Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №405 від 16.07.2009p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477

#Жіночі розмови

Життя все розставляє на свої місця

Життя все розставляє на свої місця

На адресу Союзу “Жінки України за майбутнє дітей”, який очолює відома всім Валентина Семенюк-Самсоненко, приходить безліч листів від жінок з усіх куточків нашої країни. Лист, який ми вирішили обговорити сьогодні - це крик душі матері, яка безмежно любить свою дочку і хоче вберегти її від біди. І це тільки одна історія із тисяч подібних, тому й змушує серйозно задуматися - що робити? Пишіть нам, що думаєте ви. Пишіть нам свої історії, які ми могли б обговорити, щоб знайти вихід разом.

Адреса Союзу: 02100, м. Київ, вул. Бажова, 12

“Заміжжя дочки стало трагедією для сім’ї”

“Хочу розповісти про свою трагедію в сім’ї. Ось уже півроку у нас вдома суцільна колотнеча, якесь пекло, не інакше. Все перевернулося, коли дочка заявила, що хоче вийти заміж. Усім відомо, що і заміж треба, і порядних чоловіків сьогодні не так легко знайти. Та якби такий трапився… А то ж… Він із сусіднього села. На 6 років старший за дочку. Освіти не має. Як зараз модно казати, “у бізнесі”. Та знаєте, який у нас бізнес - щось купив, щось продав, там щось украв. Отакий собі “крутелик”. Гроші водяться, але які то гроші? Сьогодні є, завтра немає. А там, не дай Бог, ще засудять. Ми звикли чесно гроші заробляти, а вони зараз - “крутяться”.

Мені в селі кажуть, що він із тих, хто без шматка хліба дочку не залишить, дбатиме про неї. А мені моє материнське серце підказує, що не пара цей “крутелик” моїй дочці. Яке життя її з ним чекає - він буде ганять з ранку до вечора, а вона його виглядатиме? Їй же всього 18 років. Тільки до інституту вступила, у місто виїхала, ще буде цих женихів, до неї й у селі немало залицялося. Причому, серйозних хлопчиків, зараз теж в інститутах вчаться.

А вона - своє: “Мені з ним добре, я його люблю”. Взимку додумалася до того, що таємно від нас подала заяву у районний загс. Ледве вмовили не поспішати.

Гірше за все, що на заочне хоче перевестися. Бо він каже, що жінка має бути з чоловіком, а вчитися можна заочно. А що це за навчання, яка це вже студентська юність? Почнуться борщі - пелюшки. Все, що бачитиме - сільські п’янки.

Як донести до дочки, що він їй не пара? Як не дати їй зробити помилку, життя ж одне. А вона й слухати не хоче …”

Валентина Казанська, Дніпропетровська область

“Треба знайти сили підтримати свою дитину і в щасті, і в горі”

“Прочитала цього листа, якого написала моя тезка, і просто відчула той відчай, який охопив матір. Це ж зрозуміло, єдина донечка, зірочка, квіточка. У мене в самої дві доньки, і я дуже-дуже їх люблю. Вони обидві вже давно заміжні, мають діток. І зяті стали, наче рідні сини. Ми постійно зустрічаємося, допомагаємо одне одному. Звичайно, я теж хвилювалася за доньок - як складеться їхня доля? Старша взагалі заміж зібралася у 17 років. Я дуже переживала - така молода. Але я всі свої переживання, як-то кажуть, зібрала в кулак і залишила при собі. Думаю, це тому, що я завжди звикла довіряти своїм дітям, і в нашій сім’ї завжди поважалася думка кожного. Тим більше, після смерті чоловіка ми з доньками ще більше зблизилися. Отже, я прийняла її вибір, як свій. Мені зовсім не хотілося, щоб вона потім мені докоряла, - мовляв, навіщо ти мене збила, навіщо життя зіпсувала. Тому перше, що хочеться сказати пані Валентині - не збивайте. Якщо донька й помилиться, не зможе створити щасливу сім’ю, це буде її помилка, це будуть її ґулі. І вона подякує вам за те, що ви дали їй можливість жити своїм життям. А хто твоїй доньці пара, хто ні - ніколи не вгадаєш. Тільки життя все розставляє на свої місця. Та якщо вже донька пані Валентини, слухняна, серйозна дівчинка, йде проти волі батьків, то це вже й насправді серйозні почуття. Принаймні сьогодні їй воно так болить. Не збивайте, будь ласка! Але будьте готові підтримати дитину, якщо, не дай Бог, складеться все не так, як вона думає і хоче. На те ми й батьки, щоб підтримати дитину і в щасті, і в горі. І якщо дитина каже, що їй добре, що вона любить, дайте їй можливість бути щасливою. Може, й справді не треба переводитися на заочне і поспішати з дітьми, адже жінка сьогодні - це не тільки дружина і мати. Жінки роблять кар’єри, займають активну соціальну позицію. Все залежить, я так розумію, від неї самої.

Валечко, довіртесь почуттям своєї дитини. Ви пишете, що це біда для сім’ї, трагедія. Біда, на мій погляд, це коли, не доведи Господи, втрачаєш когось із рідних. А коли всі живі, здорові, треба цьому радіти і берегти одне одного. Бережіть себе, свого чоловіка, свою доньку. Сьогодні щастя у вашій сім’ї залежить саме від Вас, пані Валентино. Як жінка, ви повинні зрозуміти дочку, припинити цю колотнечу. Якщо вони справді кохають, то всі труднощі переборють. Біля їхнього щасливого вогника зігрієтеся і Ви. Будьте щасливі!”

16.07.2009Завжди Ваша, Валентина СЕМЕНЮК-САМСОНЕНКО



Рівне-Ракурс №10 від 16.07.2009p. 
На головну сторінку