Валентин ШЛІХТА: “Нинішня криза - це криза цінностей”

- Валентине Михайловичу, які, на Вашу думку, особливості кризи в Україні?

- Ситуація досить складна, адже в державі системна криза. Тобто, маємо не тільки економічну, а й політичну кризу правлячої псевдо-еліти: розвалена система освіти; виснажена інфраструктура, яку молода незалежна країна отримала в спадщину від СРСР; численні нічим не забезпечені обіцянки політиків, які неможливо реалізувати. Якщо ж говорити про шляхи виходу із системної кризи, то найважливішою проблемою, вирішення якої нагально потребує Україна, є повернення довіри людей до влади. За відсутності суспільної довіри до інститутів влади розраховувати на якісь позитивні зрушення і в економічному, і в політичному житті країни неможливо.

- Ваше ставлення до банківської кризи, навколо якої нині точиться багато дискусій.

- Її наслідки, на мій погляд, безпосередньо пов’язані не тільки з роботою банків, а й зі системною кризою в цілому в державі. З одного боку, дуже багато говорилося про те, що Україна недостатньо інтегрована у світову економіку, і водночас, як тільки у світі почалася криза, чомусь Україна постраждала більше, ніж країни, де вона зароджувалася. Це свідчить про те, що причини наших проблем знаходяться не за кордоном, а передусім усередині країни. Проявилася недосконалість вітчизняної банківської системи і законодавчої бази, внаслідок чого банки певний період працювали з надприбутками, не турбуючись про ліквідність своїх активів. Саме тому найменші зрушення відразу призвели до руйнування фінансової системи країни. Мене дивують необдумані політичні заяви політиків, які підривають і так хитку довіру громадян до банківської системи.

- Чи готовий, на Ваш погляд, вітчизняний менеджмент до подолання наслідків економічної кризи?

- Хотів би зауважити, що під час кризи найбільш чітко проявиться проблема професіоналізму й компетентності українського менеджменту, причому на всіх рівнях. Чомусь у нас професію менеджера відносять до такого фаху, яким може займатися будь-хто з однією тільки характеристикою: “хороший хлопець”, тобто, людина, яка вміє гарно говорити тости та співати застільні пісні. В той же час ця професія потребує відповідних знань, умінь і навиків. На жаль, маємо велику проблему з фаховим рівнем вітчизняного менеджменту. Вона об’єктивна, оскільки пов’язана з нашою історією. Сьогодні є дві категорії

менеджерів: радянської школи і пострадянської, яка формувалася в умовах ринкової економіки. Перші набули практичний досвід ще за часів СРСР. Це був досвід управління в умовах ненасиченого ринку та жорсткого домінування комуністичної ідеології. Щоб працювати в таких умовах, достатньо бути просто ретельним виконавцем. Проте нинішні умови потребують зовсім іншого досвіду, якого бракує багатьом українським керівникам.

- Ви маєте на увазі необхідність застосування в Україні ефективних технологій управління, напрацьованих західними економістами?

- Сьогодні це чи не єдиний менеджмент, який можна вважати дійсно фаховим. Пройшовши тривалий в історичному вимірі шлях розвитку, він пропонує конкретні технології, методики і розробки систем управління, без використання яких неможливо будувати сучасну ринкову економіку. Безперечно, це ефективний менеджмент світового рівня, який вітчизняні управлінці повинні ґрунтовно вивчати і досконало ним володіти. В Україні його уособлюють представники європейських фірм, що працюють в нашій державі, та спеціалісти, які пройшли навчання в країнах Західної Європи. Але моє спілкування з ними переконало мене також і в тому, що їхні знання не є абсолютно прийнятними в наших умовах, бо європейський досвід не повністю враховує особливості українських реалій. А щоб його адаптувати, цим питанням треба дуже серйозно займатися. Насамперед, необхідні власні вітчизняні дослідження, які б дали змогу розробляти методики і технології вирішення конкретних проблем управління підприємствами саме в Україні. До речі, це стосується як підприємств, що займаються комерційною діяльністю, спрямованою на отримання прибутку, так і громадських організацій та державного управління. На моє переконання, Україна зможе подолати негативні наслідки системної кризи лише за однієї умови: коли професійний менеджмент повністю витіснить політичну доцільність на всіх рівнях управління.