Катерина лежала в ліжку нерухомо, спостерігала, як порається біля неї старенька свекруха, і з очей лилися рясні сльози. Скільки зла зробила цій людині, аж страшно згадувати, а вона, ніби й нічого не було, припадає біля неї, як біля дитини.
- Я два місяці назад, -
Говорить Марина, -
Полюбила й вийшла заміж
В місті за грузина.
Ой, який то чоловік,
Не знайду я дяки.
Не зрівняються із ним
Французи й поляки.
Стільки ніжності й любові
У отій людині.
Тепер заміж іти буду
Тільки за грузинів.
Цю бувальщину, яка трапилася п’ять років тому, розповів мені один знайомий. Справа у тому, що Михайло не має відповідного посвідчення на право керування транспортним засобом, а за кільканадцять років уже, як він сам казав, “з’їздив” два мотоцикли і жодного разу не сплатив і копійки штрафу стражам доріг.
Олександр і Вікторія сиділи на дивані й щасливо посміхалися, дивлячись, як бавляться Петрик і Оленка. Віта притулилася до свого Сашка. Якби він знав, як вона його кохає! І так буде завжди...
• Щоб гаманець був важкий і товстий, розміняв валюту на копійки.
• У світле майбутнє із власним смолоскипом.
• Гроші найкраще тримати в банках. Бажано в трилітрових.
• Рахунок за некролог вирішили надіслати покійному.
Сімейне життя у костопільського подружжя Журавлів не заладилося. Не врятувала стосунки і донька Олена, для якої були однаково дорогими як мати, так і батько. 13 років тому Василь та Наталія розлучилися. У пошуках кращого життя мама разом зі своєю донькою переїхали на постійне проживання у Чехію. У серпні торік вони навідалися в гості до своїх родичів у Костопіль. Утім, поїздка на Бать-ківщину тепер розлучила вже Наталію зі своєю дитиною. Чергове непорозуміння між ними закінчилося тим, що остання пішла з дому та не повернулася. Працівники міліції і досі не можуть встановити місце знаходження неповнолітньої.
Кузьма з Палажкою жили удвох у своєму чотирикім-натному будинку. Отож, коли у село приїжджали молоді спеціалісти після закінчення навчальних закладів, їх завжди направляли до них на квартиру. Та вони всім відмовляли. Не було випадку, щоб хтось поселився. Односельці розуміли, бо ж не хотіло подружжя, аби хтось жив поруч у хаті й нагадував їхнього сина Юрка. Тому й здивувалися, коли директор школи Іван Петрович у черговий раз привів квартирантку, молоду вчительку, і вони її прийняли.
Приятелька дружини Ірина каже: “Слухайте! У вас стільки знайомих, друзів, приятелів. Ну познайомте мене нарешті з яким-небудь пристойним чоловіком! А то мені все якісь негідники трапляються!”.
Головний редактор - Конєв В.Л., тел.(098)0565477, (096)3950057
Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється
Партнери 