 євро купили квиток на п’ятьох осіб до Австрії. Відвідали Зальцбург - місто, в якому жив і творив Моцарт. Згодом виникло бажання побувати в Парижі. Провели ми там три незабутні дні. Побували у Версалі, музеї Луврі, Соборі Паризької Богоматері, гуляли біля Ейфелевої вежі тощо. Обійти все місто за цей час неможливо, але Париж по-справжньому захопив мене. Звичайно, ціни там вищі, ніж в Німеччині, але невибагливі можуть легко переступити через це. Неважко заплутатися в десяти лініях метро, але якщо володієш англійською, це теж не проблема. Був і у Венеції під час карнавалу, але від цього міста я чекав більшого. Крім того, побував у столиці Данії - Копенгагені, а також у Швеції. Дивовижні країни!

- При зустрічі говорили, що з України, чи все ж таки називалися європейцем?

- Про Україну мало хто знає, якщо і чули щось, то не надто приємне. Багато німців дотепер не розуміють - існує Радянський Союз чи ні. Таких відомих людей, як Віталія Кличка там всі вважають німцем. Він - публічна особа, бізнесмен, котрий вкладає чимало коштів у розвиток їхньої економіки. Я не хотів відчути на собі упереджене ставлення до людей із країн “третього світу”.

- Що дала Вам ця поїздка і чи не виникли потім проблеми в університеті?

- Український студент нескоро матиме можливість вільно подорожувати з однієї країни в іншу, пізнавати світ, адже нашій країні ще багато чого треба зробити. В принципі, в університеті серйозних проблем не було. Проте не всі викладачі розуміють, що побувати за кордоном - це не лише забавка, але й знання - мови, культури народу, історії. Ти набуваєш такого досвіду, вчишся виживати серед незнайомих, орієнтуватися на місцевості, розмовляти з людьми, мову яких ти досконало не знаєш, захоплюватися мистецтвом, про яке в Україні ніколи не згадують. Розвинені країни дають інше уявлення про життя, розширюють кругозір та створюють більше перспектив.

15.11.2007Спілкувалася Леся КУРУЦ



Рівне-Ракурс №10 від 15.11.2007p. 
На головну сторінку