Напевно, кожного з нас цікавить звідки взявся добре нам відомий день 8 березня. Я впевнена, що ви не раз задавали собі таке запитання, адже це свято є одним з найулюбленіших свят нашої країни. Чого варте хоча б те, що Міжнародний жіночий день ми святкуємо на початку весни. Та, мабуть, мало хто обізнаний з історією цього свята. Існує дві версії його виникнення.
Дякуємо Вам, шановні читачі за активну участь у виборі найгарнішої дівчини. За результатами Вашого голосування, беззаперечну перемогу здобула 15-річна Світлана Лисенко. Вона ж, до речі, була визнана відомим рівненським фотографом як “Міс Фото”. А це зайвий раз підтверджує те, що Світлана - одна із найгарніших та найяскравіших випускниць модельного агентства “Панна”. Між тим, за 15 років існування агентства їх було більше як 1500, і багато з них досягли визначного успіху в модельному бізнесі.
Голова Рівненської обласної ради Юрій КІЧАТИЙ:
- Приємне свято і не лише для жінок, а і для чоловіків, які мають чисті почуття кохання, вдячності та поваги до її величності ЖІНКИ. Це приємні клопоти до свята. І найбільш приємно, коли вручаєш квіти, подарунки, і твоя кохана половинка вдячно та ніжно тебе обнімає та цілує. Жінка - створена Богом людина, яка заставляє нас, чоловіків, бути весь час у тонусі - фізичному, моральному. Політична складова цього свята - колись Клара Цеткін довела рівноправність жінки з чоловіком - сьогодні втратила свою актуальність і цей історичний факт залишився лише приводом до святкування дня вшанування жіноцтва. Звичайно, не один день ми шануємо жінок - постійно, але саме в цей весняний день жінки стають особливо ніжні, гарні та чарівні, а чоловіки особливо відчувають себе мужчинами, - не від поняття муж і чин, а від почуття мужності, сили, гідності, відданості, щирості та любові.
...Це була не перша його спроба самогубства. У листопаді 1997 року Юра був сильно п’яний. Жити не хотілося, незважаючи на те, що перед тим святкував з товаришами День народження друга. Герой урочистостей запропонував компанії із 15 друзів вийти на дах багатоповерхівки, щоб подивитися на нічне місто. Тоді Юрій і вирішив викинутися з даху цього будинку. Аби не було страшно - добряче розбігся та… стрибнув. Ще встиг подумати: “Ну, от і все”. Майнули вікна, засвистіло у вухах, потім глухий удар. Юра впав на клумбу, загороджену саморобним парканом із дроту - штир з-під нього розірвав штани. До хлопця збіглися люди. Кожен намагався врятувати його, як міг. Викликали швидку допомогу, яка завезла постраждалого у лікарню. У медзакладі Юрія довелося прив’язати, бо він поривався звідти піти. Шоковані лікарі діагностували незначні пошкодження у пацієнта - не було жодного перелому, лише конфузія легень та забій грудної клітини. За 7-10 днів його виписали.
За роки своєї миротворчої діяльності Україна увійшла до першої двадцятки найбільш активних держав-миротворців. Понад півтисячі українських військових виконують миротворчі місії у 8 країнах світу. У рамках співпраці з НАТО та ООН українські миротворці були в Косово, Лівані, Кувейті, Сьєрра-Леоне, Іраку та інших країнах. Під час місій Україна втратила 47 військових, серед яких одна жінка.
Довколишня тиша несподівано насупила брови, намагаючись скинути з себе повсякденні турботи і накликала дощ, що близько години барабанив по склу. Міріади кришталевих краплин води розплескалися по проїзній частині дороги. Вітер обережно, щоб не порушити того потаємного дива, зіпхнув хмари і на обрії з’явилася майже на півнеба веселка, прорізаючи небесну блакить широкими кольорами своїх дуг. Червона смуга в сяйві великого спектру не що інакше, як вуста, які розтягнулися в посмішці. Жовта, виглядаючи з-під помаранчової, переливалася шарами енергії. Зелена, синя та блакитна зливалися одна в одну, всеодно що море знаходилося у підвішеному стані. Фіолетова, розкішно вивернута, іскрилася квіткою, в середині якої було літо. Для когось це знак, а для когось...
Ще декілька років тому вчені попереджували про так званий парниковий ефект, тобто потепління на планеті в межах 1,5-2 градусів Цельсію. Зараз ми відчуваємо це на собі. Різка зміна клімату на планеті, це ж треба, щоб у Сахарі випав сніг (!), негативно впливає на все живе, особливо на руйнування озонового шару, який захищає нас від згубного впливу ультрафіолетового проміння.
Чоловіка усю ніч не було вдома. Галина всі очі видивилася у нічне темне вікно, крізь яке ледве пробивалося тьмяне місячне сяйво й своїми гілками загадково похитувала старезна яблуня. Ще вчора нібито усе було звично, буденно й, здається, незмінно. А сьогодні й місяць по-інакшому на землю зазирає, і яблуня якось по-особливому сумує за молодими своїми літами. Сумує, як і вона, Галина.
“…1 лютого 1944 року на підступах до Рівного зупинились передові частини Червоної армії. “З високого пагорба ясно були видні черепичні дахи будинків, куполи собору і гостроверхий шпиль костьолу”, - згадував учасник тих подій І.Наумов. На виїздах із міста та перехрестях доріг німці створили міцні оборонні точки. Тому наступ радянських військ, який почався наступного дня, 2 лютого, виявився дуже нелегким. Лише у другій половині дня, коли остаточно було зламано рубіж оборони противника, стався вирішальний прорив. Проте бої не вщухали. Аж уранці наступного дня рівняни дізналися, що місто повністю звільнене від німців. У результаті боїв за Рівне фашисти втратили кілька тисяч особового складу свого війська, а також 30 великих складів із зброєю та військовою амуніцією.
5 лютого 1944 року на честь звільнення Рівного у вечірньому небі Москви спалахував артилерійський салют. Того ж дня було оприлюднено наказ Верховного Головнокомандувача про присвоєння кращим військовим частинам та з’єднанням звань Рівненських та Луцьких. Від цього дня Рівненськими стали іменуватися 13-а армія (генерал М.Пухов), 6-й гвардійський кавалерійський корпус (генерал С.Соколов), 24-й стрілецький корпус (генерал М.Кирюхін) та 7-й стрілецький корпус (генерал М.Глухов), деякі інші частини.
Уривок з книги “Рiвне - мандрiвка крiзь вiки” Ярослава Поліщука
Жодного року не було, аби Іван не їздив у санаторій. Це вже увійшло у звичку - раз на рік підліковувати своє хворе серце. З путівками в нього проблем не було, адже сам був головою профкому на підприємстві, тож мав можливість взяти її безкоштовно і у вигідний йому час. Отож тільки наставали теплі літні дні, Івана, як магнітом тягнуло на морські хвилі. Можливо, то вже не на лікування їздив, а на той “відпочинок”, що залишався надовго в його пам’яті.
Головний редактор - Конєв В.Л., тел.(098)0565477, (096)3950057
Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється
Партнери 