Земля - селянам!

- Відразу хочу зауважити, - каже Микола Андрійович, - що ні наша парламентська фракція, ні Комуністична партія України, в цілому, не проти, а навпаки, обома руками за відродження українського села. Проте ми категорично заперечуємо навіть думку про можливий розпродаж землі. Відстоювали і надалі принципово відстоюватимемо ленінську тезу «Земля - селянам!». До того ж, якщо памятаєте, ми завжди були проти розпорошення сільськогосподарських господарств. Однак, якщо вже відбулося розпаювання землі, то держава повинна була подбати про те, яким чином селянин оброблятиме свій наділ.

Втім, дедалі чіткіше проглядається непримиренна боротьба за перепродаж української землі іноземному капіталу. І Віктор Ющенко недвозначно наголосив, що одразу після виборів буде запущено в дію механізм розпродажу землі - останнього надбання народу, яке ще не прихватизоване.

- Зрештою, якщо земля вже належить селянам, то вони самостійно нею розпоряджатимуться. Якщо людина не має можливості самостійно обробляти свою ділянку, то який сенс перетворювати її в пустир?

- Якщо ви помітили, весь цивілізований світ підтримує національного сільгоспвиробника цільовими субсидіями. А в нас, окрім популістських балачок, жодної конкретної справи. Натомість парламентська фракція комуністів, послідовно відстоюючи інтереси селян, неодноразово пропонувала механізми подальшого використання землі, що дозволило б підвищити ефективність сільгоспвиробництва. Зокрема, порушувала питання про паритет цін і закупівлю до держбюджету, про дешеві кредити і розвиток вітчизняного сільгоспмашинобудування. Однак усі ці пропозиції залишилися поза увагою владних верхів.

- Миколо Андрійовичу, які саме невідкладні заходи комуністи пропонують для порятунку сільгоспвиробника?

- Насамперед, стоїмо на тому, що треба стати на шлях кооперування селянських господарств, щоб не дати остаточно знищити великотоварне виробництво. Такий крок спонукатиме до повернення в село агротехнічного інтелекту: агрономів, інженерів, зоотехніків. До того ж, з'явиться реальна перспектива працевлаштування, передусім, молоді. Також необхідно переглянути державну політику щодо виплати селянам реальних прибутків з їх земельних наділів, які повинні сягати 20 відсотків від фактичного врожаю. Не менш важливе питання - це чіткий контроль за використанням землі, переданої селянами в оренду. Зокрема, ми повинні пересвідчитися, чи не виснажуються українські чорноземи хижацьким ставленням до них? Скільки б ми не говорили про унікальне природне багатство держави, вона також має обмежені ресурси.

- А хіба не можна в стінах парламенту досягти якогось компромісу і, врешті-решт, дійти спільної думки, яким чином допомогти відродитися українському селу?

- На жаль, за нинішньої влади, до якої маємо чимало резонних запитань, щось конструктивне реалізувати неможливо. Нас, як і кожного жителя України, цікавить, чому досі не виконані дані нею обіцянки? Чому, скажімо, бюрократично-кримінальна олігархія не сидить у тюрмах? Чому невпинно зростають ціни і тарифи? Коли в молоді з'явиться можливість здобути освіту, робоче місце, житло? Зрештою, де ж та обіцяна підтримка села? Аналогічних запитань - десятки. І марно чекати від влади чесних, відвертих відповідей, оскільки в післякучмівській Україні все залишилося по-старому. Як і за Кучми, декілька олігархічних кланів контролюють більшу частину економіки держави, з чого казково наживаються. А це, як і раніше, обертається пеклом для пенсіонера, робітника, селянина, лікаря, вчителя, інваліда, котрим дедалі важче вдається зводити кінці з кінцями. З такою ситуацію парламентська фракція КПУ не мирилася і ніколи не змириться.