Увесь футбольний сезон Рівненщини запеклі фанати та просто любителі цієї вже національної гри, затамувавши подих, напружено спостерігали за своїми улюбленими командами та палко вболівали, очікуючи, хто ж все-таки виборе довгоочікувану перемогу в Чемпіонаті і візьме Кубок області.
Такі милі, вишукані, тендітні, і, тільки на перший погляд, такі беззахисні пр едставниці слабкої ста ті… стоять на варті нашого спокою. Йдеться про жінок, які безстрашно взяли на себе чоловічу роль та несуть службу і вдень, і вночі, виконуючи важку та повсякчас небезпечну роботу в органах внутрішніх справ. І немає значення, якої ти статі, - свій обов’язок повинен виконати, адже дав присягу на вірність народові України, та прикрити у важку хвилину спину товариша, що розраховує на тебе, - переконана Юлія КРИВУЛЬСЬКА, капітан мі ліції, помічник начальника Рівненського місь кого відділу міліції по взаємодії з громадськістю та засобами масової інформації.
Здавалося б, творчість і прокуратура - це зовсім несумісні речі. Адже в одній сфері ти суто дієш згідно із законами, а в іншій - безмежний політ фантазії та натхнення. А от Валентина Люліч думає та доводить на власному прикладі протилежне. Жінка, яка майже із пелюшок живе прокурорським життям, видала вже дві книжки поетичних віршів, грає на гітарі та ще й танцює східні танці, займається плаванням. З одного боку - прокурор, а з іншого - лірична поетеса.
Вона збиралася їхати до нього ще вчора, але як завжди виникли непередбачувані обставини на роботі і керівник поставив питання руба: або вона виконує термінове завдання, або пише заяву на звільнення. Якби у неї було право вибору, то, мабуть, вибрала другий варіант, але знала, що шанси тепер знайти високооплачувану роботу - мізерні, тому залишилася. А сьогодні зранку вирушила у далеку дорогу. Сіла за кермо власного авто, а чоловіка повідомила про невідкладне відрядження. Обманула? Ні, просто не сказала правду, боячись, що неправильно розтлумачить її вчинок, а вона мусить, бо вважає це обов’язком власного серця.
На новорічних святах Дід Мороз з’явився в кінці XIX століття. Він приходить привітати з Новим роком і Різдвом і, як правило, приносить подарунки. Але звуть його по-різному: Санта Клаус, Пер-Ноель, Юлніссаар, Йиулувана або навіть Кербобо...
Настасія цілий день сподівалася, що сьогодні щось в її житті зміниться. Сьогодні в неї День народження. Жінка приготувала вечерю і чекала. Знала, що чекати немає кого, але так хотілося вірити, що у цей день все буде по-іншому. Вже майже вечір, а про неї ніхто не згадав. Боляче було. Мала і чоловіка, і доньку, та в їхньому житті вона була зайва. Не могла зрозуміти, чому донька стала такою жорстокою? Скільки тепла і ласки віддавала їй, та все даремно. Про чоловіка вона навіть думати не хотіла в цей день. Він став для неї чужий. Цілий день не їла, та до святкових страв не доторкнулася. Як самій святкувати?
Одна дівчина вийшла заміж і жила у будинку свого чоловіка. Вона не могла терпіти постійні докори своєї свекрухи, а тому вирішила позбавитися від неї. Дівчина пішла до торговця травами, який був другом її батька. Вона сказала йому:
Головний редактор - Конєв В.Л., тел.(098)0565477, (096)3950057
Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється
Партнери 