Лелеки в Клевань уже не повертаються

Це вразило мене. Як же потрібно нам, українцям, не любити землю, щоб так її забруднити.

Заспокоювало в той момент лише те, що в авторах газети побачила своїх однодумців, які торкнулися цієї проблеми і прагнуть, як і я, її розв'язати.

Але, перегортаючи сторінки цього ж видання, прочитала іншу статтю під назвою «Політика прийшла і постукала до мене» щодо екологічної ситуації і проблеми навколо неї в селищі Клевань. Фактично, екологічну проблему в селищі автори перевели в русло політичної боротьби. А варто було б приїхати в Клевань, зустрітися з так званими «певними політичними силами», а точніше, з жителями Клеваня та провести журналістське розслідування: у чому полягає проблема протистояння клеванців та представників великого дніпропетровського бізнесу.

У статті йдеться про їхню благодійність. А, можливо, нам, клеванцям, і не потрібна була б та благодійна допомога, аби екологічна ситуація в селищі була кращою? Якби вони своєю токсичною речовиною, яку важко назвати бензином, не труїли людей!..

Уся біда в тому, що, заправляючи транспорті засоби недоброякісним пальним, потерпають не лише машини, але й природа та люди.

Мені часто доводиться їздити власним автомобілем. Останнім часом, за моїми спостереженнями, неполадки в роботі мого авто та багатьох автомобілів, які їздять нашими дорогами, обумовлені саме неякісним бензином, який не витримує ніякої критики. На моє запитання «Де можна заправити авто якісним пальним?» робітники автомайстерень тільки знизують плечима. От і платять наші водії шалені гроші за так званий бензин, а потім ще більші гроші за промивку паливної системи свого авто.

Але машина - це метал. Можна розібрати, почистити і зібрати.

А як прочистити людський організм від важких металів, які потрапляють до нас на печінку, нирки, легені через токсичні викиди нафтопродуктів?!.

Декілька слів щодо акцій проти розбудови клеванської нафтобази, запланованих біля Рівненської райдержадміністрації 18 листопада та 20 листопада в селищі Клевань.

На прохання депутата обласної ради п.Семаніва М.М., ми 18 листопада погодилися на зустріч представників громади Клеваня з головою райдержадміністрації п.Поліщуком та головою облдержадміністрації п.Червонієм В.М. з тим, щоб ще раз обговорити проблему нафтобази та спільно випрацювати план дій у цьому напрямку. Що нам і вдалося зробити.

І, до честі нашого губернатора п.Червонія В.М., він досить уважно вислухав представників ініціативної групи, дійсно перейнявся цією проблемою і наразі активно допомагає вирішувати її в правовому полі.

Щодо зустрічі клеванців 20 листопада, то вона носила інформаційний характер. На ній були присутні близько 200 мешканців Клеваня.

Ми поінформували клеванців, які живуть навколо нафтобази, про результати своєї роботи.

...Дивишся на все це, і так боляче стає на душі за нас, українців. Видно, голодомор у 1933-му не навчив нас нічому. Ми ж своїми руками робимо екологічну кризу в Україні!..

Когось купують за «30 срібляників», як Іуду, когось обдурять, когось підставили і шантажують. Внаслідок чого, маніпулюючи такими людьми, окремі представники бізнесу отримують дозволи і будують екологічно небезпечні підприємства, захоронюють під фундаментами українських шкіл токсичні відпали, ввозять в Україну небезпечну хімічну отруту, яку цивілізовані держави не хочуть зберігати на своїй території.

Ось чому нас, українців, за статистикою, щомісячно зменшується на 90 тисяч, а лікарні переповнені онкохворими; ось чому наші діти хворіють недитячими недугами, а середня тривалість життя чоловіків 62 роки.

Мені хочеться голосно закликати:

»Схаменіться, українці! Зупиніться та замисліться, що Ви залишаєте у спадок своїм дітям та онукам?

Отруєне повітря, понівечену землю, забруднену воду? Хіба наші діти не варті жити в чистому середовищі, в нормальній, спокійній, красивій державі?

А поки ми, люди, дискутуємо про екологічні проблеми в Україні, лелеки в Клевань уже не повертаються».